Як Юрій Крысин (по кличці Шафа) «заспівав» з латвійської розвідкою. Чи рейдерство по-європейськи

Юрій Крысин

Поява нових європейських інвесторів у нас в країні зазвичай вважається безсумнівним благом і мірилом результативності інвестиційної політики, з тим або іншим успіхом проводиться урядом. Однак не кожен гість з Євросоюзу готовий грати в Україні за європейськими правилами, і, більш того, далеко не кожен відмовляється від наміру половити рибку в каламутній, на його думку, воді.

 

Історія конфлікту

 

В середині 2016 року група українських компаній, керованих Наталією Семеной, придбала у білоруського бізнесмена Сергія Фятьковича мережу заправок, відомих під брендом «Газова компанія «Народна». Мережа налічувала понад двох десятків заправок в Київській, Чернігівській, Черкаській, Вінницькій, Житомирській, Хмельницькій і Закарпатській областях.

Однак незабаром права на «Народну» пред’явив громадянин Латвії Арнольд Бабрис, власник компанії «ТRI Management».

Як стверджував Бабрис, в 2012-2013 роках ТОВ «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» і ТОВ «Авалон-Інтенсив», пов’язані з колишнім власником «Народної» Фятькевичем, виступили майновими поручителями по відношенню до деякої компанії «Вірго-Нами», зареєстрованої на Сейшелах і отримала кілька кредитів у латвійському Baltic international Bank.

За версією Бабриса, заставним майном була саме мережа заправок «Народна», і, оскільки в 2015 році компанія Бабриса «ТRI Management» викупила у банку права на заставне майно, то власником «Народної» є саме він. Одночасно Арнольд Бабрис стверджував, що інформація про його право власності на «Народну» була незаконним чином видалений з реєстру українського Мін’юсту, і вимагав від українських правоохоронців порушити за цим фактом кримінальну виробництво.

На бік співвітчизника встав посол Латвійської Республіки в Україні Юріс Пойканс, і після численних звернень латвійської сторони до Генпрокуратури і Служби безпеки України Шевченківське управління поліції ГУНП р. в Києві відкрило кримінальне провадження за фактами незаконного втручання в роботу Держреєстру, крадіжці і легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом.

 

Росія, шпроти і «титушки»

 

Щоб розібратися в мотивах і перипетії цього конфлікту, буде не зайвим для початку познайомитися з його ініціатором ближче. Отже, Арнольд Бабрис, колишній співробітник Бюро по захисту Конституції Латвії (Satversmes aizsardzības birojs – латвійський аналог СБУ).

Бюро захисту Конституції (БЗК), або Бюро з захисту Сатверсме (БЗС, латиш. Satversmes aizsardzības birojs, SAB) — невійськова інститут державної безпеки Латвії. Заснований у 1995 році. SAB має право прослуховування телефонних розмов, виявлення шпигунів, вербування агентів за кордоном. SAB є головним органом щодо здійснення розвідувальних і контррозвідувальних функцій, а також захист секретів НАТО і ЄС.

У 2002 році наш герой іде в бізнес, з контори, де колишніх не буває…

Нині А. Бабрис є главою шпротного заводу Brvais Vilnis, а також одноосібним власником заснованої в 2014 році компанії «ТRI Management» зі статутним капіталом 2900 євро. За даними латвійських ЗМІ, Бабрис був причетний до м’ясної контрабанді, проте ця інформація так і залишилася непідтвердженою.

Читайте також:   В Україні знову дорожчають цигарки

Крім бізнес-інтересів, Арнольд Бабрис виявляє у себе на батьківщині помітну громадську активність, зокрема, брав участь у виборах до Європарламенту від Латвійської консервативної партії, створеної власником Baltic international Bank Валерієм Білоконем. В політичних поглядах чітко дотримується проросійської позиції: так, в березні цього року в інтерв’ю «Комсомольській правді» Бабрис поскаржився, що його батьківщина «зовсім не цінує добросусідських відносин з Росією», в той час як «ми повинні дружити з усіма сусідами, в тому числі Росією і Білоруссю».

Утім, зовнішня політика – не єдина тема публічних виступів Бабриса. Виступаючи восени минулого року в ефірі російськомовної програми «Пряма мова» на Радіо Baltkom, бізнесмен-розвідник розповів про страшному безладі, нібито применяющемя в Україні по відношенню до іноземним інвесторам.

За словами Бабриса, захопив «Народну» Володимир Карпенко найняв бандитів для того, щоб не пустити на об’єкти представників законного власника, і йому, Бабрису, мимоволі довелося зробити те ж саме – причому за порадою ні кого іншого як українських правоохоронців.

«Прямо в обличчя дивлячись, поліцейські кажуть: «А що робити? Наймайте таких же спортсменів і вышибайте». Ну, відповідно, ми брали охоронні компанії, і ось в той момент, коли за допомогою охоронних компаній ми всі об’єкти очистили, там, правда, був такий нехороший епізод, що в центрі Києва була стрілянина. Були епізоди, що люди носилися зі зброєю. Там же в Києві, на Україні дуже багато всяких підрозділів – «Азов-2», «Дніпро», п’ятдесят приватних армій!» — розповів землякам Бабрис.

Примітно, що ні латвійська громадськість, ні латвійські правоохоронні органи ніяк не відреагували на те, що добропорядний бізнесмен і представник країни-члена ЄС прямим текстом зізнається, що користувався послугами бандитів. А дарма: тому що керівником «титушек», який Бабрис сором’язливо називає охоронними компаніями, був сумнозвісний Юрій Крысин.

На момент «роботи» на Бабриса на Крысине висіло вже три кримінальні звинувачення у вбивстві журналіста В’ячеслава Веремія (за яке згодом він отримає 5 років позбавлення волі), участь у викраданні і тортурах активістів Майдану і у вимаганні грошей у перевізників, яка закінчилася перестрілкою з правоохоронними органами біля станції метро «Житомирська» у жовтні 2015 року. За останньою справою Крысин пішов на угоду зі слідством і в лютому 2016 року отримав рік умовно за незаконне зберігання гранати.

Видається сумнівним, щоб Арнольд Бабрис не знав про ці пікантні подробиці біографії свого «захисника». У всякому разі, колишнього латвійського спецслужбіста вони явно не бентежили.

«Через пару-трійку місяців після цього вироку, за версією слідства, Крысин організовує напад на АЗС, – пише Цензор. – Тоді два бізнесмена сперечалися, кому належить мережа заправок. І одна із сторін наймає «бійців». В ніч з 5 на 6 травня вони, на чолі з Щурячою, вчиняють напад на АЗС “Народна” біля аеропорту “Жуляни-Київ”. «Кілька людей були ними побиті, а в одного потерпілого — стріляли з травматичної зброї. Стріляли з близької відстані, тому заподіяне вогнепальне поранення, там куля зайшла в стегно», — розповідає прокурор Донський. В підтвердження тому є навіть відео з камер спостереження».

Читайте також:   «Фінансист» Порошенко став найбільшим акціонером Burger King в РФ

Як повідомив адвокат Володимира Карпенко Денис Мацкевич, на сьогоднішній день за фактом нападу на заправки «Народної» відкрито кримінальне провадження за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу (хуліганство у складі організованої групи осіб із застосуванням вогнепальної зброї). «Йде судове слідство, і ми сподіваємося, що Крысин отримає не умовний, а реальний термін за даний злочин», – каже Мацкевич.

 

Власник або колектор?

 

А тепер задамося питанням: які саме майнові права «захищав» Арнольд Бабрис з допомогою кримінальника Крысина? Як стверджує Бабрис, заправки «Народної» належать його компанії «ТRI Management», яка викупила їх у Baltic international Bank. Сторона Карпенко наполягає на зворотному: які б права не намагався викупити Арнольд Бабрис у банку, угода не відбулася з причини… банальної несплати.

«Вирішивши з’ясувати законність придбання компанією «ТRI Management», я зробив запит щодо того, чи дійсно мали місце бути дані угоди, проходила оплата за даними операціями, а також хто був учасником цих угод, – каже адвокат Денис Мацкевич. – На що я отримав відповідь, яка мене, м’яко кажучи, дуже здивував. Згідно відповіді нотаріуса, виявляється, ніяких розрахунків за майно, яке було придбано компанією «ТRI Management» у банку, не відбувалося. Тобто, пан Бабрис в особі своєї компанії не заплатив ні копійки Baltic International Bank за ті заправки, які він називає своїми. Всі договори, які були підписані між банком і Арнольдом Бабрисом в особі його компанії, містили так зване відкладальна умова угоди – тобто, Бабрис набував право власності лише у тому разі, якщо його компанія повністю оплачувала вартість придбаного майна до 30 грудня 2015 року з обов’язковим наданням документів, що підтверджують розрахунки, нотаріусу».

Крім того, додає адвокат, нотаріус повідомила, що банк звертався до неї з вимогою розірвати договір купівлі-продажу з причини відсутності розрахунків з боку компанії Бабриса, і цей договір зрештою був анульований. «Ця інформація збігається з даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Неодноразово наслідок зверталося до Baltic International Bank із запитами про підтвердження будь-яких розрахунків, які проходили на території України, за територією України на виконання кредитного договору, на виконання договору іпотеки, на виконання зобов’язань за цим кредитним договором. І Baltic International Bank не надав жодних документальних підтверджень, що такі розрахунки проходили», – стверджує Мацкевич.

Читайте також:   Іванющенко через суд хоче повернути свої активи в Швейцарії

Таким чином, виходить, що Арнольд Бабрис не є і ніколи не був власником заправок «Народної». Як вже говорилося, статутний фонт компанії «ТRI Management» становить всього 2 900 євро, а оціночна вартість мережі заправок, на думку банку, дорівнює понад 12,5 мільйонів євро, – так що здатність компанії Бабриса в принципі виплатити банку таку суму залишається під великим питанням.

Втім, Бабрис і власник Baltic International Bank Валерій Білоконь – не чужі люди. Враховуючи це, можна припустити, що «купівля» Бабрисом «Народної» могла бути прикриттям, за допомогою якого Бабрис фактично виконував роль колектора, чиєю місією було відбити для латвійського банку майно, права на яке були, м’яко кажучи, вельми спірними. Коли ж з’ясувалося, що взяти нахрапом не вдасться, банк пішов на поступки і розірвав договір про купівлю-продаж.

Ця версія пояснює і таємниче зникнення записи про права власності Бабриса з українського Держреєстру прав на нерухоме майно, в якому латвійський бізнесмен звинувачував чиновників Мін’юсту та безпосередньо Володимира Карпенка. Якщо договір про купівлю-продаж був анульований за ініціативою банку, то відповідний запис має бути вилучена з реєстру згідно з чинним законодавством.

«Я думаю, слідство не вдавалось в ці подробиці, тому що на слідство, найімовірніше, чинив тиск посол україни (надзвичайний і повноважний посол Латвії в Україні Юріс Пойканс, – ред.), який, на моє переконання, також не розібрався в матеріалах справи і приймав на віру те, що йому повідомляв його співвітчизник», – стверджує адвокат Мацкевич.

У свою чергу, Міністерство юстиції заперечує можливість будь-якого незаконного проникнення в систему реєстру, що, за словами Мацкевича, підтверджується даними експертизи, проведеної стороною захисту.

«Пан Бабрис приховав інформацію, що він не розрахувався за ці активи, приховав цю інформацію від посла, приховав цю інформацію від слідства, – говорить адвокат. – З цього приводу ми на сьогоднішній день готуємо заяву про неправдивому повідомленні про вчинення злочину, а також про спробу рейдерського захоплення і спробі розбою, який був організований паном Бабрисом руками пана Крысина, який вже зазнав законне покарання, і ми сподіваємося, що за даним фактом пан Крысин також отримає реальний термін позбавлення волі. Ну а пан Бабрис, якщо приїде в Україну, то, найімовірніше, на цей раз наші правоохоронні органи вже розберуться і притягнуть його до відповідальності, передбаченої нашим чинним законодавством».

Олена Бережанська, для Резонансу

Як Юрій Крысин (по кличці Шафа) «заспівав» з латвійської розвідкою. Чи рейдерство по-європейськи оновлено: Липень 26, 2018 автором: Redactor

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *