Черговий генерал звинувачується в корупції: держава “кинули” на мільйони євро

Очередной генерал обвиняется в коррупции: государство "кинули" на миллионы евро

У розслідуваннях ЗМІ корупційної схеми по закупівлі турецьких рацій, яку реалізувала в минулому році «група Пашинського», особистість Рапка спливала з закономірною періодичністю. Так як тільки він, обіймаючи посаду начальника військ зв’язку, міг забезпечити Пашинському та компанії, які заклали в контракт свої 100 мільйонів доларів, «законну» можливість провернути цю міжнародну аферу.

Нагадаємо: за контракт боролися два основних конкурента – ізраїльський оборонний концерн Эльбит і турецьке підприємство Aselsan. Стартові позиції були досить промовистими.

Эльбит – передовий ізраїльський оборонний концерн. Входить в топ кращих світових виробників військових засобів зв’язку. Його продукцією оснащено більшість армій країн НАТО. Пропонував Україні будівництво заводу і випуск рацій своїми силами, на власній території. На ці цілі виділявся транш від ізраїльського експортного агентства.

Aselsan – маловідомий турецький виробник, рації якого закуповують кілька близькосхідних країн. Запропонував ціну, близьку до топ-виробникам (хоча на зовнішніх ринках котирується на 30% дешевше, що викликало у преси обґрунтоване припущення, що «маржа» є корупційним інтересом української сторони). Збірка – на заводах в Туреччині.

Таким чином стає ясно, що «турецький контракт» був схвалений на самому справі без всяких випробувань, які пізніше були зімітовані для проформи. І навіть з результатами цього спектаклю, ізраїльського учасника не ознайомили!

Тим не менш, контракт з турками був підписаний.

В результаті рації для ЗСУ збираються в Туреччині – на заводах, де зараз щосили господарюють російські военспецы. Туреччина купила у Росії ЗРК С-400, виробництво яких налагоджується на турецьких підприємствах. Тобто стараннями генерала Рапка, коди зв’язку та інші тонкощі обладнання української армії ніяк не прикриті режимом секретності.

І тут роль Рапка можна вважати просто фатальною. Як начальник військ зв’язку він не міг не знати, що саме ізраїльський Эльбит успішно адаптував під стандарти зв’язку НАТО бронетехніку (зокрема, танки) радянського виробництва, які досі стоять на озброєнні країн колишнього соцтабору, прийнятих в Альянс. “Эльбит” модернізував тисячі одиниць «радянської» бронетехніки в Індії, де побудував два заводи по виробництву засобів військового зв’язку для цих цілей.

Турецький виробник такого цінного досвіду не мав. З-за чого сьогодні в ЗСУ потенційно є рації, але фактично застосовувати їх неможливо.

Правда, ця, м’яко кажучи, службова недбалість генерала не є предметом судового розгляду. Поки що Рапка звинувачується в тому, що підписавши «турецький контракт», який суперечив стандартним умовам української вигоди, позбавив країну інвестиційних грошей, перспектив власного виробництва, створення робочих місць… Всього того, що пропонувала ізраїльська сторона і не пропонувала турецька.

Зрозуміло, що схема лобіювалася Пашинським, який зробить все, щоб в ході судового розгляду не спливла згадка його скромної фігури. У всякому разі генерал Рапка поки тримається впевнено: хворіє. З причини його хвороби були зірвані вже три судових засідання з шести.

Скромного служаку захищають аж 4 адвоката. Ймовірно, турецький контракт, невигідний країні і армії, виявився вигідним окремим чинам. Адже адвокатські послуги нині оцінюються від 100 доларів на годину, а генерал містить чотирьох захисників! Які, тільки за одне засідання, обходяться в кілька тисяч доларів. Скромною міністерської зарплати на таку розкіш вже ніяк не вистачить.

І те, що основною стратегією захисту є затягування процесу, говорить тільки про одне – аргументів для свого виправдання в Рапка немає. А ті, які він озвучував пресі, мовляв, «Туреччина-це країна НАТО!», в суді не пройдуть. Навіть при тому, що судді не знають, що країни НАТО оснащують свої армії ізраїльськими засобами зв’язку.