Токіо навряд чи буде довго “дякувати” Росію в разі здачі Курив

Токио вряд ли будет долго "благодарить" Россию в случае сдачи Курил

Японський прем’єр-міністр Сіндзо Абе, який оголосив відносини своєї країни з Росією однією з пріоритетних цілей політики в період свого правління, продовжує експериментувати на російському напрямку. Гучних слів і намірів чимало. Тут і програма економічного співробітництва з північним сусідом з восьми пунктів, та згоду взяти участь у розвитку російських Курильських островів, які Токіо вважає «своїми», і зовні довірчі, дружні стосунки з президентом РФ, і широкий культурний обмін в період перехресного Року Росії в Японії і Японії в Росії.

Все це дає підстави міністру закордонних справ РФ, його заступникам, послу в Японії, та й самому президенту РФ говорити про поступальний рух, новій якості відносин двох країн. При цьому особливе задоволення викликають плани розвитку економічних зв’язків. І хоча результати реалізації «плану Абе з восьми пунктів» поки що скромні, керівники обох країн незмінно відзначають більше ста проектів, реалізація яких вже-де узгоджена.

Все це слід було б щиро вітати, якби не одне «але». На відміну від 70-х років минулого століття, коли японський бізнес активно йшов в СРСР, де отримував від реалізації проектів реальну і неабияку прибуток, нинішні програми значною мірою політизовані й націлені в першу чергу на відторгнення від Росії Курильських островів будь-якою ціною, не відмовляючись і від хитрощів зразок спільної господарської діяльності.

Абе і його радники, переконавшись, що нахрапом, погрозами згорнути економічні та інші зв’язки з Москвою, повернути втрачені за результатами війни Курильські острови і омивають їх багаті ресурсами акваторії не вдасться, вдалися до так званого «економічного пряника», спробувавши зацікавити російських великими вигодами від співпраці з Японією. Але, звичайно, не безкорисливо. Японці можуть бути дійсно щедрими, але ця щедрість завжди ретельно прорахована.

Особливістю нинішньої тактики Абе є відмова, не виключено, що тимчасовий, від багаторічного принципу політики щодо нашої країни, іменованої «сэйкэй фукабун» — «нероздільність політики і економіки», до тактики, яку можна назвати «політичним цілям через економіку». Як показало виступ прем’єра Абе на Петербурзькому економічному форумі, росіян чекає небувале процвітання від співпраці з Японією. І потрібно для цього, з точки зору Абе, всього нічого — віддати Курильські острови.

Читайте також:   Брехня, нахабна брехня і російська статистика

Ще з горбачевско-єльцинських часів утворилася частина російського істеблішменту, загоревшаяся ідеєю обміняти стратегічно важливі Курили на економічні та фінансові «блага» від багатої і щедрої Японії. Навколо Горбачова і Єльцина стали проявляти активність майже відкрито працювали в інтересах Токіо «агенти впливу», які, треба думати, не безкорисливо переконували своїх патронів швидше піти на поступки японським вимогам, у відповідь на які нібито неодмінно піде «не знає меж» допомогу Японії. І вони разом зі своїми японськими партнерами майже досягли успіху. Єльцин був готовий на операцію.

Знадобилося відкрите звернення двадцяти провідних вітчизняних докторів наук і професорів — фахівців з Японії та російсько-японським відносинам в різних областях, включаючи торгово-економічні, — особисто до президента РФ Борису Єльцину з роз’ясненнями, що все не так райдужно, як малюють представники «прояпонского лобі», що пробралися і на верхні поверхи МЗС РФ. Вчені-фахівці з глибоким знанням справи роз’яснювали, що поступка Курив не призведе до великої японської допомоги Росії:

«Глибокою помилкою, нав’язаним керівництву нашої країни японської пропагандою, є думка, ніби територіальні поступки або ж обіцянки поступок в майбутньому… призведуть до того, що на нашу країну проллються рясні «єнові дощі»: японські банки і підприємницькі фірми не підкоряються токійським політикам і дипломатам і ніколи не підуть на альтруїстичні, благодійні фінансові і економічні операції».

Тоді це звернення поряд з іншими факторами мало ефект — Єльцин за три дні до вильоту скасував свій офіційний візит до Японії. У ході цього візиту міністр закордонних справ РФ Козирєв та його заступник Кунадзе готували здачу Курильських островів за формулою «два плюс альфа», тобто острови Хабомаї і Шикотан віддаються відразу, а з приводу найбільших островів Великий Курильської гряди — Кунашира і Ітурупа — ведуться переговори.

Цікава бесіда на тему «Курили за фінансово-економічну допомогу» відбулася у автора цих рядків з видатним японським політиком, який так роз’яснював позицію Японії в разі переходу південних Курил до Японії і підписання мирного договору: «Звичайно, у цьому випадку ми віддячимо російське керівництво. Мабуть, це навіть викличе певний сплеск у торгово-економічних відносинах. Але нехай керівники Росії не розраховують, що це буде тривати невизначено довго — від сили рік-два. Тобто період якогось «медового місяця»… А потім, як і у молодят, настануть будні, рутинна життя. До того ж скажу відверто: японці не дозволять довго дякувати за Курили, адже ми вважаємо їх своїми, а тому, за великим рахунком, тут і дякувати нема за що. Та й американцям різке поліпшення відносин Японії з Росією навряд чи буде до вподоби…»

Читайте також:   Вони не зрозуміють. І покличуть ОМОН

Тим не менш ейфорія з приводу намальованого прем’єром Абе «майбутнього процвітання російського Далекого Сходу» на японські гроші і технології в разі здачі Курив не покидає голови певних російських діячів. Свідчень тому чимало. Особливо активно ведеться пропаганда успіхів на ниві торгівлі та економічного взаємодії, покликаних створити умови для вирішення проблеми територіального розмежування і підписання мирного договору. Взяти хоча б увійшли в моду церемонії обміну папками з «протоколами про намір» на очах задоволених лідерів двох країн.

Про те, як у дійсності, а не в бравурних рапортах політиків і дипломатів, йде справа з японо-російських торговельно-економічним співробітництвом, розповіла ведуча газета Японії «Асахі сімбун» у статті «Момент істини для економічних відносин між РФ і Японією». Перерахувавши всі політичні заходи, спрямовані на розширення економічних зв’язків двох країн, «Асахі» змушена констатувати, що, «незважаючи на сприятливі можливості, торгівля не розвивається».

На підтвердження цього висновку зазначається: «На жаль, статус Японії в якості торгового партнера Росії в останні роки знижується… До 2016 року Японія займала сьоме місце, однак у 2017 році вона відкотилася на дев’яте місце. Крім того, частка Японії у загальному обсязі експорту Росії впала до небувалих за останні роки 3,1%. Якщо проаналізувати новітню статистику за період з січня по травень 2018 року, це тенденція взагалі не змінюється. В той час як Японія втрачає свої позиції, Китай та інші країни поступово їх зміцнюють».

«Більше того, — пише автор статті Мититака Хатторі, — мене шокувало те, що в 2017 році Південна Корея обігнала Японію. З точки зору торговельних відносин з Росією Японія стала вперше грати другу скрипку, поступившись лідерством Південної Кореї. До того ж розвинені країни Заходу, які начебто перебувають у непримиренної конфронтації з Росією, також випереджають Японію з точки зору торгівлі з Росією. Спостерігаючи за всім цим, не можна не опинитися в замішанні… Факт в тому, що відносини не розвиваються пропорційно гаслам. Мені здається, Японія — це єдина країна, чиновники і приватний бізнес якої відносяться до розширення економічних відносин з Росією настільки прискіпливо».

Читайте також:   Турбота про народ знову в моді

Автор зазначає, що вельми слабо змінюється структура експорту та імпорту в торговельно-економічних відносинах Японії з Росією. У Японії поступає з Росії в основному сировину, а більше половини японського експорту в нашу країну припадає на продукцію японського автопрому.

Законно виникає питання: «А де ж настільки очікувані російським урядом найсучасніші японські технології, новітні заводи і фабрики, нові матеріали, досягнення біотехнології? Або все, зрештою, зведеться до будівництва японських теплиць для вирощування полуниці і «розумним» світлофорам у Воронежі? Але, вибачте, ми цього не чекаємо від країни — лідера науково-технічного прогресу».

Тим, хто може в якості виправдання послатися на «санкційні заходи» щодо Росії, автор нагадує, що оголошені Токіо санкції відносно Москви «існують тільки на папері». Але при цьому визнає, що «у санкціях є туманні формулювання, і японські компанії, які не володіють серйозним впливом, відмовляються від ведення бізнесу в Росії, йдучи на поводу у США». А адже правда. Взяти хоча б відмова закуповувати російський алюміній з побоювань невдоволення «дядька Сема». Так що, як зазначалося вище, не політики визначають, чи будуть розвиватися торгово-економічні відносини Японії та Росії, а японський бізнес, який не має наміру ризикувати заради амбітних планів нинішнього прем’єра Абе. Він, звичайно, може оголошувати різноманітні програми з восьми або навіть більше пунктів, але виконувати їх повинні японські підприємці, у яких можуть бути свої міркування. Мабуть, саме з огляду на позицію японського бізнесу, автор статті в «Асахі» приходить до обґрунтованого висновку про те, що «Японія, яка хоче здійснити прорив у двосторонніх відносинах з Росією, використовуючи економічний важіль, що знаходиться у вкрай жорстких умовах».

І московські політики повинні це розуміти, а не віддаватися мріям і ілюзій з приводу «ієнових дощів» і проривних японських технологій.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *