Як здати Росії іранські інтереси в Сирії: хитрий закордонний план

Как России сдать иранские интересы в Сирии: хитрый заграничный план

Радник Трампа з нацбезпеки пояснив основний зміст проведення двосторонньої зустрічі між Трампом і Путіним

Радник американського лідера з нацбезпеки Джон Болтон, який провів у Москві зустріч з президентом Росії, оголосив представникам ЗМІ, що на майбутній зустрічі Путін і Трамп можуть обговорити виведення військ з Сирії та Ірану досягти домовленостей з цього питання.
 

«Побачимо, що станеться, коли вони зустрінуться, є всі можливості для проведення більш масштабних переговорів щодо надання допомоги у виведенні військ з Сирії та Ірану повернення їх назад у свою країну, що стало б великим кроком вперед», — наводить слова Болтона RT.

Він також підкреслив, що «укласти угоду з Росією можливо», а також те, що «стратегічною проблемою» є не Башар Асад, а Іран.

Примітно, що Болтон також зазначив, що, обговорюючи ситуацію на Україні, «сторони прийшли до угоди, що їх погляди на цю проблему діаметрально протилежні, і майданчик для компромісу тут, по всій видимості, відсутня.

При цьому Болтон закликав американських союзників «не падати в непритомність» від перспективи зустрічі Трампа і Путіна.

«Основний сенс проведення двосторонньої зустрічі між Трампом і Путіним такий: нехай вони обговорять питання і подивляться, де може бути простір для прогресу або де цього простору немає зовсім», — повідомив Болтон.

Таким чином, досить небагатослівний щодо подробиць своєї зустрічі з російським лідером Болтон чомусь поспішив оголосити, що, на відміну українського питання, у Вашингтона є підстави очікувати «прогресу» в позиції Москви щодо Ірану. Чи це Так?

Почнемо з того, що регулярних військ ІРІ на території САР немає. Є військові радники, в тому числі КВІР, є загони добровольців. США і їх союзники під терміном «іранські війська» розуміють не тільки їх, але і підрозділи «Хезболли», загони шиїтів з Іраку і Афганістану і навіть місцевий шиїтське ополчення.

Варто відзначити, що ці формування відрізняються високим бойовим духом і чудовою бойовою виучкою, будучи, по суті справи, ударними загонами проурядових сил і самими надійними нашими союзниками.

Власне, і Іран є найважливішим партнером Росії з контртерористичної операції в Сирії. Можливо, саме тому ще в ході виборчої кампанії Дональд Трамп пригрозив, що патрульні судна Ірану будуть зметені з поверхні води залпами гармат» у разі їх «неналежних рухів» поблизу кораблів США в Перській затоці.

Крім того, він постійно заявляв і заявляє про те, що Тегеран є чи не головним дестабілізуючим фактором на Близькому Сході.

Та що говорити, коли навіть перспектива конфлікту з найближчими союзниками США не зупинила Тампа від реалізації наміру вийти з «ядерної угоди» з Іраном.

Неважко зробити припущення, яку саме «угоду» Трамп має намір укласти з Кремлем: «дружбу» з США Росія може заробити, дистанціювавшись від своїх союзників і партнерів.

Тобто туманні обіцянки Вашингтона потрібно обміняти на відмову від нової системи глобальної безпеки, контури якої починають проглядатися в тому числі і у все більш тісній взаємодії Росії і Ірану країн, яка так лякає Америку.

А деклароване Трампом співпрацю з Росією в боротьбі з терористами в Сирії передбачає не що інше, як легке і витончене переміщення США з табору переможених у табір переможців з претензією на післявоєнний контроль (нехай навіть і спільно з Росією) колишнього поля бою.

При цьому очевидно, що в такій комбінації для Ірану, одного з важливих гравців на Близькому Сході, який зробив величезний внесок у боротьбу з терористами в Сирії та Іраку, місця просто не залишається.

Щось подібне ми вже проходили, коли у світлі «нового мислення» Радянський Союз, а потім і Росія розплачувалися за «членство в клубі цивілізованих і демократичних держав», «зливаючи» своїх союзників, оскільки «другові США» не пристало водити компанію з «країнами-ізгоями».

Схоже, що своїми обіцянками Трамп розраховує розвести Кремль на щось подібне, чудово розуміючи, що в разі успіху цієї комбінації позиції Росії будуть значно ослаблені.

При тому, що у нас з Тегераном можуть відрізнятися цілі і підходи, очевидно і те, що, ігноруючи інтереси Ірану і шиїтської громади, якій він допомагає, неможливо встановити міцний мир на Близькому Сході.

Саме тому є всі підстави вважати, що Болтон просто-напросто здійснив провокаційний вкидання, мета якого — викликати сумніви іранців надійність російського союзника.

Між тим Росія просто не могла б узяти на себе зобов’язання по видворенню проиранских сил Сирії. По-перше, тому, що у Москви немає інструментів для вирішення такого роду завдань.

А по-друге, навіть спроба підтримати американо-ізраїльські вимоги з цього питання необоротно підірвала б наші позиції на Близькому Сході і обнулила б всі російські досягнення в регіоні, що дісталися такою дорогою ціною.