Сакральні знання: як можна красти газ в Україні

Які прогалини в регулюванні загрожують ринковими махінаціями

У протистоянні НАК «Нафтогаз України» з облгазами Дмитра Фірташа головною зброєю стали взаємні звинувачення в крадіжці газу. Mind вивчив імовірнісні варіанти таких зловживань. Пошук відповіді на це питання також прояснив, як домінування одного гравця в розподілі газу може спотворювати ринок.

Ця публікація підготовлена на основі інформації, отриманої від нових учасників газового бізнесу, які вирішили скористатися можливостями національного законодавства з лібералізації ринку і протягом останніх двох років отримали торгові ліцензії у держрегулятора. Але з різних причин вони або відклали реалізацію своїх бізнес-планів, або здійснюють їх в обмеженому обсязі з-за високих ризиків. Основні висновки з цих інтерв’ю – в огляді Mind.

Редакція підкреслює, що в тексті викладено не конкретні звинувачення на адресу якої-небудь компанії, а можливості для зловживань, відкриті на ринку. При відсутності дієвого державного контролю, в тому числі у сфері енергоефективності, це відкриває шлях до маніпуляцій обсягами поставок, а найбільш широкі перспективи отримують ті гравці, які керують доступом до кінцевих споживачів. У чому їх суть?

Нав’язування комерційним споживачам конкретного постачальника з певними ціновими умовами. На будь-якому підприємстві встановлені прилади для вимірювання обсягів споживання газу. Їх перевірку регулярно зобов’язані здійснювати представники облгазів, які також відповідають за технічну безпеку поставок (а газ – це вибухонебезпечна) та підписують акти приймання-передачі газу. Можливе виникнення ситуації, коли висновки про несправності газовимірювальних приладів робляться без достатніх підстав. Це може спричинити також припинення газопостачання.

Наприклад, якщо подібний прецедент виникне в період зимових холодів на птахофабриці, то її власник стає вразливим для тиску: кури без тепла вимруть, що призведе до значних збитків, тому підприємець швидше погодиться на нав’язані умови поставок газу, щоб запобігти куди більш невигідні для себе втрати. При такому розкладі і наявність альтернативного постачальника з більш низькою ціновою пропозицією на постачання газу не рятує – його поява може виявитися заблокованим.

Обмеження для появи нових трейдерів. Будь-роздрібний продавець газу, який хоче увійти в постачання кінцевому споживачу, має підписувати договір з облгазом на надання послуг з транспортування свого ресурсу. Типовий обов’язкової форми такого договору, у якому достатньо вказати назви компаній з обсягами поставок, не існує. Тому облгаз у разі монополії може відкладати укладення такого договору під різними приводами або виставляти трейдерам складно реалізуються на практиці контрактні умови, обмежуючи їх бізнес.

Невраховані (нелегальні) постачання газу. Основні передумови для такого варіанту постачання паливом виникають із-за різниці в ціні: газ для населення коштує дешевше, ніж для комерційних споживачів, але система обліку його поставок досить низької якості. З-за цього виникають надлишки, які можна списати або не відобразити в звітності, а потім – вигідно ними торгувати, отримуючи нелегальну прибуток.

Газові лічильники встановлені, в основному, у приватних домогосподарств у сільській місцевості. Це дозволяє їм контролювати витрати на оплату дорогого газу, який використовується не тільки для приготування їжі, але і для обігріву житла, а також у підсобному господарстві.

З міським населенням ситуація інша. В кожній окремій квартирі лічильників немає. Тому облік поставок газу в містах відбувається, як правило, на основі норм споживання, встановлених урядом. А реальний обсяг витраченого ресурсу ведуть облгази згідно з показами загальнобудинкових лічильників.

З одного боку, ці свідчення можуть не завжди відображають реальну картину, тому що можуть бути отримані в нестандартних умовах (на якість показань приладів обліку газу впливають температурний режим і тиск подачі газу, їх штучне зміна спричиняє завищення або заниження звітних даних). З іншого боку, норми споживання для міського населення також можуть перевищувати реальну потребу в ресурсі. Так виникають передумови для появи різниці в обсягах поставок ресурсу від «Укртрансгазу» до облгазів, яка виводиться з офіційної системи обліку газу і трансформується в нелегальні поставки комерційним (промисловим) споживачам через своїх дилерів.

Існування таких неформальних угод сприяють прецеденти, коли окремі підприємства самостійно підключають прокладені за власний рахунок трубопроводи до газорозподільної системи. Офіційно ці труби можуть бути «не видимі» для облгазів, але нелегальні поставки по ним можуть вестися завдяки присутності в системі обсягів палива, вивезених з балансу, і «особливим домовленостями» між постачальником і споживачем.

Наскільки такі реальні сценарії? «Якщо люди хочуть красти, то можна придумати мільйон можливостей для крадіжок. Специфіка українського газового ринку в тому, що довести такі зловживання складно, особливо якщо мова йде про взаємодію з кінцевими споживачами», – таку точку зору висловив Mind один з трейдерів. Причини цього він пов’язав з відсутністю ефективного держконтролю в газовій торгівлі. Таким чином, саме держава надає можливості для правопорушень в газорозподільному бізнесі, що актуалізує проблему якості держуправління в галузі.

НАК «Нафтогаз України» доклав чимало зусиль, щоб мінімізувати вплив уряду та Міненерго на свою діяльність. Але концентруючи владу і відповідальність у своїх руках, держхолдинг на даному етапі воліє уникати конкретних ініціатив, пов’язаних, наприклад, з розвитком в країні системи обліку газу і підвищення її ефективності – основних заходів, які повинні посприяти боротьбі зі зловживаннями в торгівлі газом, посилення безпеки поставок та захисту прав споживачів (нарівні з лібералізацією ринку і розвитком конкуренції). Основний акцент «Нафтогазу» в протистоянні з Дмитром Фірташем – боротьба з монополізмом в газорозподілі.

На цьому тлі Міненерго в минулому місяці вийшло на Кабмін з пропозицією про збільшення норм споживання газу і їх диференціюванні для приватних домогосподарств (населення), де відсутні лічильники (а це майже 25% всього житлового фонду країни). Зокрема, пропонується встановити у квітні-вересні при наявності газової плити та централізованого гарячого водопостачання норму 5,8 куб. м газу на одну людину в місяць, а в жовтні-березні – 8,8 куб. м на одну людину в місяць.

Рік тому уряд підтримав протилежне рішення – про зниження норм споживання газу і, наприклад, для згаданої категорії цей показник тоді впав з 4,4 до 3,3 куб. м на одну людину в місяць. Тепер же Міненерго пояснює свій намір підвищити норми споживання газу турботою про енергоефективність, створенням «мотивуючих факторів для реальної економії ресурсів» і скороченням збитків господарюючих суб’єктів, в тому числі «Нафтогазу».

Однак чиновники не пояснюють, як ці цілі можуть бути досягнуті в умовах низької якості систем обліку газових поставок. Крім того, вони замовчують про те, що збільшення норм споживання газу потягне за собою також нарощування витрат держбюджету на виплату пільг і субсидій.

Сакральні знання: як можна красти газ в Україні оновлено: Серпень 8, 2018 автором: Redactor