Позаштатний судовий помічник Павло Малик: крав, відмивав, кришував

Два роки, що послідували за «Революцією Гідності», були відзначені спалахом самого відвертого, дикого рейдерства. Цьому є кілька причин.

Як завжди, після по суті революційної зміни влади настає анархічне час, коли наступники не повністю оволоділи ситуацією. Користуючись плутаниною, спритні ділки намагаються обстряпать свої справи. На їх заклик із задоволенням відгукуються прислужники колишньої влади, предчувствующие швидке відлучення від годівниці. Парадокс, але їх найвища концентрація виявилася у Вищому господарському суді України, пише Антикор.

Правосуддя «по-донецьки»

Майнові спори між юридичними особами входять до компетенції господарських судів. У 2013 році на українському юридичному небосхилі засяяла зірка Артура Ємельянова. Заступник голови Донецького обласного господарського суду змінив місце проживання на Київ, де став правою рукою Віктора Татькова – першої людини в Вищому господарському суді України. Лютий 2014 року позбавив Татькова посади, але смерч відставок минув Ємельянова. Саме він став автором найбільш скандальних судових рішень, благословивших перехід активів від одного власника до іншого. Технологію рейдерства Ємельянов засвоїв, будучи на службі в самій кримінальній в Україні Донецької області. Там же він знайшов собі надійних партнерів.

Рейдерська схема реалізована «донецькими» виявилася досить проста. Спеціальна колекторська фірма скуповує у банків прострочені заборгованості підприємств за кредитами. Пакет векселів пред’являється до оплати. При відсутності можливості негайного погашення боргу розігруються кілька варіантів – передача прав власності колекторам, банкрутство підприємства з передачею керування тимчасової адміністрації. У зведену «бригаду» судді Вищого господарського суду входять перевірені часом люди з Генеральної прокуратури України, Служби безпеки і Міністерства юстиції. Сам суддя забезпечує юридичну «дах» рейдерства.

Артур Ємельянов

З боку бізнесу Ємельянов спирається на донецького підприємця Павла Маліка. Донецьким, правда, зараз його можна назвати з великою натяжкою. Він переїхав до Австрії і отримав громадянство західноєвропейської країни, але зв’язки з Україною не втратив, продовжуючи обслуговувати інтереси суддівського лобі і, заодно, свої власні. Вперше Малік з’явився в оточенні олігарха донецьких масштабів Петра Рахмана ще в 90-ті роки. У бізнесмена у Костянтинівці був у власності ресторан «Дружба», в якому ублажала слух відвідувачів в майбутньому вирвалася на центральні музичні канали група «Ненсі», Музика цікавила Рахмана остільки оскільки. В Костянтинівку його залучив заводик з виробництва склотари. Як партнери Рахман і Малік в частках придбали санаторій «Золотий Колос» в Алушті і готель «Шахтар» в обласному центрі Донбасу. Для розвитку готельного бізнесу вони залучили третього партнера Олександра Януковича – сина «господаря» Донецької області і майбутнього президента. На київському готелі «Братислава» дружба Рахмана і Маліка закінчилася. Останній знайшов спосіб «віджати» спонсора «Ненсі» від власності. До того часу Малік самостійно обзавівся дуже впливовими знайомствами.

Читайте також:   НАБУ перевірить завод Порошенка

Знаряддя праці рейдера

Інструментами рейдерства в руках Павла Маліка виявилися ТОВ «Агон Інвест» і ТОВ «Авіс Фінанс», що виконували роль скупників чужих боргів. З їх допомогою йому вдалося взяти у власність у сімейства Федорових Центральний універмаг Донецька. Брати Федорови керували підприємством ще з далеких радянських часів, але змушені були поступитися сімейний бізнес. У рідному регіоні зв’язка Артем Євдокимов – Павло Малик «обробила» ТРЦ «Декор Донбас», завод «Кристал», універмаг у Макіївці, ринок «Сьомий кілометр» і ще близько 100 об’єктів-менше. Найчастіше в рідних стінах кредитні зобов’язання за заниженою вартістю викуповував місцевий «Артем Банк», передавав їх колекторам. З переуступкою прав довго не тягнули. Оформлялися обидві операції в один день. Іноді нотаріусам доводилося реєструвати угоди пізно ввечері.

Донецьк. Центральний універмаг

Рейдерські схеми прижилися не тільки в Донецьку, але і в столиці. Не завадила навіть боязка спроба Генеральної прокуратури припинити повноваження Ємельянова, як судді Вищого господарського суду. За нього горою встав Вища рада юстиції, незважаючи на те, що суддя вже почав втручатися в роботу автоматизованої системи розподілу справ між суддями, вибираючи собі «потрібні» теми.

Пивна тема

Остання спільна операція Ємельянова-Маліка проведено кілька місяців тому. Черговою жертвою виявилася компанія «Оболонь-пиво» – одна з найбільших українських виробників пінного напою. Нова колекторська компанія Павла Маліка ТОВ «ФК «Центр Капітал» стягнула з неї 41 млн гривень за кредитним договором, укладеним в 2013 році. З них 30 млн гривень представляє сам кредит, а 11 млн гривень відсотки за його користування. Кредитором «Оболоні» виступив «Банк Петрокоммерц-Україна», уступив право вимоги боргу структурі Павла Маліка. Буквально в той же день, коли Національний банк України прийняв постанову про введення особливого режиму контролю за діяльністю банку за взаємною домовленістю сторін «Банк Петрокоммерц-Україна» поступився за 129 млн гривень свої боргові зобов’язання на загальну суму 328 млн гривень. Гроші від «ФК «Центр Капітал» надійшли на рахунки банку в той же день. Тимчасова адміністрація, яка прийшла в «Петрокоммерц-Україна» відразу ж визнала вкрай невигідну угоду нікчемною. Два роки тривала судова тяганина. Павло Малік оскаржила у Вищому господарському суді дії нових керівників банку і в підсумку домігся бажаного. Хто б сумнівався? Згідно визнаному законним договором цесії власник «Оболонь-пиво» Олександр Слободян змушений тепер поступитися місцем Маліку. Пивна компанія лише частина того, що з волі колишнього керівництва «Петрокоммерца» опинилося в руках у рейдера. Судячи з усього, у справі «Оболоні» простежується зв’язок із ще однією зацікавленою стороною, на цей раз російської. «Банк Петрокоммерц-Україна» представляв інтереси двох топ-менеджерів російської нафтової компанії «Лукойл» Вагіта Алекперова і Леоніда Федуна. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зареєстрував висновок із збанкрутілого банку незадовго до його краху 700 млн гривень.

Читайте також:   Дитсадки Києва куплять рибу у фірми, що знаходиться під слідством

Банк Петрокоммерц-Україна

Віденські штруделі замість українського сала

Павло Малік дотримує правила конспірації. На зміну ТОВ «Агон Інвест» і ТОВ «Авіс Фінанс» прийшла «Фінансова компанія «Центр Капітал». Тепер він діє через ТОВ «Хом Асистент». До рейдерського бізнесу донецький бізнесмен привернув брата Дмитра. Не піддаючи себе зайвому ризику, він влаштувався в Австрії, іноді видаючи себе за громадянина цієї країни Дмитра Мурахвера. На новому місці Малік, як і в Донецьку почав з готельного бізнесу. В його власність перейшов куплений за 4,5 млн євро готель Prinz Eugen. Угода здійснена австрійською компанією AHL Real Peu GmbH. У світі цивілізованого ведення бізнесу все прозоро. Власниками компанії за установчими документами є Павло Малік з 84% акцій, Світлана Ємельянова з 15%. Третім з 1% виявився загадковий австрієць Дмитро Мурахвер.

Австрія. Відень. Готель Prinz Eugen

В Австрії останнім часом зачастив Артур Ємельянов. І це незважаючи на те, що він офіційно розлучився з дружиною Світланою восени 2014 року. Після катастрофи сімейного життя з його податкової декларації випарувалися 11 квартир, будинки та земельні ділянки. Все він великодушно залишив Світлані Ємельянової. Колишня депутат Донецької обласної ради депутатів від «Партії регіонів» тепер проживає в передмістях Відня, а навпаки, її особняка стоїть вілла давно натурализовавшегося у справжнього європейця Павла Маліка. Хоча рецидиви «донецьких» звичок все ж іноді у нього проявляються. В одному з банків Ліхтенштейну в 2015 році за підозрою в незаконному походження фінансів заарештували рахунки Світлани Ємельянової. Земляк тут же прийшов на допомогу, намагаючись пояснити, що більша частина заарештованих грошей насправді належить йому самому. За його словами, сталася помилка, але Європа все ж не Донецьк. На слово не повірили і правильно зробили.

Читайте також:   Бізнес Альперіна розійшовся по ринку імпортерів
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *