Пенсійний вік: До Росії підбирається смажений півень

Пенсионный возраст: К России подбирается жареный петух

Отже, вирішено: підвищення пенсійного віку — бути. Причому в самому жорсткому варіанті з усіх можливих: ніяких компромісів, підвищення пенсійного віку для чоловіків на 5 років до 65 років, а жінкам — на 8 років до 63 років. Цю схему, запропоновану Мінфіном, затвердив уряд. Правда, в суботу в ЗМІ просочилася інформація, що в Кремлі з-за побоювань соціального вибуху можуть дещо пом’якшити параметри реформи, але принципово це нічого не змінює.

16 червня в Росії почалися акції протесту, незадоволені новими ініціативами уряду Медведєва люди вийшли, зокрема, на вулиці Новосибірська. Мітинги проти пенсійної реформи готуються і в інших містах — Омську, Сиктивкарі, Саратові.

Тим не менш, уряд наполегливо гне свою лінію, пояснюючи, які плюси несе реформа. Залишився лише одне питання: коли? Кабмін визначився, тепер справа за Держдумою, яка повинна розглянути законопроект. Судячи з усього, тягнути з цим наші законотворці не збираються. За словами спікера В’ячеслава Володіна, законопроект про підвищення пенсійного віку може бути розглянутий у першому читанні вже на початку липня. Але до чого такий поспіх? І які наслідки можуть бути у передчасного рішення підвищити пенсійний вік?

Може бути, чиновники поспішають протягнути цей законопроект заради відповідності європейській моді підвищувати пенсійний вік (у Нідерландах на пенсію виходять у 68 років, а в Німеччині зараз йде перехід з 65 до 67 років)? Так, якщо слідувати загальносвітових трендів, то наш пенсійний вік явно відстав від світових: у Росії зберігся встановлений ще в 1932 році пенсійний вік до 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Ось чиновники постійно кивають у бік прогресивної Європи: мовляв, тривалість життя зростає і у них, і у нас, там підвищують пенсійний вік, а ми чим гірші?

Але прагнення у всьому наслідувати західним сусідам як аргумент не витримує ніякої критики. Якщо вже наслідувати, то наслідувати в усьому. З цим проблема. У Росії середній вік дожиття (кількість років, протягом яких людина отримує пенсію, не плутати з середньою тривалістю життя, цей показник обчислюється по іншому) нарешті піднявся до 20 років. Це дуже непоганий світовий рівень. Однак у нас дуже велика різниця у віці між чоловіками і жінками. У чоловіків вік дожиття ледь перевищує 16 років, а у жінок підбирається до 26 років.

Після підвищення пенсійного віку (а з нинішньою медициною та екологією об’єктивно немає особливих надій на те, що люди будуть жити набагато довше) вік дожиття у чоловіків скоротиться до 11 років з копійками, а у жінок до 18 років.

Подивимося на Європу. У Німеччині чоловіки отримують пенсію 19,4 року, а жінки 22,8 року, в Бельгії 21,1 і 25,8 років відповідно, у Франції-23 і 27,2 року відповідно. Як-то Росія на цьому тлі буде виглядати зовсім блідо. Соціально орієнтована держава, говорите?

Є ще й об’єктивні економічні показники. На останньому засіданні уряду було оголошено, що без підвищення пенсійного віку держава не зможе виконувати свої соціальні зобов’язання в повному обсязі: пенсіонерів стає все більше, а людей у працездатному віці, які здатні платити належні страхові відрахування — все менше.

За даними Росстату, в 2011 році на 1000 осіб населення припадало в середньому 292,7 пенсіонера, а в 2018 році вже 313,7 пенсіонера. З кожним роком все більше грошей перераховується з федерального бюджету в Пенсійний фонд. Тільки бажання постійно збільшувати видатки на пенсії у чиновників немає: адже ще потрібно шукати гроші на реалізацію травневих указів. От і збирають скрізь, де можуть: підвищують податки, відмовляють нафтовикам в субсидіях (а ті у відповідь підвищують ціни на бензин), підвищують пенсійний вік. Тобто чиновники дотримуються самого простого правила: щоб у майбутньому дати людям кошти, зараз їх потрібно забрати.

А заберуть чимало: лише в перший рік реалізації реформи люди, що потрапили під відстрочку, недоотримають 82,2 тис. рублів, і ця сума буде рости з кожним роком. Разом чоловіки через 10 років (стільки знадобиться, щоб підвищити пенсійний вік на 5 років) будуть недоотримувати понад 820 тис. рублів, а жінки через 16 років (це період для підвищення на 8 років) — понад 13 млн. рублів. І це ще оцінка без урахування щорічної індексації пенсій, насправді суми будуть більше. Зате держава отримає свої 40 з гаком мільярдів рублів на рік.

Це все гроші, які люди могли отримати, витратити на купівлю продуктів, різних товарів, тим самим простимулювавши розвиток виробництва. Економіці потрібен стартер у вигляді вільних грошей у людей. А розвиток промисловості і зростання прибутку компаній призвів би до зростання зарплат і створення нових робочих місць, що допомогло б виконати нові травневі укази президента щодо підвищення добробуту населення і скорочення бідності. Але це занадто складна багатоходівка для уряду. Тому грошей не буде, принаймні, у людей, що потрапили під колеса реформи. А ось застій в економіці і зростання бідності — запросто. В цьому травні середній чек в магазинах і так уже скоротився майже на 2% – люди воліють економити.

От якби у нас був стабільне зростання економіки, що не залежить від цін на нафту, як у Німеччині, передова медицина, як у Франції, а доходи людей дозволяли б користуватися добровільним пенсійним страхуванням, тоді можна було б говорити про можливість підвищення пенсійного віку, але з умовою, що вік дожиття не буде опускатися нижче 19 років.

Але уряд прийняло рішення, а Держдума в особі «Єдиної Росії», за традицією, проти не буде, і ухвалить закон в самому швидкому часу. Зараз дуже слушний час для проведення непопулярних реформ: люди роз’їжджаються по курортах і дачах, і їх в першу чергу турбує город, а не якісь законопроекти…

Діють чиновники, звичайно, непослідовно: ввели додаткове обтяження до того, як підготували грунт. А може, просто створили отакого «клюющего півня» собі для мотивації і стимулів до роботи? Адже тепер ще гостріше постає питання розвитку економіки швидкими темпами.

У США, скільки над ними у нас не сміялися, не побоялися піти на радикальне зниження податків і це дало помітні результати: вже в I кварталі 2018 року прибуток компаній зросла на 14%, інвестиції в обладнання зросли більш ніж на 5%, в нематеріальні активи — більш ніж на 10%, безробіття знижується, і в наступному році повинна скласти 3,5%. Такого гарного показника безробіття не було з 1969 року. У Росії ж поле для застосування подібних заходів — найширше, а результат може бути ще більш вражаючим: після довгого застою завжди слід стрімке зростання. Варто лише дати поштовх (ну, або «клюнути») в потрібному напрямку…