Як Юрій Луценко грав у політику в ГПУ

Как Юрий Луценко играл в политику в ГПУ

12 травня Юрій Луценко відзначив другу річницю керівництва Генеральною прокуратурою. Він анонсує чергове подання на зняття недоторканності з народних депутатів та чекає вироку суду щодо заочного процесу над Віктором Януковичем.

Луценко ніколи не приховував – він «політично призначений прокурор». Адже в ГПУ прийшов з Верховної Ради, а для його призначення довелося змінювати вимоги до претендента на цю посаду. Але, на думку Луценка, це не заважає йому працювати генпрокурором.

Але політика таки заважає. Наочною ілюстрацією цього може слугувати майже детективна історія, що сталася в грудні минулого року. Тоді Юрій Луценко не побоявся зірвати операцію, до якої було залучено ФБР. Це ледь не коштувало країні зупинення безвиза з ЄС.

Улюблений гріх

«Я йду не за славою і не легкій роботі», – заявляв Юрій Луценко перед призначенням на посаду Генерального прокурора. Себе на цій посаді він бачив кризовим менеджером, який «реформує генеральний могильник». Луценко планував, що впорається з цим за півтора-два роки.

У перший з них генпрокурор сконцентрувався на заочному суді над Віктором Януковичем. Щоб запустити процес, йому довелося двічі переконувати депутатів змінити законодавство. Суд над екс-президентом повинен був додати Луценко популярності. Але не додав.

На початку грудня 2017 року ми ознайомилися з результатами соціологічного дослідження, яке визначало рейтинг популярності Юрія Луценка. Результати для нього були невтішними. Позитивно діяльність генпрокурора оцінювали тільки 5% опитаних.

Сам Луценко, схоже, визнає, що його робота не викликає захвату в суспільстві.

«Чому суспільство не аплодує? Тому що серед 1692 вироків по справах ГПУ немає «великої риби», – пояснював Луценко в одному з інтерв’ю і додавав – за законом справи проти топ-чиновників – виключна монополія двох новостворених антикорупційних органів – НАБУ і САП.

Как Юрий Луценко играл в политику в ГПУ

На запитання товариства про відсутність гучних справ генпрокурор заявив, що ловити «велику рибу» для його відомства повинні були Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (на фото зліва направо: керівник САП Назар Холодницький, директор НАБУ Артем Ситник та генеральний прокурор України Юрій Луценко під час засідання парламенту, Київ, 5 липня 2016 року. Фото: Володимир Гонтар / УНІАН

Читайте також:   Експерт: Мінські домовленості фіксують стан громадянської війни

У грудні 2017 року Юрій Луценко вирішив змінити ситуацію. Тоді працівники ГПУ спільно з СБУ затримали агентів НАБУ під прикриттям, які розслідували корупцію в Державній міграційній службі. Їх звинуватили в провокації хабаром заступника голови ГТС Діни Пимаховой.

Юрій Луценко використав гучне затримання для «удару» по Ситнику і Холодницкому. Разом з главою СБУ Василем Грицаком він прийшов у парламент і переконував депутатів у некомпетентності керівників антикорупційних органів. Аргументи подіяли – депутати зареєстрували законопроект, який спрощував процедуру відставки глав НАБУ і САП.

У відповідь на звинувачення Луценка, директор НАБУ Артем Ситник повідомив, що затримавши агента Бюро під прикриттям, СБУ і ГПУ зірвав операцію, яку його детективи проводили спільно з ФБР.

«А хто дозволив операцію іноземної спецслужби на терріторііукраіни?»,- парировалЛуценко.

Чому співробітників ФБР зацікавило справу про корупцію в Державній міграційній службі?

Как Юрий Луценко играл в политику в ГПУ

Артем Ситник звинуватив Генпрокуратуру і СБУ в зриві операції, яку його детективи проводили спільно з ФБР; Луценко у відповідь заявив, що таку операцію не дозволяли проводити в Україні (на фото – генпрокурор Юрій Луценко (праворуч) і директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник під час спільного брифінгу в Києві, 18 серпня 2016 року. Фото: Володимир Гонтар / УНІАН

Іранський слід

Відповідь на це питання можна знайти в офіційно оприлюднених записах розмов Діни Пимаховой з агентом НАБУ під прикриттям Сергієм Титунковым.

За оперативною легендою, детектив працював в Арабському інвестиційному фонді «Мубадала» і намагався завдяки Пимаховий отримати український паспорт громадянина Ірану.

За словами Сергія, він був комерсантом, якій знадобився український паспорт, щоб зареєструвати бізнес в Україні, хоча тут він ніколи не був.

«Їм потрібен якраз паспорт. Для чого? Щоб Іран … Ці санкції всі підприємства … Вони хочуть на нього … Він торгує з Китаєм», – сказав агент Пимаховой, після чого додав, що іранець не єдиний бажаючий. Та зі свого боку погодилася зробити паспорт в обмін на 30 000 доларів.

Читайте також:   Фашик Донецький: Світ свиней. Що відбувається на залізничних станціях в Донецьку

Розмова агента НАБУ і Пимаховой фактично підтверджував можливість існування в Україні каналу, який дозволяв громадянами Ірану обходити міжнародні санкції ООН. Наприклад, заборону експортувати продукцію нафтопереробної галузі.

Але чому агенти НАБУ зацікавилися діяльністю ДМС за видачу паспортів – не найбільшою за обсягами сферою, де можливо корупція? І чому обрали для «розробки» Пимаховой саме історію іранського комерсанта?

Наочне дослідження корупції

У липні 2017 року заробив безвізовий режим між Україною і ЄС. Купивши український паспорт, людина завдяки безвизу без проблем міг потрапити в Євросоюз. Корупція у сфері видачі паспортів загрожувала тим, що в ЄС зможуть потрапити терористи. Зокрема, представники «Ісламської держави» – організації, яка регулярно бере на себе відповідальність за терористичні атаки в країнах Європи.

За словами співрозмовника Громадського, НАБУ звернути увагу на діяльність ДМС порадили в ФБР. В офіційній заяві ФБР говорилося, що воно працює з НАБУ в рамках Меморандуму про взаєморозуміння на тимчасовій, ротаційній основі.

Але перешкоджання терористам – сфера компетенції СБУ. НАБУ не могло розробляти «легенди» про потенційного терориста, натомість вдався до «іранської версії», яка також мала наочно потенициальные міжнародні ризики від української корупції.

Один з вищих керівників країни, який був присутній на зустрічі з послом США в ту ніч, коли вирішувалася доля НАБУ, стверджує, що саме завдяки цьому аргументу Марі Йованович вдалося відговорити українських чиновників міняти законодавство з НАБУ:

«Це загрожувало скасування безвізового режиму з ЄС. Адже якщо, не дай бог, з’ясувалося б, що вибух в якійсь європейській країні влаштував людина, що потрапила в Європу з українським паспортом, нас позбавили безвиза».

У посольстві США цю інформацію не прокоментували Громадського. Зазначивши лише, що і надалі підтримують роботу НАБУ. Інформація про те, що представники інститутів ЄС «давали сигнал» українській владі щодо можливого призупинення безвиза у разі спрощення процедури звільнення керівництва антикорупційних органів, в той час курсувала в ЗМІ.

Читайте також:   Терористи обстріляли власні позиції в районі Пісків

Как Юрий Луценко играл в политику в ГПУ

За інформацією Громадського саме Марі Йованович вдалося відговорити українських чиновників міняти законодавство з НАБУ в ту ніч, коли вирішувалася його доля (в ілюстративному фото – президент України Петро Порошенко (ліворуч) та Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Марі Йованович під час зустрічі у Києві, 23 лютого 2018 року). Фото: Михайло Палинчак / POOL / УНІАН)

На наступний день після офіційних заяв Світового банку, МВФ та зустрічі посла США з керівництвом парламенту, ситуацію «відіграли назад». Законопроект про спрощення звільнення керівників НАБУ і САП відкликали з парламенту.

До Нового року Юрій Луценко «помирився» з Артемом Ситником і з тих пір більше не намагався з ним «воювати». «З паном Ситником ми прийшли до висновку, що той конфлікт був шкідливий для нас як керівників, для наших відомств, і, головне, для країни. З цього були зроблені висновки», – сказав Луценко.

Розділяй і володарюй

21 березня цього року Діна Пімахова звільнилася з ДМС за власним бажанням.

НАБУ продовжив розслідування незаконного отримання іноземцями українських документів. 24 квітня детективи Бюро затримали офіцера контррозвідки СБУ Олександра Карамушко (подробиці в публікації

НАБУ затримало типового зрадника з СБУ на величезному хабарі). В його обов’язки входило викриття іноземців, які незаконно проживають в Україні за підробленими документами. Але за даними слідства, Карамушко і сам причетний до «кришування» іноземців-нелегалів.

Карамушко звинувачують у вимаганні хабара в обмін на те, щоб він закрив очі на отримання українських документів 16-ю нелегальними мігрантами.

А Юрій Луценко тим часом став союзником Ситника в боротьбі з головою САП Назаром Холодницким. Детективи НАБУ звинуватили його в «зливі» інформації з кримінальних проваджень їх фігурантів. Процесуальне керівництво у цій справі здійснюють прокурори ГПУ.

Втім, популярність Юрія Луценка з тих пір так і не змінилася. За даннымсоциологического дослідження, яке в квітні цього року провів Київський міжнародний інститут соціології, негативно до роботи генпрокурора ставляться 60% громадян.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *