Маятник люстрації гойднувся у зворотний бік. Ціна питання — мільярди

Суди почали виносити рішення на користь люстрированных чиновників, але влада відмовляються їх виконувати. Це значно погіршує позицію України в ЄСПЛ, де на підході «вирок» закону «Про очищення влади»

джерело фото: ria.ru

В триваючої вже четвертий рік епопеї з люстрацією в Україні, схоже, намітився «віраж реваншизму». Відразу з декількох ділянок юридичних баталій, де ведеться боротьба між владою і потрапили під дію закону «Про очищення влади» екс-чиновниками, які надходять недвозначні сигнали про це.

Тон задає їм процес розгляду скарг люстрированных управлінців в Європейському суді з прав людини. При цьому, шахова партія розігрується відразу на декількох дошках. Та певні зрушення на цей рахунок, причому на користь уражених в правах управлінців, простежуються навіть в українських судах.

Опоненти люстрації зустрічають цю тенденцію зі стриманим оптимізмом. Вони запевняють, що головним їхнім союзником стала бездіяльність вітчизняних влади на тлі очевидних порушень прав людини. І очікують корінного зламу ситуації — винесення прецедентних рішень ЄСПЛ на користь «очищених» в короткостроковій перспективі.

На тлі «часового цейтноту» і позиції українських судів дещо змінили тональність висловлювань та офіційні особи в Києві.

З одного боку, вони наполягають на законності своїх дій. Але паралельно вже припускають визнання затіяного в Україні «процесу очищення» не цілком «чистим» з боку ЄСПЛ.

При цьому загальна сума люстрированных чиновників до держави вже давно перевалила за 1 млрд грн.

«Країна» з’ясовувала майбутні сценарії розвитку ситуації.

Пригоди «люстрированной сотні» в Європі

Говорячи про причини активізації «люстрационной саги» один з ідеологів «бунту очищених» українських силовиків і чиновників — екс-заступник прокурора Чернігівської області Олег Підгайний вказує на календар.

«Швидше за все, причиною всьому час. 44 місяці минуло після початку люстрації, 42 — як справи про це висять в судах, а Конституційний суд ось вже як три з половиною роки не може вийти на рішення. Все має свій кінець і симптоми для «люстраторов» тривожні», — говорить він.

Підгайний — один з фронтменів боротьби за права люстрированных. Він неодноразово виступав із закликами до «колегам по цеху» (потрапили під каток закону «Про очищення влади»), оскаржувати пониження у правах в судовому порядку. В першу чергу — в Страсбурзі, де засідає Європейський суд з прав людини.

За підрахунками екс-прокурора, на сьогоднішній день з відповідними скаргами в ЄСПЛ звернулася сотня заявників. В даний час прийняті до розгляду 83 позову.

Маркерами серед них виступають вісім справ, слухання яких в перекладенні на українське законодавство вже йде по суті. Вони розділені на два кейса.

Як вже писала «Країна», першопрохідцями в оскарженні звільнень за нормами закону «Про очищення влади» в ЄСПЛ ще в 2017 році стали три заявника. Це колишній 1-й заступник начальника слідчого управління Міндоходів Миколаївської області Дмитро Басалаев, екс-заступник начальника кадрового управління ГПУ В’ячеслав Полях і колишній заступник прокурора Чернігівської області Олександр Ясь.

Комунікація по їх справах між ЄСПЛ і сторонами тяжби велася з осені минулого року, і завершилася в лютому. Обмін думками не призвів до досягнення компромісу, а кожна зі сторін відстоює правоту власних аргументів.

Люстрированные напирають на те, що закон «Про очищення влади» прямо порушує права людини. Адже чиновників знижували у правах за принципом колективної відповідальності і тільки з-за того, що в якийсь проміжок часу вони перебували на своїх посадах в епоху Януковича.

У свою чергу, офіційний Київ виступає проти задоволення вимог скаржників. Як сказала «Країні» глава Департаменту з питань люстрації Анастасія Задорожна, Мін’юст вважає, що позови Яся, Поляха та Басалаєва неприйнятними. Головний аргумент на цей рахунок — звільнені після люстрації особи не вичерпали можливості для оскарження своєї «очищення» в національних судах.

Підлила масла у вогонь додаткова аргументація за скаргами двох прокурорів і фіскала, спрямована в Страсбург урядовим уповноваженим Іваном Ліщиною. У ній він обрушився на всіх управлінців, які потрапили під дію закону «Про очищення влади».

Останні були названі співучасниками встановлення в Україні в 2010-2014 роках «режиму диктатури Януковича», винуватцями постмайданного економічної кризи, анексії Криму і початку збройного протистояння на Донбасі.

Після цього скандального листа впали останні надії на «полюбовне» врегулювання спору між сторонами «люстрационном кейсі» ЄСПЛ. Втім, остаточна крапка в справі, де слухання завершилось ще на початку року, так і не була поставлена.

Очікується, що свій вердикт на цей рахунок судді в Страсбурзі можуть оприлюднювати у будь-який момент. Причому навряд чи він буде на користь офіційного Києва, на що недвозначно натякав у своєму інтерв’ю «Українським Новинам» Іван Ліщина.

«Були рішення ЄСПЛ по люстрацій в інших країнах, де суд знаходив порушення були, де не знаходив. Тобто, це все дуже прив’язане до конкретних фактів і обставин. Я не можу сказати, що процедура люстрації в Україні була ідеальна», — зазначив він, допускаючи визнання «люстрації по-киевски» порушенням прав людини.

Чому тануть надії на дружнє врегулювання спору в Європі

Аналогічна тенденція безуспішного пошуку компромісу спостерігається і в другому блоці скарг «очищених» в Європейському суді з прав людини. Мова йде про п’ять заявах, поданих представниками:

  • колишнього 1-го заступника голови Державної казначейської служби Олександра Даневича;
    екс-військового прокурора Південного регіону України Павла Богуцького;
  • колишнього заступника прокурора Київської області Івана Проценко;
  • колишнього начальника одного з управлінь УВБ ГФС Андрія Падалки;
  • екс-заступник начальника управління по боротьбі з контрабандою та митними порушеннями Ягодинської митниці Володимира Побережного.

Ще в кінці березня стало відомо, що всіх цих справах ЄСПЛ присвоїв найвищу ступінь пріоритету. І направив у Київ пропозицію щодо дружнього врегулювання спору, обмеживши час для потенційного прийняття такого рішення 12 червня.

У люстрационном Департаменті Мін’юсту «Країні» підтвердили факт того, що ці документи надійшли у відомство. Але за півтора місяці неодноразових прохань надати коментар з позицією цього органу у суперечці з «люстрированной п’ятіркою» і ймовірності висновку світової, тут так і не знайшли часу для нашого видання (в кінцевому рахунку, від нас попросили направити запит, після отримання відповіді на який редакція представить позицію відомства Павла Петренко).

Аналогічним чином проігнорував дзвінки і тричі переданий йому через помічників пул питань урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ Ліщина.

Іван Юрійович замість прямого спілкування з пресою вибрав «заочну модель». Раніше на своїй сторінці в Facebook він обурювався тим, що «Країна» надто часто, як йому здається, звертається до історій позовів вітчизняних чиновників і управлінців з Україною в Європейському суді з прав людини (в першу чергу, у зв’язку з темою люстрації).

Джерело фото: facebook.com/ivan.lishchyna

А тому дізнатися, чи дійсно налаштовані «люстраторы» йти на дружнє врегулювання спору з «п’ятіркою очищених», або (як вже було в історії розгляду позовів Яся, Басалаєва і Поляха в ЄСПЛ) — будуть запитувати додатковий час для прийняття рішення, в даний час не вдалося.

Джерела «Країни» в юридичних колах оцінюють шанси на «світову» невисоко. Вони апелюють до того, що дружнє врегулювання дозволить позивачам отримати лише частину грошової компенсації з бюджету України (йдеться про суми в розмірі 7-8 тис євро за кожною скаргою). А ось про поновлення на роботі уражених в правах і звільненим чиновникам в такому випадку доведеться забути. Що в світлі останніх подій в українських судах навряд чи можна буде вважати перемогою «очищених».

Суди в Україні почали скасовувати люстрацію в індивідуальному порядку

Вся справа в тому, що на тлі триваючого вже четвертий (!) рік розгляду в Конституційному Суді України подання щодо відповідності закону «Про очищення влади» нормам Конституції, а також відмови новоствореного Верховного суду України приймати рішення у зразковому справі за позовами люстрированных чиновників, до цього питання повернулися інші адміністративні та апеляційні суди.

Де скупчився істотний потік позовних заяв «очищених». Згідно з офіційними даними, із майже тисячі колишніх чиновників, яких знизив у правах люстрационный закон, понад 280 заперечують цю процедуру в Окружному адміністративному суді Києва. З них близько сотні претензій — від які втратили роботу в системі ГПУ осіб.

Але прецедентне рішення було винесено не в Києві, а в Одесі. Як писала «Країна», 18 квітня Одеський апеляційний адмінсуд задовольнив позов звільненого в рамках реалізації закону «Про очищення влади» екс-прокурора Приморського району Одеси Олександра Кузьменка. Силовика постановили відновити на посаді і виплатити йому грошову компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі 295 тис грн.

Що цікаво, у своєму вердикті колегія суддів спиралася саме на усталену практику Європейського суду з прав людини. Згідно якої люстрационная процедура не може бути покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Тобто, якщо національний закон (в даному випадку — «Про очищення влади») і допускає поразка в правах, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути досить індивідуальні і головне — доведені. Чого в разі звільнення прокурора Кузьменко не спостерігалося: наказ про його звільнення був завізований на підставі довідки про результати вивчення особової справи.

У результаті суд дійшов висновку, що положення люстрационного закону порушують принципи презумпції невинуватості та рівності можливостей при реалізації права доступу на державну службу, яке держава зобов’язана забезпечити, згідно з нормами Конституції. І помножил люстрацію Кузьменко на нуль.

При цьому, навіть оспорювання цього вердикту в касації (що вже було зроблено), не скасовує рішення Одеського апеляційного адмінсуду. Воно, як і раніше в силі, що вже призвело до ще більшого ускладнення скандалу і породження юридичної хаосу.

Справа в тому, що де-юре Кузьменко з кінця квітня повинен був повернутися до виконання обов’язків у прокуратурі Приморського району Одеси. Але рішення суду про цьому так і не було виконано.

«Вже майже півтора місяця я міг би бути прокурором Приморського району Одеси. Але, самостійно виконувати рішення суду я не маю наміру, щонайменше в короткостроковій перспективі. І мені навіть нецікаво, як його може виконати прокуратура», — каже Кузьменко «Країні».

І додає, що майже через 40 місяців боротьби за свої права вже не горить бажанням повертатися на роботу в нинішню ГПУ. «Перегоріло. Зараз вже тільки справедливість», — резюмував він.

«Прецедент Кузьменко» наробив чимало шуму в прокурорському середовищі і рядах люстрированных. Звернули свій погляд на нього і журналісти інших видань, присвятивши історії Олександра Петровича спеціальний сюжет.

Джерело відео: youtube.com/BIHUS info

Коментуючи його, один з ідеологів «очищення», колишній керівник люстрационного Департаменту Мін’юсту Тетяна Козаченко торкнулася фінансової сторони прецеденту по відновленню прокурора Кузьменко на службі.

«Мене заспокоює лише один момент: навіть оплата вимушеного прогулу це реально копійки порівняно з тією небезпекою і «діяльністю», якби все це час він (маються на увазі люстрированные — Прим. Ред.) перебували на посадах», — зазначила екс-чиновник.

Джерело фото: facebook.com/monti.czardas

Резюмувавши свій спіч зауваженням, що «тисячі інших позовів у суді не розглядаються, а слухаються вибірково одиниці».

На черзі — серія нових відновлень люстрированных

Але буквально через пару днів після цього, і тепер вже з Окружного адмінсуду Києва, пішли нові сигнали в історіях люстраційних позовів.

Так, 31 травня суддя Павло Григорович задовольнив позов звільненої у березні 2015 року з люстрації колишній заступник голови Миколаївської митниці Ганни Колодяжної. Як повідомляла «Країна», Колодяжную відновили на посаді, призначивши їй грошову компенсацію у розмірі 383 тис грн.

А вже 4 червня Окружний адмінсуд ухвалив продовжити розгляд за скороченою процедурою справи ще однієї справи люстрированного — колишнього заступника генпрокурора Миколи Голомші.

Втім, як вважає Олег Підгайний, намітився поворот в історії люстрированных управлінців в українських судах, хоч і є знаковим прикладом для сотень повержених у правах чиновників, жодним чином не скасовує ідею «бунту очищених» в Європі.

«Я як координатор люстрированных закликаю людей, щоб вони захищали свої права в ЄСПЛ. Адже як показала історія Кузьменко, навіть за наявності рішення українського суду його ігнорують та не виконують. А в Європейському суді, впевнений, ми досягнемо сатисфакції», — говорить він «Країні».

Він вважає, що з часом і в Україні «люстраторы» понесуть покарання.

«Зараз вони вже придумали собі легенду виправдання того, як проводилася люстрація. Я читав ці міркування про колосальні кошти, які нібито були зекономлені, і «копійки», які виплатять заявникам при їх відновленні. Може бути для тих «швондерів», що на хвилі прийняття закону про люстрацію в’їхали в парламент, зайняли відповідальні посади і отримали важелі управління державою, це і правда копійки. Але всіх їх діяння ще належить оцінити правоохоронним органам. Причому я буду наполягати, щоб завдану діяннями «люстраторов» збиток оцінювався за матеріальним, а не формальних підстав. І ці суми будуть мільярдні, повірте», — резюмував ідеолог «бунту очищених» українських чиновників.

Маятник люстрації гойднувся у зворотний бік. Ціна питання — мільярди оновлено: Червень 5, 2018 автором: Redactor