Ми скуті жахом

Мы скованы ужасом

Подивилася «Смерть Сталіна». Розумію, чому його заборонили. З такою жорстокою відвертістю про нашу країну нам не винести. Ніяких звичних евфемізмів, відмовок і увиливаний. Банда переляканих лиходіїв. Яка комедія, де там сатира? Трясе від страху!

І друга причина — у нас такого фільму не зняти. Просто немає таких акторів, ні сценаристів, щоб не тряслися звично жижки. Коли вони про своє знімають, не так помітно, що це недосяжний рівень. А коли про нас зняли, та так, що здається, ніби це все типові радянські фізіономії, і вся атмосфера як у страшному сні…

Я дивилася і думала: «Господи, моя мама жила в усьому цьому, ось так жили і гинули мої рідні, ось ці таргани їх зжерли…»

Руйнує сакральність жаху. А ми досі цим жахом скуті. Прорвалося щось, спочатку в 1954-му, потім на початку 90-х — і знову присіли навпочіпки, як ніби не труп Сталіна, а ми в цій калюжі сидимо і не сміємо ворухнутися.

Читайте також:   ЄС помилково озвучив майбутнє "рішення глав МЗС" про нові санкції проти Сирії за химатаки
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *