Володимир Мединський, міністр безкультур’я і пропаганди

Владимир Мединский, министр бескультурья и пропаганды

18 травня Володимир Путін повторно призначив на посаду міністра культури Володимира Мединського, чий історичний ревізіонізм, ненависть до сучасного мистецтва і нестримний авторитаризм відтепер загальновідомі в російських і міжнародних артистичних колах. Таке рішення підтверджує те, що для досягнення своїх цілей господар Кремля використовує героїчне і пихате великоруське національне мистецтво, що спирається на переписування історії сталінізму в позитивному ключі – така лінія завзято просувається з 2012 року Мединским, пише журналіст Le Monde Фредерік Жуаньо.

У 2010 році цей чоловік став відомий серією книг під назвою “Міфи про Росію” (“Олма Медіа груп”, не переведені), призначених для того, щоб викорінити так звані західні вигадки про російської історії, нагадує автор статті.

Але після призначення Мединського міністром у травні 2012 року багато шуму наробили його погляди на культуру, йдеться в статті.

Він критикував режисера Кирила Серебренникова, бо той мав намір зняти фільм про Петра Чайковського, в якому згадував про гомосексуальність композитора – на думку міністра, “немає ніяких доказів” такого твердження, передає журналіст.

Мединський відмовив йому у державному фінансуванні. З тих пір нещасний Серебренніков, художній керівник “Гоголь-центру”, куди натовпами рветься московська публіка, номінований на премію фестивалю “Венеціанська Мостра” у 2012 році, премію імені Франсуа Шале на Каннському кінофестивалі в 2016 році за фільм “Учень”, який викриває підйом православного фанатизму в Росії, пережив безліч негараздів. У травні 2017 року він був звинувачений у розтраті державних коштів, покази його балету “Нуреєв” у Великому театрі були скасовані, потім він був заарештований, поміщений під домашній арешт, його паспорт був конфіскований, описує Жуаньо.

У Мединського є й інші козли відпущення. У травні 2016 року теж під приводом розтрати державних грошей був затриманий і допитаний поліцією Михайло Миндлин, директор Державного центру сучасного мистецтва (ГЦСІ). Далі ГЦСІ був поглинений державним музейно-виставковим центром РОСИЗО, а засновник Московського бієнале сучасного мистецтва Йосип Бакштейн відправлений у відставку, йдеться в статті.

Виставки, влаштовані за наказом Мединського, виявляють приголомшливу академічність і націоналізм. У 2015 році він урочисто відкриває виставку “Романтичний реалізм. Радянська живопис 1925-1945”, що демонструє офіційне мистецтво сталінської епохи, яке зображує щасливий народ, процвітаючий в благополучній країні, пише автор.

На початку 2016 року Мединський продовжує створювати сприятливі умови для офіційного консервативного мистецтва: він просуває виставки Олександра Герасимова (1881-1963), портретиста Сталіна, потім Гелію Коржева (1925-2012 (в оригіналі помилка в рік народження 1915. – Прим. ред.), войовничого комуніста, прихильника соціалістичного реалізму, йдеться в статті.

У вересні 2017 року Мединський знову відзначився, урочисто відкриваючи семиметровий монумент, модель якого він представив Путіну – це статуя інженера Михайла Калашникова, який стоїть, міцно стискаючи в руках свій AK-47 – одне із самих забійних стрілецької зброї в світі, вказує Жуаньо. “Калашников – це втілення найкращих рис російської людини, – заявив Мединський, а потім додав: – Автомат Калашникова – справжній, можна сказати, культурний бренд Росії”.