Тиску ще недостатньо

Давления еще недостаточно

Маргарита Симоньян закликає всіх не ходити на завтрашній «Марш матерів» на захист обвинувачених у справі «Нового величі». Мовляв, треба сидіти тихо, поки люди з «дуже важливою організації» (Чому б її, до речі, не назвати? До чого дешевий спектакль з натяками, переходом на страшний шепіт, подмигиваниями і кривляниями? Мова, очевидно, про Адміністрацію президента) самі все вирішать.

Ні, взагалі-то я не проти розумних компромісів. Бувають ситуації, коли має сенс відмовитися від акції або перенести її заради вирішення проблеми. Але таких ситуацій не дуже багато, і зараз явно не вона.

В АП було скільки завгодно часу на те, щоб зупинити цю справу. Ми чудово розуміємо, що у них є всі важелі, і якщо досі Ганна Павликова і інші фігуранти не на волі, значить, АП цього не хоче. Їх все влаштовувало рівно до тих пір, поки не почалася бурхлива громадська кампанія. Це і тільки це може змусити їх заворушитися і щось зробити. Інших ефективних засобів немає, тому відмовлятися від єдиного способу тиску просто абсурдно.

Більш того, «дуже важлива організація» і зараз може все вирішити, не чекаючи так турбує їх маршу. Відпустити під підписку про невиїзд і/або закрити справу слідчий може хоч серед ночі, так і суди у нас, якщо захочуть, вміють працювати надзвичайно оперативно. Але вони досі не зробили НІ-ЧО-ГО. Звучать тільки обіцянки (причому анонімні, передані через Симоньян) і ледь завуальовані погрози: «може бути гірше».

Коли особисто я б вважав можливим варіант відмови від акції? Тільки тоді, коли влада сама б виконала більшість вимог (звільнила всіх з СІЗО і з-під домашнього арешту, закрила б кримінальну справу) і продемонструвала готовність домовлятися про виконання решти. Поки нічого цього немає і в помині. Значить, тиску ще недостатньо, треба нарощувати.

Олег Козловський, громадський активіст