Башар Асад, на думку турецького військового експерта, підставив Росію

Башар Асад, по мнению турецкого военного эксперта, подставил Россию

2018 рік в Сирії почався відразу ж з маси резонансних подій. Якщо в минулому головною подією стало практично повне знищення «Ісламської держави», то зараз вся увага прикута до жорсткого протистояння іноземних учасників громадянської війни в арабській республіці. Багато шуму наробила зіткнення російських найманців і американських військових. Воно й не дивно, адже це перший офіційно підтверджений випадок після розвалу Радянського Союзу. Більш того, в результаті цієї сутички загинуло деякий досі точно не встановлена кількість російських громадян. Але, мабуть, більш за все світове співтовариство в цьому році стурбоване тим, що відбувається на північному сході Сирії.

Пов’язано це з війною, вірніше, з новим етапом цієї самої війни. Біля його витоків стоїть Туреччина, стурбована проблемою курдських сепаратистів в Сирії. Загони народної самооборони під заступництвом Сполучених Штатів Америки зуміли взяти під свій контроль майже всю північну Сирію, і в результаті їх самопроголошену державу простяглося до самих кордонів Іракського Курдистану. Туреччина бачить в цьому велику загрозу для себе, так як на левову частку її територій об’єднаний Курдистан може претендувати в майбутньому. Загалом, Туреччина спільно з Сирійської вільної армією активно наступає на позиції Загонів народної самооборони на північно-заході Алеппо. Але з недавніх пір до цього протистояння долучилися місцеві провладні сили.

Мабуть, це пов’язано з небажанням Дамаска бачити турецьких інтервентів в межах офіційних кордонів своєї держави, нехай вказану ділянку вже давно і не контролюється місцевим урядом. Нинішній момент, мабуть, найбільш зручний для того, щоб змінити цю ситуацію. І тепер над Африном майорять прапори самопроголошеного курдської держави та Сирійської арабської республіки. Складно сказати, як сильно це завадить Туреччини, але очевидно, що такого повороту подій навряд чи хтось міг очікувати ще кілька місяців тому.

Найдивніше те, що між Сирійською арабською армією і Загонами народної самооборони регулярно трапляються бойові зіткнення в іншій частині країни — в провінції Дейр-ез-Зор. На цьому тлі їх співпраця в Алеппо виглядає, щонайменше, незвично. Крім того, висока ймовірність того, що Дамаск пішов на такі заходи, не порадившись з Москвою, яка є головним союзником Башара Асада і його рятівником. По суті, Асад дав добро на угоду зі своїми ворогами, які до втручання Туреччини були готові виконати будь-який наказ Вашингтона. Зараз американці дещо розчарували курдів, але зброю і гроші вони як і раніше отримують з Штатів. Чи означає це, що в Сирії почався новий перерозподіл сфер впливу між провідними геополітичними гравцями регіону?

Турецький військовий експерт Керам Йилдирим вважає, що Асад такими діями пішов проти Кремля, оскільки погодився на умови США. На його думку, саме Вашингтон був ініціатором цього тимчасового союзу між Загонами народної самооборони і проурядовими силами. Не маючи можливості самостійно зупинити Туреччини, США вирішили надати допомогу курдам іншим способом — залучити значні проасадовскіе сили.

— Перед тим, як почалася «Оливкова гілка» (назва військової операції Туреччини проти курдів — прим.), було проведено багато переговорів. Ердоган говорив, що радився з Росією і США. Американці були незадоволені, і як в минулий раз (мова про минулої турецької операції проти Загонів народної самооборони «Щит Євфрату — авт.) робили все, щоб перешкодити Туреччини. Вони запевняли, що їх зброя вже давно не потрапляє в Афрін, але воно потрапило не тільки туди, але навіть до терористів в Туреччині. США не поважають інтереси своїх союзників, тоді чому вони не люблять, коли хтось грає не за їхніми правилами? Туреччина усвідомила всю загрозу, яка виходить від того, що США захищають YPG (абревіатура Загонів народної самооборони на курманджі — авт.), тому цей союз повинен бути ліквідований раніше самих терористів. Туреччина не повинна зупинятися ні перед чим.

«СП»: — Як вплине на хід цієї операції введення проурядових загонів в Афрін?

— Дуже дивно, чому це сталося. YPG звернулися до Асаду, і він відразу погодився? Тисячі його солдатів убиті Загонами народної самооборони”, а він їм повірив? Тут не обійшлося без участі США. Американці організували зустріч з представниками або якимись військовими лідерами режиму, і на цій зустрічі були дані гарантії з боку США. Ці гарантії нічого не варті, але люди завжди вірять їм.

Здається, американці пообіцяли залишити за Асадом Афрін. Туреччина не заперечувала, щоб на місці YPG перебувала армія режиму. Це було б безпечніше для Туреччини. Такі обставини могли навіть значно послабити тиск на Асада з боку Туреччини, але зараз Асад вибрав терористів. Це не просто так. США могли пообіцяти йому визнати за ним право на президентство, вони могли пообіцяти зняття санкцій і так далі. Напевно, він повірив. І це може погано скінчитися. Якщо це дійсно так, то Асад почав грати за сценарієм США, а це значить, що він зрадив Росію. Путін і Ердоган повинні обговорити проблему і вирішити її спільно, тому що це дуже важливо для Туреччини і Росії. Спільними зусиллями країни можуть чинити тиск на США і позбавити себе від великих проблем.

Російський політолог і сходознавець Каріне Геворкян вважає, що конфлікт у Африне в найближчій перспективі ніяк не вплине на російські інтереси в Сирії. Але в майбутньому від нього може багато чого залежати.

«СП»: — Які сили були перекинуті Дамаском в Афрін?

— Урядових військ там не так багато, тому що основні бойові дії йдуть зовсім в іншому районі — у Східній Гуті. В основному в Африне прибули Загони народного ополчення. Вони проасадовскіе і створені ще на початку громадянської війни в Сирії. Складаються з дев’яти різнорідних груп — там є і бедуїни, і християни і друзи і так далі. Вони не є сирійською армією, вони комбатанти з числа сирійських громадян. Ось вони і увійшли в Африне.

«СП»: — Як себе поведе Туреччина після їх появи в регіоні?

— Реакція Туреччини, як ми бачимо, нервова. Турки заздалегідь знали, що це відбудеться. Тому що переговори між сирійською стороною і курдами йшли досить довго, а рішення про введення проурядових сил було прийнято 16 лютого. А 17 числа турецька сторона прийняла рішення про форсування подій, і в результаті цього був захоплений ряд сирійських населених пунктів. Інше питання: який сам характер цього договору між курдами і Дамаском? Курдські лідери заявляють про те, що це виключно військова домовленість, але будемо сподіватися, що вона буде мирною.

«СП»: — На руку ці домовленості Росії або вони шкодять її планам в Сирії?

— Тут не можна однозначно сказати, бо поки невідомі наміри сторін. Багато чуток, але ці чутки укладаються в загальну картину. З курдської боку стався злив інформації, що російські представники пропонували місцевим силам передати Афрін під контроль Дамаска. Крім того, було б дивно, якби на ліванських переговорах (курди і сирійський уряд вели переговори з приводу спільної присутності в Африне в Лівані — авт.) Росія не була присутня. Вона, звичайно ж, була обізнана, і брала участь, як і Іран.

«СП»: — Курдські джерела поширюють інформацію, що РФ сприяє Туреччини в Африне. Вона дає турецьким війська коридор в північній частині Алеппо.

— Може бути. Тут справа в тому, що курди довгий час ігнорували пропозиції Росії. Курди довгий час не хотіли домовлятися, покладаючись тільки на американців. Природно, російська сторона умила руки і зайнялася іншими справами в Сирії. Після цього на адресу Росії з боку курдів посипалися численні звинувачення в зраді і все інше. Зокрема Сипан Хемо (голова загонів народної самооборони — авт.) звинувачував Росію. Відразу ж у Вашингтон була відправлена велика курдська делегація. Але тепер все по-іншому. Курди схаменулися і перестали висувати подібні претензії. Зате тепер вони справедливо можуть звинуватити у зраді США, і це стосується не тільки Африна, але Дейр-ез-Зора.

«СП»: — Так все-таки це вигідно Росії чи ні?

— При всій дружбу з Ердоганом Росії невигідно турецьке присутність в Африне. Туреччина не відвернеться до кінця від США. Все-таки на території Туреччини кілька американських баз. Рано чи пізно Туреччина знову буде надійним союзником США і це в перспективі погано для Росії. Якщо не Ердоган знову піде на зближення з США, то хто-небудь після нього. І тому Росії це не потрібно. Це буде розпад Сирії, а Москва в цьому не зацікавлена.