У Перській затоці назріває нова війна, в яку втягнуто і Росію

В Персидском заливе назревает новая война, в которую втянут и Россию

Якщо Сполучені Штати досягнуть заборони на продаж іранської нафти, Тегеран перекриє Ормузьку протоку, заблокувавши таким чином поставки нафти з Перської затоки. З такою загрозою виступив в Тегерані заступник командувача Корпусу вартових ісламської революції Ісмаїл Коусари.

За його словами, через контрольовану Іраном «горловину» Перської затоки проходить до 20% нафти, що поставляється на світовий ринок. «Світ потребує цієї нафти», — заявив генерал. Він упевнений, що США дорого заплатять за свої ворожі дії щодо Тегерана.

На початку тижня Вашингтон оголосив, що з 4 серпня відновить частину санкцій проти Тегерана, інша частина буде відновлено 6 листопада. Того ж Америка вимагає і від своїх союзників. Мета санкційного і дипломатичного тиску — звести нанівець продажу іранської нафти. При цьому США заперечують намір повалити іранський режим.

Президент Ірану Хасан Роухани розкритикував погрози Вашингтона, назвавши їх «абсолютно бездумними». У Тегерані розраховують обійти американські санкції, дозволивши експорт нафти приватним компаніям, а також обмінюючи вуглеводні на товари. Для цього вже створено спеціальний комітет.

Крім того, неясно, чи зможе Вашингтон змусити своїх союзників відмовитися від закупівель іранської нафти. Різке охолодження відносин США з Європою, Канадою та Японією, з якими йде фактично торгова війна, роблять аргументи адміністрації Трампа менш переконливими. Туреччина і Китай вже заявили, що не стануть скорочувати закупівлі нафти у Тегерана.

Треба враховувати і позицію Росії, для якої Іран — союзник на Близькому Сході.

Капітан 1 рангу запасу Сергій Іщенко вірить у здатність Тегерана здійснити свою погрозу.

— Блокувати вихід з Перської затоки в світовий океан цілком можливо, оскільки Ормузьку протоку легко минируется. Там досить мілководна акваторія. До речі, кораблі ВМФ СРСР діяли там в період загострення обстановки.

«СП»: — чи Під силу це Ірану?

— В Ірану зараз досить потужні військово-морські сили. Настільки потужні, що вони вже ставлять собі завдання організації бойової служби у берегів США. Тобто збираються здійснювати походи до американських берегів і там довго перебувати. Це робиться для того, щоб Штати поставити в таке ж становище, в якому знаходяться сам Іран, біля берегів якого присутні американські авіаносці.

Крім того, у Ірану є достатня кількість підводних човнів типу наших «Варшавянок» — вони у нас їх свого часу купували. Ми знаємо, що це досить ефективна зброя. Плюс, у Тегерана є військово-повітряні сили, розвинена ракетна техніка. Перська затока іранці здатні прострілювати наскрізь.

До того ж мова йде в першу чергу про танкерах, а це величезні вразливі цілі. Сучасні танкери мають водотоннажність по 150 тисяч тонн. Потрапити в них — не проблема.

«СП»: — Але американці теж не ликом шиті. Напевно зроблять спробу деблокувати Перська затока…

— Це негайно призведе до війни. Просто так задіяти тральщики у американців не вийде. Якщо іранці поставлять мінні загородження, то вони будуть їх захищати крилатими ракетами і авіацією.

На думку старшого наукового співробітника Інституту Сходознавства РАН Ігоря Сажина, провина за можливе загострення обстановки в Перській затоці ляже на президента США.

— Це все наслідки того, що Дональд Трамп вийшов з «ядерної угоди». Звідси і нові американські фінансово-економічні санкції проти Ірану, які вводяться вже з серпня і припинення процесу, що проходив в рамках Спільного всеосяжного плану дій (СВПД). Звичайно, це зовсім не влаштовує іранців, але не влаштовує і інших співавторів СВПД, включаючи союзників — Великобританію, Францію і Німеччину.

Візит президента Ірану Роухани до Європи — Швейцарії і Австрії, свідчить про те, що іранці активно намагаються створити європейський блок для захисту СВПД від американців. Але мені здається, що фінансово-економічна міць США не дасть можливості зберегти «ядерну угоду».

«СП»: — Поясніть, будь ласка…

— Домовленість в рамках СВПД двостороння. Іран повинен виконувати свою «ядерну» частина, скорочувати ядерну інфраструктуру, а решта зняти всі економічну санкції проти Тегерана і ввести його в коло свого бізнесу.

Іран виконує свою частину, що доведено МАГАТЕ. А інша сторона із-за тиску США виконана бути не може. Тому Іран рухається до того, що він сам може вийти з СВПД. І такі натяки вже є.

По-перше, Тегеран збільшив виробництво «жовтого кейка» — це вихідний матеріал для збагачення урану. По-друге, знову почав виробляти центрифуги. Поки що і те і інше зроблено без порушення СВПД. Крім того, Тегеран пообіцяв частково скоротити свою діяльність в МАГАТЕ.

І ось тепер мова зайшла про перекриття Ормузької протоки.

«СП»: — Здається, назріває війна…

— Трамп як на машині часу повертає нас в 2011-2012 роки, коли ядерна проблема Ірану стояла дуже гостро, і кожен день говорили, що ось-ось Сполучені Штати або Ізраїль, або вони разом вдарять по ядерних об’єктах Ірану. І тоді Тегеран також погрожував перекрити вихід з Перської затоки. Адже через цю акваторію йде чи 70% нафти, яка перевозиться танкерами.

«СП»: — чи Зможе Іран це зробити з військової точки зору?

— У Перській затоці у США є військово-морська база і сконцентрована досить потужна угруповання, у тому числі військово-повітряні сили. Якщо справа дійде до перекриття протоки, то це буде привід для війни.

«СП»: — чи Не здається вам, що метою виходу США з ядерної угоди і наступних санкцій є бажання Вашингтона як раз і довести справу до гарячого конфлікту з Іраном?

— Я так не думаю. Трамп кинув камінчик, а тепер почався обвал. Зараз вже важко щось регулювати. Напруга посилюється, але не думаю, що Трамп зараз хоче вести реальні бойові дії, тим більше з Іраном.

Іран після введення санкцій, звичайно, відновить свій ядерний потенціал, який був до СВПД, і цілком можливо відродить його військову складову. Але це займе багато часу. І ось тоді навряд чи американці чи ізраїльтяни, або саудити будуть спокійно за цим спостерігати. Можуть відбутися якісь удари по Ірану.

— Акваторія Перської затоки дуже значуща для світового нафтовидобутку, — нагадує економіст Микита Масленніков. — Значна частина усієї близькосхідної нафти проходить через Ормузську протоку. Але незважаючи на те, що обіцянки Ірану прозвучали майже добу тому, ринок реагує слабо. За котируванням реакція не помітна.

«СП»: — Дивно… Чому так?

— Ринки не вірять у серйозність оголошених Тегераном намірів, так як це буде означати масштабні санкції відносно Ірану і блокаду нафтових експортних поставок. Ринки розглядають загрозу перекрити протоку в пакеті з обіцянкою Тегерана виступати проти США, проти Саудівської Аравії, яка, можливо, буде збільшувати видобуток за іранський рахунок і т. п.

Ринки в даному випадку розумніше політиків. Щоб вони повірили, потрібно, щоб загроза була реалізована. Якщо ж це станеться, то можливо і якесь військове протистояння в регіоні. Бажаючих осадити Ірану на Близькому Сході вистачає.

«СП»: — Але слова все-таки сказала…

— Для цього є і внутрішні причини. Хоча основні санкції ще не введені, економічне становище вже пішло під укіс. Інфляція з початку року 9,7%, курс іранського ріала під 43 тисячі за долар, плюс посуха, а значить, неврожай. Тому постійно всередині країни тривають акції протесту. Президент Роухани поставлений перед необхідністю змінювати економічний блок уряду і приймати якісь економічні рішення безвідносно санкцій. Природно, у цих умовах подібні різкі слова вимовляються. Але навряд чи Тегеран піде на це.