Так як там з економікою?

Так как там с экономикой?

Простий здоровий глузд, так і не доходить до Кремля

Тепер у нас, вважай, монархія. Зі скрипом Кремль вирішив зайнятися не зовнішньополітичної дурницями, а тим, що дійсно валиться: економікою РФ. У цьому – сенс Манежній мови.

Ось тільки чи вийде? Економіка – це вам не мультики з ракетами і не обмін острословием на всяких самітах. Тут працювати треба.

***

При слові «Скрипаль» скоро почну кидатися важкими предметами. Ну, задрали ви цією темою! Як і Сирією, і Україною. Та вже видно, що Захід гавкає, але кусати не збирається. А от економічний застій в РФ – небезпека реальна. Не буде виробництва – летіти вашої нової монархії догори дригом! Бо чим більше відстає РФ від всього світу – тим швидше час, коли все, що Кремль заробляє на сировину, стане йти за кордон. А там ви хоч цілодобово можете показувати по телевізору ракети «Сармат» і снаряди з атомними двигунами: без війни завалитесь.

***

Ось вам приклад: у банках РФ лежать практично мертвим вантажем 25 трильйонів рублів – вклади приватних осіб і компаній. З того ринкового маренні, що ви сповідуєте, ці гроші повинні у вигляді кредитів братися заводами і фабриками. Які мають на позики модернізуватися і розширювати виробництво.

Але цього не відбувається. Підприємства не беруть кредитів. Чому? Справа не тільки в тому, що відсотки по них в рази вище, ніж у банках розпещеного і бездуховного Заходу. На жаль, за висновками Максима Калашникова, навіть зниження Набіулліної учетой ставки не допоможе.

Проблема ще в тому, що компанії не бажають оновлювати і розширювати виробництво. Суджу по своїх знайомих: двічі, після 1998-го і вже в «гладкі роки» Путіна, вони намагалися створювати виробництво. Обидва рази їх забив потік дешевого імпорту з Китаю і Азії взагалі. Ну не можуть вони випускати вироби дешевше китайців! Виробництво гинуло. Так, можна кивати на зубожіння громадян РФ, на звуження внутрішнього ринку, але первинно те, що РФ затоплюють товари з «дешевих країн».

Тому ці 25 трильйонів з вкладів у банках так і залишаться там, створюючи небезпечний інфляційний «навіс». Бо щось створювати в РФ і виробляти – нерентабельно!

***

Як би вчинив я для вирішення проблеми?

По-перше, відновив би рентабельність виробництва в РФ, наплювавши на крики міських трутнів і споживачів. Тобто – ввів би покровителоьственные мита на імпорт. На те, що ми можемо робити самі. Від 25 до 40 відсотків. Це – з ходу. Так само швидко, як Гайдарово уряд звільняло ціни з 1 січня 1992 року.

По-друге, знизив би потім ставки за кредитами. Тепер можна: гроші не підуть китайському виробникові.

По-третє, взяв би план розвитку РФ. Чого і де буде розвиватися (в виробничому плані) і яку інфраструктуру для того потрібно побудувати.

По-четверте, маючи такий план, випустив би державні облігації для розвитку інфраструктури та співфінансування (на паях з приватниками) виробничих проектів. Облігації з купонним доходом в 10% річних. Нехай їх скуповують і банки, і громадяни.

По-п’яте, тарифи природних монополій (головні генератоы інфляції) заморожуються. Всі їх інвестиційні витрати – під суворий контроль, тільки з бюджету (а не з тарифів!), ніяких витрат на пресу, футбол і на особисті палаци. Якщо треба, я їх просто национализирую. Причому по-справжньому. Ви будете купувати лише те, що необхідно (локомотиви, генератори, труби, дроти тощо) – і ваше начальство у мене заживе скромно. Без яхт «Княгиня Ольга».

Ось на ці гроші і будував би і передові підприємства (навпіл з приватниками), і нову інфраструктуру. А коли приходив час виплачувати відсотки по облігаціях, не брав би для цього ні копійки з бюджету країни. Навіщо? Можна просто емітувати ці рублики і ними заплатити власникам паперів. І ніякої інфляції: бо до моменту емісії в країні вже створені нові потужності і матеріальні цінності. Гроші виходять вже ЗАБЕЗПЕЧЕНИМИ. До того ж, ВВП РФ недомонетизирован вдвічі і 300 млрд. доларів валютних надходжень від експорту в рік є. Резерв для розумної і цільової емісії є.

***

Чого ми цим досягнемо? 25 трильйонів ВЖЕ наявних коштів залучаються у виробництво і в будівництво. Причому вони дуже швидко дають віддачу. Особливо якщо мова йде про легкої промисловості і продовольстві. Я різко підвищую і доходи громадян (даю їм роботу), і в бюджет у мене йдуть нові податки. Один рубль эмитирую – а отримую три-чотири з ходу. Та й всякі іноземці замість того, щоб везти в РФ готові товари, змушені ставити свої виробництва тут, на місці. Бо протекціонізм працює. А оскільки на лихварстві в РФ багато тепер не заробиш, так само як і на імпорті, і приватний бізнес вимушено стає продуктивним, вкладає гроші в нові агрогосподарства, фабрики, лабораторії.

Через п’ять років такої політики в мене – зовсім інша країна. Де робота кипить, де всі при справі.

І це – елементарний ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД.

А ось як надійде нова монархія? У неї в голові? Всі ці роки вона сліпо грала але нотах, написаних сисиемными лібералами. А від слова «протекціонізм» просто корчить, як бісів від ладанки.

Так що запасемося попкорном і подивимось. Бо – монархія! Нехай цар-государ про все і думає. Поки економічна грунт під Кремлем ходором ходить.

І не треба мені про Скрипаля, Сирію і Україну! Набридло…