Картинки Онищенко. Чому США вирішили зайнятися Тимошенко

Чергова порція «вбивчого» компромату від обвинуваченого в корупції нардепа Олександра Онищенка, хоча сама по собі і не дуже вражає, але дозволяє зробити деякі політичні висновки. Наприклад про те, що Захід придивляється до можливості зробити ставку Анатолія Гриценко, пише Ділова столиця.

Фото: УНІАН

Свіжий компромат, вываленный Онищенко журналістам програми «Слидство.Інфо», у вигляді скріншотів його листування з «впливовими членами фракції БПП» в месенджері WhatsApp, занадто великого враження не справляє. Звинувачення в корупції з вуст Онищенко на адресу Ігоря Кононенко, Сергій Березенко, Макара Пасенюка та й особисто Петра Порошенка вже давно стали речами цілком «черговими», і тому нікого не дивують, і ні в чому особливо не переконують, а скріншоти листування з вкрай розмитим змістом до суду в якості доказів явно не понесеш.

Проте є один момент, на який не можна не звернути уваги — суть звинувачень Онищенко зводиться до того, що Кононенко і Березенко нібито купували потрібні голоси в парламенті, не у кого-небудь, а в самій Юлії Тимошенко. Лідер «Батьківщини», яку пов’язують давні партнерські відносини з Онищенко, і раніше фігурувала в «плівках» втікача нардепа, але прямих звинувачень у політичній корупції в її адресу в рамках даного скандалу ще не було.

Юридичних наслідків для Юлії Володимирівни, повторимося, нинішній скандал мати явно не буде, і це не може не розуміти і сам Онищенко, і ті, хто за ним стоять, так що мета цієї комбінації іміджевий удар одночасно і Порошенко, і Тимошенко, що змушує серйозно задуматися про нову гру, затіяну збіглим олігархом і його кураторами.

Особисто для Онищенко починати напередодні президентських виборів у відкриту грати проти Тимошенко невигідно категорично, адже його кампанія з дискредитації чинного президента дуже на руку Юлії Володимирівні і в разі її перемоги на майбутніх виборах, у олігарха з’являється шанс повернутися в країну. Отже, Онищенко в даному випадку управляє хтось достатньо впливовий, щоб мати таку можливість. І варіантів тут небагато — ниточки тягнуться або в Москву, або в Вашингтон. За інформацією наших джерел, версія з Вашингтоном набагато більш ймовірна і підтверджується низкою непрямих обставин. Наприклад, тим, що НАБУ, про зв’язки якого з США відомо всім, вже досить давно, по суті, «заморозив» кримінальну справу проти Онищенко. Та й у Європі Олександр Романович відчуває себе цілком упевнено і навіть вільно.

Читайте також:   Васадзе Таріел: як грузин угробив український автопром своїм «УкрАвто». ЧАСТИНА 2

Таким чином, якщо взяти останню посилку за основу, то можна говорити, що «Вашингтонський обком» незадоволений і чинною українською владою, і найбільш впливовою частиною опозиції, а тому ставку на майбутніх виборах буде робити на «третю силу».
І головне питання, хто ж у таких умовах буде новою ставкою Вашингтона? Фаворити США в Україні відомі досить давно — це в першу чергу глава НАБУ Артем Ситник і глава «Нафтогазу України» Андрій Коболєв, але ні перший, ні другий поки до президентських перспектив не дотягують і через юного для політики віку, та причини того, що зайняті кожен своєю більш ніж важливою в очах Вашингтона місією. Інші українські політики, з якими у США налагоджений діалог не володіють достатнім рейтингом, щоб всерйоз розраховувати на перемогу на президентських виборах і очевидно не зможуть цей рейтинг стрімко наростити. Так що вибір у США не занадто багатий.

З решти потенційних кандидатів на розум приходить рок-зірка Святослав Вакарчук — молодий і прозахідний претендент на звання «совість нації» та «українського месії», але останній, як і личить поетові-пісняру надто занурений у себе і власні думи, а тому навряд чи може бути зрозумілий конкретним і практичним хлопцям з-за океану. Та й давня історія втечі Вакарчука з парламенту не додає впевненості в тому, що лідер «Океану Ельзи» здатний до тривалої і напруженої політичної гри. Можна ще згадати мера Львова Андрія Садового, але і той недостатньо рішучий — вже спробував «посидіти на двох стільцях» — і градоначальника, і лідера всеукраїнської опозиційної сили з президентськими амбіціями — і потрапив у сміттєвий скандал. Після чого зменшив свої амбіції і, схоже, більше схиляється до львівської «синицю» в руках.

Читайте також:   У Латвії самоліквідується банк, пов'язаний з корупціонерами з України

Таким чином, у розпорядженні США залишається лише один «третій» і «перший непрохідний» кандидат — Анатолій Гриценко. У нього зараз непогані рейтинги, так і з США Анатолій Степанович знаком. Нагадаємо, що з березня 1993 року по травень 1994 року він перебував у США: в 1993 році прослухав курс у Військовому інституті іноземних мов американського міністерства оборони, а в 1994 році — курс на оперативно-стратегічному факультеті Академії військово-повітряних сил США. Та й коли міністром оборони Гриценко мав можливість налагодити певні відносини з американцями. Так що нинішня ситуація для Гриценка певний шанс вирватися з образу «першого непрохідного». З одного боку, і у владі, і в опозиції розчаровані самі українці, з іншого — щось схоже відчуває і Захід.

Саме цю карту Гриценко і зараз намагається розіграти, зібравши навколо себе «друге» і «третіх непрохідних», тобто більш дрібні сили, які спекулюють на «третіх сил» та «противсихстве». Буквально днями Гриценко з помпою оголосив про об’єднання з партією вигнаного з БПП нардепа Єгора Фірсова «Альтернатива». Останній, хоч і має певним ресурсом для політичної діяльності, але явно не може самостійно розраховувати на скільки-небудь значимий результат. Так що компанія, нехай і не дуже здатним до довгим спілкам, Гриценко явно додасть Фірсову політичного вазі.

Гриценко обіцяє одним Фірсовим не обмежитися, а зібрати під свої прапори добрий десяток грають проти всіх політичних легкоатлетів з амбіціями «третіх сил». Мова йде про партії був видворений з країни Міхеїла Саакашвілі «Рух нових сил», «Самопомочи» львівського мера Андрія Садового, «Демальянсе» Василя Гацько та ряді інших менш відомих політсил.

Втім, навіть здійснення планів Анатолія Степановича щодо об’єднання політичних легкоатлетів в купе з серйозною підтримкою Заходу, не гарантують лідеру «Громадянської позиції» перемоги або навіть заявки на перемогу в президентських виборах. Гриценко тільки тоді стане великою постаттю, коли він зуміє залучити б. серйозні фінансові і медійні ресурси. А ось з цим у нього можуть виникнути проблеми. Анатолій Степанович відомий своєю політичною нелагідністю. І щоб включитися у велику гру йому доведеться йти на компроміси, але далеко не факт, що він здатний це робити.

Читайте також:   Куди українці ховають свої мільйони?
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *