Хакер Льюїс Анікєєв плаче, кається і готовий показати, на кого вкажуть

По справі хакерського угруповання «Шалтай-болтай» вчора було винесено перший вирок: Мосміськсуд призначив покарання у вигляді двох років колонії Володимиру Аникееву («Льюїс»), лідеру хакерського угруповання «Шалтай-Болтай», яка кілька років тероризувала керівників країни і топ-менеджерів великих компаній, вимагаючи у них мільйони доларів (в ЗМІ називалася сума в $2 млн). Проте в справі залишається багато недомовленого. У ньому фігурують і перевертні з ФСБ, і «Лабораторія Касперського», загадкова українка «Аліса» з медіамагнатом Разореновым і — напевно, ще не опубліковані матеріали. Лише по вершині цього до ібер-айстерга ми можемо судити про масштаби діяльності комп’ютерних зломщиків в країні і поза її, інше від нас надійно приховано спільними зусиллями обвинувачених і обвинувачів.

Аникей, press any key

Головна інтрига слухань до останнього дня полягала в тому, засекретят їх повністю або тільки частково. На значну частину матеріалів накладено гриф «секретно». Багато томів справи складає листування по електронній пошті чиновників, викрадена учасниками «Шалтая-Базікаючи», в якій містяться документи, не тільки мають гриф «таємно», але і становлять держтаємницю. Було невідомо, чи стане розглядати справу звичайна колегія Мосміськсуду, слухання будуть не до кінця закритими. Або матеріали направлять у спецчастину Мосміськсуду — тоді весь процес пройде під завісою таємниці від сторонніх. В результаті події розвивалися за другим варіантом.

Анікєєв раніше повністю визнав провину, попросив, щоб слухання проходили в особливому порядку — без судового слідства. Прокурор підтвердив судді, що Анікєєв повністю визнав провину і виконав всі умови угоди зі слідством. Незважаючи на це, держобвинувач зажадав для Анікєєва максимальний термін, передбачений інкримінованої йому частиною 3 статті 272 КК РФ (неправомірний доступ до комп’ютерної інформації) — два з половиною роки. Варто відзначити, що, за даними «Росбалта», подібна вимога прокурора стало несподіванкою для Анікєєва. Його усні домовленості зі спецслужбами передбачали мінімальне покарання. Сам Льюїс розраховував отримати рік, максимум — півтора року ув’язнення. Очікувалося, що 5 липня лідеру «Шалтая-Базікаючи» і буде винесено вирок. Однак суддя взяв добу на роздуми. В результаті Анікєєв був визнаний винним, але, враховуючи співпрацю з ФСБ та інші пом’якшуючі обставини, отримав два роки ув’язнення. Проте в колонію Льюїс, швидше за все, не поїде зовсім — буде і далі перебувати в СІЗО. Він перебуває під вартою з осені 2016 року, і вже до кінця цього року може просити про УДЗ. До того ж він необхідний слідству як фігурант розслідування про діяльність «Шалтая-Базікаючи» та «Біржі інформації».

Восени 2016 року Льюїс був затриманий співробітниками ФСБ по прильоту в петербурзький аеропорт «Пулково». При собі у нього був Ipad і кілька електронних носіїв, на яких виявилася «зламати» листування колишнього топ-менеджера «Ощадбанку» Євгена Кислякова. Тому Аникееву спочатку висунули звинувачення тільки в несанкціонованому доступу до поштової скриньки фінансиста. Льюїс незабаром після арешту уклав угоду зі слідством, в межах якої виявив бажання дати показання про місцезнаходження вмісту, отриманого при «влозмах» ящиків інших чиновників і бізнесменів. Він розповів, що спочатку зберігав інформацію в Таїланді, де проживав на той момент. Однак, приблизно за рік до затримання Льюїс перебрався в Київ, куди і перевіз носії з архівами.

Київський успіх

Враховуючи непрості відносини між двома країнами, стало питання, як отримати важливі докази. Розраховувати на офіційну допомогу України не доводилося. В результаті була проведена ціла операція, завдяки якій комп’ютери та інші носії з листуванням таємно доставили в Москву. На них виявилася інформація з поштових скриньок наступних осіб: телеведучого Дмитра Кисельова, заступник начальника управління з внутрішньої політики адміністрації президента РФ Тимура Прокопенко, прес-секретаря прем’єр-міністра Наталії Тімакової і помічника президента Андрія Білоусова. Деталі українській операції спецслужб залишаються однією з таємниць цього процесу.

Анікєєв визнав вину у зломі поштових акаунтів і цих осіб, йому пред’явили відповідні звинувачення. Його поплічник по «Шалтаю-Балакаю» Костянтин Тепляков (Балам) дав розгорнуті свідчення про те, як йшла робота з цими масивами інформації. Згідно з ним, в травні 2015 року Володимир Анікєєв (Льюїс) в Таїланді звернувся до свого знайомого Костянтину Теплякову (Балам) з пропозицією стати учасником хакерського проекту. В його передбачувані завдання входило розбирати, систематизувати, розкладати «по поличках» чужі листування, відновлювати видалені файли і т. д. Простіше кажучи, надавати, отриманих масивів інформації товарний вигляд. Тепляков погодився, після чого Анікєєв передав йому листування Наталії Тімакової.

З нею Болтай «возився» досить довго. Йому навіть довелося створити спеціальну програму для відновлення файлів. Робота була закінчена до кінця серпня 2015 року, коли Тепляков і передав систематизовану листування Аникееву. Той переправив її в Прибалтику журналісту Андрію Некрасову (Капелюшник), керував сайтом «Біржа інформації», на якому продавалося вміст приватних поштових скриньок. Масив інформації був виставлений на аукціон, де його купив невідомий за 150 биткоинов ($34 тис). Роботою з криптовалютой займався інший учасник проекту — Олександр Глазастіков, який проживає в Естонії. Він розподілив цю суму серед учасників угруповання — залежно від значущості кожного з них. Зокрема, Тепляків отримав за свою роботу 15 биткоинов ($3,4 тис.). Після цього він відразу отримав для систематизації і відновлення файлів листування помічника президента Росії Андрія Білоусова та інші матеріали.

Як повідомляло раніше агентство «Руспрес», зі слів дружини Володимира Анікєєва тсло відомо, що хакер свого часу працював журналістом «Нової газети», однак редактор «НГ» Дмитро Муратов категорично спростовує своє знайомство з фігурантом нинішнього судового процесу. По-своєму мають рацію обидва, так як Анікєєв працював у вихідному автономно виданні – «Новій газеті в Санкт-Петербурзі». Даний засіб масової інформації контролює петербурзький бізнесмен Олексій Разорьонов, відомий участю в численних PR-компаніях. Сьогодні ж «Нова газета» опублікувала своє бачення того, що сталося.

Чому засекретили «Шалтай» Мосміськсуд засудив лідера хакерського угруповання «Шалтай-Болтай» Володимира Анікєєва, відомого в кіберпросторі під ніком Льюїс, до двох років позбавлення волі. Судді розглянули справу в «особливому порядку». Без дослідження доказів, без допиту свідків і потерпілих. Судовий процес пройшов за зачиненими дверима: слідство наклало на кримінальну справу гриф «секретно», тому що в матеріалах нібито є відомості, що містять «державну таємницю». І це дивно.

Справа в тому, що Аникееву инкриминировался злом електронних поштових скриньок помічника президента Андрія Білоусова, гендиректора МІА «Росія сьогодні» Дмитра Кисельова, співробітника Ощадбанку Євгена Кислякова. Потім жертвам злому пропонувалося купити інформацію про себе, в іншому разі вона виставлялася на електронні торги. Наприклад, вміст поштових скриньок з серпня 2013 року по лютий 2016 року колишнього начальника дирекції з управління проектами у сфері ЖКГ ПАТ «Сбербанк Росії» Євгена Кислякова «Шалтай-Болтай» виставив на продаж на так званій біржі інформації за $70 тис.

Але, незважаючи на те, що практично у всіх цих епізодах були ознаки злочину, що в КК називається вимаганням, Аникееву пред’явили куди більш гуманну статтю КК — «Неправомірний доступ до комп’ютерної інформації, вчинений групою осіб за попередньою змовою».

Кілька років тому «Нова» вступала в контакт з представниками «Шалтая-Базікаючи», коли нам запропонували придбати величезний масив інформації, нібито отриманий шляхом злому поштових скриньок співробітників адміністрації президента Росії, деяких міністерств і великих комерційних структур. Вже тоді ми звернули увагу, що запропоновані нам листування і документи ніяк не могли бути викрадені шляхом злому поштових скриньок. Такі обсяги інформації могли бути викрадені виключно з серверів комп’ютерів.

І ми припустили, що «Шалтай-Болтай» використовується людьми, що мають доступ до комп’ютерних серверів міністерств, відомств, адміністрації президента, для легалізації розкрадань і зливів конфіденційної інформації. Коли стало відомо, що справа «Шалтая-Базікаючи» засекречено, ця версія стала виглядати ще більш переконливо.

Звернули ми увагу і на те, що інформація про кримінальну справу щодо «Шалтая-Базікаючи» з’явилася в ЗМІ вже після того, як стало відомо про арешт офіцерів ФСБ — полковника Сергія Михайлова і майора Дмитра Докучаєва, підозрюваних у державній зраді. Сьогодні можна припустити, що витік інформації про арешт Анікєєва і його подільників сталася з метою відволікання суспільної уваги від кримінальної справи стосовно співробітників ФСБ.

Версія про зв’язок кримінальної справи відносно «Шалтая-Базікаючи» з кримінальною справою про державну зраду сьогодні здається не дуже переконливою. І ось чому.

Офіцери ФСБ були затримані 4 грудня 2016 року, тобто майже через місяць після арешту Анікєєва. Михайлов та Докучаєв — не дилетанти, досвідчені офіцери, які не могли не здогадатися, що почав співпрацювати зі слідством Володимир Анікєєв обов’язково дасть свідчення проти них. Але, мабуть, Михайлов і Докучаєв не побоювалися одкровень хакера і не покинули Росію, не зникли, тому що були впевнені, що якщо вони і контактували з Анікєєвим, ці контакти не носили кримінальний характер.

Тим не менш кримінальну справу стосовно «Шалтая-Базікаючи» було засекречено. Можливо, у кримінальній справі дійсно є секретні відомості вже про інших співробітників ФСБ, які забезпечували хакерів інформацією, викрадених з серверів потерпілих у кримінальній справі щодо Анікєєва.

Наші джерела в ФСБ і слідчих органах не підтвердили, але і не спростували цю версію. Але вона багато чого пояснює. У тому числі гранично м’який вирок Аникееву, що дозволяє йому розраховувати на звільнення вже в найближчі дні.

rospres.com