За Абхазії бродить привид революції

По Абхазии бродит призрак революции

Політичні потрясіння і розгул злочинності в Апсны регулярно «збігаються» з турсезоном. Ось і зараз опозиція вимагає відставки президента.

Найавторитетніша опозиційна партія Абхазії — «Амцахара» — зажадала відставки президента Рауля Хаджимба. Причому заклик «скласти повноваження» підтримали навіть ті, хто чотири роки тому ліг кістьми, щоб всіма правдами і неправдами затягнути Хаджимба у владу. Але зоряна година настала для голови «Країни душі» не без допомоги Росії, насправді обернувся для нього шипами і несправним «чортовим колесом»: можна застрягти на самій верхівці в очікуванні рятувальників, а можна і впасти. До речі, повалений Олександр Анкваба свого часу не став чекати, а поїхав з республіки під натиском Хаджимба і іже з ним, позбавивши народ від громадянського протистояння, яке загрожує перерости в кровопролиття. Але пізніше він все ж повернувся і успішно балотувався в парламент.

Загалом, з одного боку — дежавю, з іншого — реваншистські настрої «колишніх», з третьої — далеко не надумані претензії до Хаджимба. І все це — на початку літнього сезону, який став вже традиційним для політичних розборок і розгулу злочинності. Так, влітку 2016 року Абхазію лихоманило у зв’язку з проведенням референдуму щодо дострокової відставки президента. А в минулому році в цей же час здригнулося навіть звикле до кримінального свавілля місцеве населення, переставши випускати дітей на вулицю без супроводу дорослих. Туристи ж, з міркувань безпеки, пересувалися групами і просили влади про захист. Жах на всіх навели зґвалтування 13-річної дівчинки, вбивство її сестри, вибухи в центрі Сухумі, тотальне хуліганство, шахрайство і т. д. Апогеєм всього цього беззаконня стало збройний напад на туристів із Москви: злочинці викрали жінок і дітей, вбили батька однієї з сімей, взятих у заручники. Відповідно, туристичний потік в «Країну душі», «незалежний» дохід якої залежить тільки від приїжджих (містить її Росія), провалився.

А тепер ось поновилися внутрішньополітичні чвари, «перспективні» для нових масових заворушень. З’їзд «Амцахара» зібрав 600 осіб, що багато в умовах малесенькій Абхазії. В прийнятій нею резолюції сказано: визнати діяльність Хаджимба на посаді президента «некомпетентною і створює загрозу втрати державності». «З метою якнайшвидшого вирішення накопичених проблем» йому запропоновано достроково скласти свої повноваження і проявити «реальну відповідальність за долю народу». У разі відсутності належного реагування» опозиція долучиться «до організації законних акцій по всій країні».

Наведемо лише кілька претензій до президента: соціально-економічний і суспільно-політична криза після державного перевороту в травні 2014 року лише посилюється; реальні реформи в економіці підміняється дорогими, нереалізованими рекламними проектами. Особливо підкреслюється «страхітливий зростання корупції, що призвела до невиконання бюджету минулого року», і «різкий ріст тяжких та особливо тяжких злочинів, скоєних з особливим цинізмом, у тому числі вбивств і викрадень іноземних громадян». Опозиція переконана в тому, що влада «не в змозі виправити ситуацію».

Голова політради «Амцахара» Алхаз Квициния заявив: «Абхазія виявилася з нульовою економікою, важким соціальним становищем громадян, енергетичною кризою і розколотим суспільством. Зате у нас є закон про мораторій на інвестиції в національну електроенергетичну систему — за ініціативою «перспективних молодих фахівців». Але хто пояснить, навіщо потрібно було приймати закон про мораторій, якщо вже сьогодні ми чуємо протилежне: «Наша енергосистема прийшла в занепад і потребує інвестицій, інвестор уже готовий, і це Російська Федерація».

Депутат парламенту Рауль Лолуа загострив увагу на тяжке становище населення, значна частина якого навіть хліб бере в магазинах в борг: «У людей немає роботи, немає засобів до існування. У той же час ми бачимо, як держава купує дорогі автомобілі, і наші чиновники літають бізнес-класом». За його словами, «люди приходять і просять допомогти з лікуванням дітей, але держава дає їм гроші тільки на те, щоб вони змогли доїхати до якогось медичного центру». Він закликав населення не боятися влади, яка «не зможе захистити себе силою зброї».

Загалом, на Хаджимба щільно «насіли», в тому числі і колишні затяті прихильники. Наприклад, такий популярний в республіці політик, як голова партії «Єдина Абхазія Сергій Шамба. Його виступ на «чужому» з’їзді можна розцінити як покаяння. Він визнав, що очікуване ним реформування політичної системи не сталося, і «якщо найближчим часом влада не одумається і не почне приймати екстрені заходи, ситуація в країні прийме неконтрольований характер». За його словами, «за минулий рік ми побачили парадоксальну картину: опозиція всіляко намагається допомогти владі врятувати ситуацію, а влада робить все, щоб остаточно спиляти гілку, на якій сидить».

І що дивно — справді пиляють, абсолютно ігноруючи уроки новітньої історії Абхазії: як відомо, перманентні революційні сплески стали відмінною рисою мандариновий республіки. І ще одна «дивна річ» для абхазьких реалій: Шамба розкритикував огульну практику ненадання мингрелам (субетнічна група грузинського народу, російською та вірменам абхазького громадянства. До речі, однією з «причин» відлучення Анкваба від влади був саме «грузинське питання» — вважалося, що екс-президент перестарався з лояльністю до грузинів, які компактно проживають у Галском районі. «Це вже сьогодні викликає тертя і невдоволення, а у що це може вилитися завтра? У другу проблему Галского району, тільки вже по всій країні?» — заявив екс-соратник чинного президента.

Загалом, малюсінька Абхазії знову вирує і буде вирувати далі з будь-якого приводу: страху перед «засиллям російських»; втрати республікою «суверенітету» за «надмірної близькості» її силових структур з аналогічними структурами РФ; продажу росіянам нерухомості, і т. д. Але при цьому абхази вважають, що Росія їм всім зобов’язана — адже її бази дислоковані в «Країні душі», відповідно, вона повинна її годувати, поїти, пестити і леліяти. І якось забувається страх перед Грузією, яка, якщо б не російські військові бази, повернула б собі, що відкололася від неї територію десь за тиждень. І, хто знає, може і перетворила її в другу Аджарію — свого роду туристичну Мекку для всіх пострадянських, включаючи Росію, і більш віддалену «закордон». Але поки гроші, поточні з російського бюджету, фактично кидаються на вітер: майже вся Абхазія продовжує лежати в руїнах і налаштовує проти себе навіть тих сміливців, які ризикують відвідати її за «не дуже дорого».

Ще один важливий штрих. Зрозуміло, не вся Абхазія виступає проти Хаджимба, але про «переважній більшості» вже можна говорити сміливо. Однак меншість, зокрема, «Форум народної єдності» вважає, що опозиція «сильно згущує фарби», і «позитивні тенденції» розвитку республіки — в наявності. У заяві цієї політичної партії багато уваги приділено Росії: «Якщо раніше опозиція намагалася звинуватити владу в тому, що в Абхазії нібито не складаються стосунки з Росією, то зараз ця тема відсунута на другий план — мабуть, через відсутність яких-небудь аргументів. Як відомо, за чотири роки президент Р. Хаджимба багато разів зустрічався з президентом Ст. Путіним в офіційному і неофіційному форматі. Між Росією і Абхазією підписано багато угод військово-стратегічної і соціально-економічного характеру».

Крім того, підкреслюють «адвокати» Хаджимба, лідери опозиції замовчують факт визнання Сирією незалежності республіки, хоча «це подія заслуговує високої оцінки як серйозне досягнення керівництва Абхазії, її зовнішньополітичного відомства, безумовно, стало можливим тільки при вагомій підтримці дружньої Росії». Тут заради справедливості варто сказати, що визнання Сухумі Дамаском викликало радість (навряд чи щире) переважно серед високопоставлених чиновників, бо всім зрозуміло: Абхазія — не Косово, а Сирія — не Німеччина, і цей жест з боку САР носив вимушений характер, так би мовити, в знак подяки. І фактично він нічого не вирішив, оскільки в «п’ятірці» визнали Абхазію серйозний гравець як і раніше один — Росія.

Також прихильники Хаджимба запитують: на якій підставі опозиція, «без серйозних юридичних мотивацій», вимагає відставки президента? Звичайно ж, «забувши», що повалення Анкваба, а до того — спроби позбутися від нині покійного Сергія Багапша, також обійшлися без «мотивацій». Але, строго кажучи, апелювати в Абхазії до правових норм — все одно, що стрясати повітря. Тут просто один клан змінюється іншим, але при єдиному і неодмінної умови — він повинен бути «номенклатурою Москви». А остання часто помиляється у виборі глави клану, ставлячи не на ту конячку».

«Виб’є» опозиція Хаджимба з президентського крісла до чергових виборів? Навряд чи. Хоча вона вже має в Абхазії більше впливу, ніж Москва — кожен клан в своєму сегменті, і всі разом — в контексті захисту республіки від «засилля російських» і «превалювання грузин», але єдиної узгодженої кандидатури на пост глави держави у неї в даний час немає. А стало бути Абхазію ще довго буде штормити, і штилевая смуга їй не загрожує.

«Не загрожує» частково визнаної республіки і великий наплив відпочиваючих, за рахунок яких просте населення як-то існує від турсезону до турсезону, а в бюджет все ж капають якісь крихти. Але хіба те, що літо — не час для політичних чвар, сплеску злочинності і, відповідно, сильного погіршення курортного іміджу республіки, цікавить місцеві клани? Адже вони не бідують.