Пройдисвіти першого непрохідного

Анатолій Гриценко

Анатолій Гриценко: кого насправді веде в політику «справжній полковник».

Який піп, такий і прихід. Який політичний лідер, така і його свита. Сьогодні «Аргумент» публікує сенсаційні документи, яскраво демонструють справжнє обличчя Анатолія Гриценка. Своєю власноручним підписом у бутність міністром оборони Гриценко засвідчив той незаперечний факт, що він в той щасливий для себе час «загнав» 24 га дорогої столичної землі. Не маючи на ці комерційні дії ніякого законного права. І в цій злочинній оборудці найактивнішу участь брав відомий «Льоня-Космос». Чи варто дивуватися, що навколо похилого відставника нині «кучкуються» такі ж аферисти і користолюбці, які прагнуть в’їхати у велику політику на нібито солідному рейтингу Гриценко?

 

Війна за рейтинг

Сьогодні Анатолій Гриценко старанно малює собі імідж незаперечного морального авторитету нації, такий собі безгрішною «політичної діви». Він всюди: на телеекранах, в ефірі, і навіть у провінційних ЗМІ, аж до районних газет. Масштабне «наступ» екс-міністра оборони України зразка 2005-2008 рр. на уми виборців носить характер тотальної війни — полковник безжально розносить «продажну владу» в стилі тієї самої полум’яної Жанни д’арк. Звідки тільки гроші на цей «бенкет» беруться?

Паралельно з окупацією телепростору України триває психологічна обробка населення. З регулярним постійністю співгромадянам Гриценко в голову вбивається думка, що у цього кандидата в кандидати в президенти «найнижчий негативний рейтинг». Тобто НЕ ДОВІРЯЮТЬ «справжнього полковника» набагато менше людей, ніж не довіряють іншим політикам. Такий негативний відбір: Гриценко — кращий серед гірших. І нібито цей сам по собі сумний факт, при вдалому для Гриценка збігу обставин в президентській гонці може вивести його у другий тур, і тоді він має теоретичні шанси перемогти. І весь цей каламбур — на тлі того, що в 2010-му році на президентських виборах полковник набрав аж 1,2% голосів виборців, а на виборах 2014 року — 5,5%. І заразив своєю непрохідністю і політичних попутників — зокрема партію «Демократичний альянс». Вона після фіаско на виборах у ВР і сьогодні не може знайти собі прохідного місця в українському політикумі, навіть Саакашвілі «віддатися» — і то не вийшло. Сьогодні на тупиковий шлях Гацько та Шабуніна в передчутті виборів-2019 стали Фірсов («Альтернатива») та Добродомов («Народний контроль»). Результат передбачити неважко.

На жаль, пояснення разючої різниці між мажорними рейтингами Гриценко і його мінорними реальними результатами може бути тільки одне. Цей дутий рейтинг просто куплений. Один з політологів у лютому зловив Гриценко на те, що той заздалегідь знав результати опитування групи «Рейтинг». І експерт зробив закономірне припущення, що «справжній полковник» і проплатив вигідні результати опитування.

Тим не менш, припустимо: раптом віртуальні і реальні рейтинги Гриценко візьмуть і зрівняються, він піднатужиться і подолає свою гостру електоральну непрохідність. Яке ж добро тоді щедро проллється на Україну та її громадян? Що може принести їм ця «перемога»?

 

«Перемоги» Анатолія Гриценка

Полковник Гриценко був міністром оборони майже три роки — з лютого 2005-го по грудень 2007-го; за президентства Віктора Ющенка та прем’єрства Віктора Януковича. Його період роботи в міністерстві супроводжувався низкою корупційних скандалів, а українська армія значною мірою втратила боєздатність. Іронія долі: саме ці скандали і зробили екс-міністра персоною впізнаваною.

Ось короткий перелік предметних звинувачень на адресу Гриценко А.с.

У травні 2014 року Генеральна прокуратура України заявила, що дії Анатолія Гриценка (поряд з діями з іншими міністрами оборони часів Януковича) привела Збройні Сили в стан неналежної боєготовності. Було відкрито кримінальне провадження.

У вересні 2016 року Генеральна прокуратура оприлюднила матеріали розслідування «Російська військова агресія проти України». Згідно з оприлюдненими даними, за період перебування Анатолія Гриценка на посаді міністра оборони було розпродано військового майна на суму 1 мільярд 316 мільйонів 170 тисяч грн. Саме в період його керівництва міністерством було продано рекордну кількість зенітно-ракетного озброєння ЗСУ, що підірвало можливості вітчизняної ППО. У розслідуванні ГПУ розкрадання військового майна названі експертами одними з головних чинників, які призвели до окупації Криму та частині Луганської та Донецької областей.

В низці журналістських розслідувань затверджується (1, 2, 3), що Анатолій Гриценко причетний до корупційних схем розпродажу військових містечок та інших військових об’єктів, а також списання військового майна.

Про те, що Анатолій Гриценко причетний до подібних операцій, затверджується також у вироку Шевченківського районного суду Києва у справі про незаконну приватизацію земельних площ Міністерства оборони України.

Звинувачення на адресу Гриценка у незаконному продажу та списання техніки висунув також секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони, народний депутат Іван Винник. Одним з найгучніших зловживань Гриценко він назвав продаж зенітно-ракетних комплексів С-300 за ціною 2,5 мільйона доларів.

Настільки масштабний дерибан озброєнь і військового майна з багатомільйонними грошовими потоками вимагав надійного і заповзятливого «наглядача». Вибір головного підручного був вельми показовий: контролював виконання «гешефтів» Гриценка В’ячеслав Кредісов, відомий аферист, фігурант цілої низки кримінальних справ, двічі побував у СІЗО. До призначення на посаду заступника міністра оборони Кредісов займав «посаду» чоловіка кращої подруги дружини міністра оборони. Точніше, «двічі чоловіка», зі Світланою Зоріною, тоді «головною культурі» у КМДА, Кредісов двічі укладав шлюб, але потім розлучився-таки остаточно. І ще — на момент призначення заступником міністра він перебував у статусі підслідного.

Розмах оборудки В’ячеслава Кредісова вражає уяву: за даними ЗМІ, його підпис стоїть під документами про розпродаж цілого ряду військових містечок, земельних ділянок, госпіталів, спортклубів, будівель. Пізніше колишній конфідент Гриценко, накопичивши чималі активи, зайнявся багатомільйонними афери з житлом спочатку в Києві, потім у Києві, що описано в ЗМІ досить детально. Як говориться, «такі люди — так на волі!».

В’ячеслав Кредісов

Однак ще в часи міністерства АнатольСтепаныча , коли запахло смаженим і слідчі органи почали розкопувати таємницю його діянь, Гриценко швиденько виробив стратегію захисту. Кредісов був обруган і віддалений від тіла. Більше того — міністр став зі сльозою в голосі скаржитися, що це Кредісов підписував злочинні документи, а він, міністр, ні сном ні духом не відав про процвітала корупції в Міноборони. Ой, лукавить «орлеанська діва»!

Рукописи, як казав булгаковський герой, не горять. Але ж і службову документацію злодійкуватих чиновник далеко не завжди встигає спалити.

Нижче — вперше опубліковані сенсаційні документи про нанесення шкоди Збройним Силам при відчуженні земельних ділянок на суму 122 мільйона гривень (у цінах 2005-2007рр.). На документах — особистий підпис Анатолія Гриценка (і згаданого В’ячеслава Кредісова теж).

Суть «оборудки»: не маючи на те жодних законних підстав, в порушення законів і відомчих актів, міністр оборони Гриценко А.с передав приватній компанії 24 гектари елітної землі Міноборони — на Столичному Шосе, в 15 хвилинах їзди від центру Києва.

Документи свідчать про актуальність кримінальних перспектив «справи Гриценко».

Нижче — фабула одного з епізодів «справи Гриценко»:

Підтвердні документи з підписами екс-міністра А. Гриценко:

Наказ міністра оборони України за підписом А. Гриценко про передачу з балансу на баланс майнового комплексу військового містечка № 247 в Києві для подальшої його реалізації

Наказ міністра оборони України за підписом А. Гриценко про передачу з балансу на баланс майнового комплексу військового містечка № 247 в Києві для подальшої його реалізації

Санкція (особистий підпис) міністра оборони України Гриценко А.с на відчуження (продаж) цілісного майнового комплексу військового містечка № 247

Заступник міністра-директор департаменту будівництва МО продаж військового містечка «погодили»: уникати особистої відповідальності, прикриваючись «колективним рішенням» — улюблений прийом корупціонерів в Україні

Військове містечко стає власністю ТОВ «ОСТА ПЛЮС»

Міністр оборони України Гриценко А.с звертається до мера Києва Леоніда Черновецького з повідомленням, що МО відмовляється від земельної ділянки тепер уже колишнього військового містечка № 247 на користь ТОВ «ОСТА ПЛЮС», чим перевищив свої повноваження і порушив закон

ЗМІ стверджують, що є й інші компрометуючі документи за підписом Гриценка, що стосуються сотень гектарів землі в селищі Коцюбинське під Києвом, 17 га території квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу, разом з будівлями, ділянки площею 0,8 га в центрі Києва (вулиця Грушевського 30) та інших смачних шматків».

Але розвал української армії «від Гриценка» — це не тільки розпродаж земель Міноборони, військових об’єктів і рухомого «надлишкового військового майна», включаючи дефіцитні сьогодні комплекси ППО. Це і така вбивча «дрібниця», як не-комплектація сучасними захисними шоломами і бронежилетами особового складу ЗСУ. 31 січня 2006 року А. Гриценко підписав наказ № 45, ввівши в дію норми речового забезпечення. Пряма цитата: “Панцирними жилетами, шоломами кулезахисними та іншими предметами індивідуального захисту забезпечуються військовослужбовці варти, окремих команд (підрозділів) та особовий склад воєнізованої охорони у разі несення ними бойового чергування, охорони військових об’єктів, виконання спеціальних завдань у складі оперативних груп, національних контингентів та національного персоналу України, а також у разі потреби під час відрядження до інших держав.”

І в 2014 році на армійських складах не виявилося шоломів і бронежилетів — адже армія їх не купувала з того самого моменту, як ці захисні засоби виявилися приписані тільки охорони, контр-диверсійних загонів і миротворчого контингенту …

В силу тільки наведених фактів дивно чути регулярні заяви Гриценка про корумпованість влади. Корумпованість, про яку А. Гриценко мовчав, коли сам був у владі. Що, міністр оборони не знав, ким насправді був прем’єр-міністр Ст. Янукович? Звичайно ж, знав, але в той момент така компанія Анатолія Гриценка цілком влаштовувала.

Але як тільки А. Гриценко ситуативно розлучався з колишніми покровителями — будь то Ющенко, Янукович і Тимошенко, у полковника завжди знаходився цебер бруду на голови вчорашніх «побратимів» і колег. І пояснення своєї «унікальною» позиції.

Особливо цікава історія його стосунків з Юлією Тимошенко: з 2005 він був її союзником, потім посварився і у 2010 вже пішов на вибори самостійно. У 2012 він знову запалився любов’ю до Тимошенко і увійшов у фракцію «Батьківщина» — але дуже скоро вийшов звідти зі скандалом, оскільки зривав роботу Об’єднаної опозиції. Сьогодні любов остаточно змінилася ненавистю. Чому? Про це трохи нижче.

 

Черговий похід у владу

Втім, Гриценко А.с завжди був оточений пройдисвітами, які штовхають його у владу. Саме з таких людей і складається нинішнє його оточення. Саме вони стимулюють насамперед, фінансово — розкручування міфу про його нібито високому рейтингу.

Наприклад, народний депутат, один з лідерів «Опозиційного блоку» Сергій Льовочкін вважає, що Гриценко А.с зможе перемогти будь-якого з кандидатів президентської гонки в другому турі. Про це він сказав в інтерв’ю РБК-Україна.
«Я думаю, що якщо Гриценко підтримають Вакарчук, Садової, Саакашвілі з Амстердама і він зможе об’єднати „демократичних малюків“, то у нього хороші шанси. На сьогодні Тимошенко — лідер гонки, але Гриценко може перемогти будь-кого з опонентів у другому турі», — заявив Льовочкін.
При цьому тут же Льовочкін стверджує: «Якщо говорити про другому турі, я вважаю, що там буде єдиний кандидат від Південно-Сходу в особі Юрія Бойка … Бойко — єдиний кандидат, який у разі обрання президентом зможе в короткий термін забезпечити мир, наведення порядку та відновлення економіки».
Ось така диспозиція: Льовочкін розписує великі шанси Гриценко, «виводячи» його у другий тур разом зі ставлеником Кремля Юрієм Бойко.

При цьому секрет Полішинеля, що Сергій Льовочкін, екс-перший помічник президента Л. Кучми, а пізніше — глава адміністрації президента Ст. Януковича — давній приятель Анатолія Гриценко, який перебуває в дружніх відносинах з родиною екс-міністра оборони ще з кінця 1990-х. Ці особливі відносини йдуть корінням у ті далекі часи, коли Центр економічних і політичних досліджень на чолі з Олександром Разумковим, особливо наближеним до Кучми аналітиком, ревно обслуговував інтереси Леоніда Даниловича. Тодішній заступник Разумкова Анатолій Гриценко тісно дружив і співпрацював з помічниками Кучми Льовочкіним, Литвином, Табачником та іншими достойнейшими людьми. А після смерті Разумкова Гриценко успадкував і його центр, і дружину Юлію Володимирівну (не плутати з…).

 

Дмитро Фірташ (ліворуч) і Сергій Льовочкін

Секрет Полішинеля і те, що саме «регіонал» Сергій Льовочкін стоїть за фінансуванням нинішньої «розкрутки» А. Гриценко в якості кандидата на пост Президента України. Звідси і публічне «розхвалювання» «свого» кандидата.

Які зобов’язання на себе взяв при цьому Гриценко — можна тільки здогадуватися. Але немає сумнівів, що саме людей Льовочкіна ми і побачимо в списку майбутніх призначень, якби раптом перемога Гриценко на майбутніх виборах. Ну, а в списку на парламентські вибори мабуть кожен другий буде від старого друга. У Раді партії «Громадянська позиція» — жодного знайомого обличчя навіть для політичного оглядача. Вже не засіли там нові кредисовы? А сам «фактор Гриценко» вже сьогодні служить Льовочкіну інструментом тиску на адміністрацію Президента П. Порошенко і торгів з його оточенням.

 

Який потенціал самого Гриценка?

Партія «Громадянська позиція», яку він очолює, на парламентських виборах 2014-го року до Верховної Ради не пройшла, набравши жалюгідні 3,1% голосів. Хоча соціологи напередодні виборів пророкували їй подолання 5% бар’єру.

Точно таке ж симулятивное участь у виборах, швидше за все, відбудеться в березні 2019-го і в жовтні 2019-го.

КВУ показав, що офіційно в офісі Гриценко працює тільки три людини! Це мізерно мало для ведення політичної діяльності масштабу крупніше районного. А неофіційно Гриценка працюють люди з іншого офісу — того ж Льовочкіна…

Саме тому минуле і сьогодення Анатолія Гриценка, яким на момент виборів буде 62 роки, не витримує ніякої критики: це явно не те, з чим можна ефективно йти до виборців.

Тим не менш, ні Гриценко, ні його фінансисту Льовочкіну не відмовиш в умінні аналізувати і прораховувати ситуацію. Вже вони-то точно не вірять в куплені ними самими і «намальовані» рейтинги. А значить, і в реальні шанси на успіх навряд чи вірять. Навіщо ж затівається похід Гриценко на вибори, який влітає в чималу копієчку? Відповідь напрошується досить очевидний: Гриценко працює проти Юлії Тимошенко, відбираючи у неї голоси. Адже електорат обох значною мірою перехрещується і перетікає.

Хто стане вигодоодержувачем цієї комбінації, крім самого А. Гриценко? По-перше, С. Льовочкін і його партнери (Бойко, Фірташ, Новинський …). По-друге, чинний Президент Порошенко, який при такому розкладі може зберегти шанси на другий термін.

Як писав сайт «Главком», «технологам Порошенка навіть на руку контрольований ріст популярності Гриценка, бо він може забирати голоси у Тимошенко. Соціологи порахували, що у Гриценка в якійсь мірі спільний електорат з Андрієм Садовим, Вадимом Рабіновичем та Тимошенко. Відповідно 18, 10, та 8% їхніх виборців готові голосувати за Гриценка, якщо їхні фаворити не підуть у президенти. А від виборців самого Гриценка найпопулярнішим „іншим вибором“ є Тимошенко (10%).»

З Петром Олексійовичем олігархам домовитися куди легше, ніж з жорсткою і безкомпромісною Юлією Володимирівною. Сумний досвід розлучення з придбаної задешево (і незаконно) власністю Віктора Пінчука, Григорія Суркіса, Ігоря Бакая їх колеги пам’ятають дуже добре.