Вийшов з-за ширми

Вышел из-за ширмы

Перш ніж я сів писати ось ці кілька рядків, дорога редакція запитала мене: «Пенсії? Думаєш, не набридло ще народу?» Неееет! Адже це тільки початок! Мені до пенсії ще 19 років, і вона буде набридати мені два десятиліття мінімум.
Показати повністю…

Взагалі, це подія історична. І не тільки тому, що змінилося правило життя, з яким існували наші батьки, дідусі і навіть прабабусі. Не тільки тому, що пенсії 55/60 залишалися одним з реальних символів аж сталінського часу в нашому житті і найважливішою її константою. Справа ще й у тому, що президент Путін дійсно вперше чітко, публічно, акцентовано взяв на себе і тільки на себе відповідальність за дуже погане рішення.

Путін завжди ховався від проблем. Путін не любив ураження ні у великому, ні в малому. Що говорити, якщо він навіть під час ЧС з футболу не ходив на ті матчі, в яких програш нашої збірної був більш ніж імовірний, і посилав «на невдачу» Медведєва. Він і тепер думав прикритися Дмитром Анатолійовичем, який намагався втюхати народу щось про «гіркі ліки». Путін як міг ухилявся від розмови по найважливішій темі останніх двох місяців. На максимально другорядному заході в Калінінграді він лише витиснув з себе кілька слів, які вимагали перекладу з російської на російську.

Але все-таки довелося нашому Гудвіну вийти з-за ширми. І я впевнений, що це не було сплановано заздалегідь. Вони там дійсно думали, що якось потихеньку пропихнут затію з пенсіями. Що протестів не буде — та й кому протестувати?! Молоді пенсії до ліхтаря, середнє покоління взагалі не протестабильно. 50+, влаштують революцію?

Однак вийшло щось гірше вуличних заворушень. Я, до речі, впевнений, що і 9 вересня нічого особливого на акціях Навального не трапиться, так і на всіх інших виступах типу комуністичних. Але в масах громадян пішли сильні бродіння. Незадоволених, очевидно, стільки, що не телепропаганду, ні умовляннями кремлівських економістів та спікерів ситуацію заспокоїти не виходило — швидше навпаки. Саме такі настрої були в пізньому застої. Коли формально ніхто невдоволення не проявляє, але настрій у народі бродить надзвичайно негативний. Чим це для країни закінчилося, ми знаємо.

Саме тому і вийшов Путін. І не просто щось сказав, а у формі звернення до народу. Таке буває у нас або в Новий рік під ялинкою, або в абсолютно екстрених ситуаціях, пов’язаних з якоюсь бідою. Значить, пенсійну реформу розцінили за фактом як техногенну катастрофу, як стихійне лихо. І терміни типу «пом’якшення» говорять про те ж: підвищення пенсійного віку — це не благо, це аварія.

Але тепер важливо розуміти, що питання закрите. Путін і так вже пішов на великі поступки. Я маю на увазі не ці три роки, які він скинув жінкам, а сам факт, що він взяв цю проблему на себе, зійшов до пояснень і відступив. Це вам може здатися, що Путін зробив подачку, а він вважає, що пережив приниження. Інших послаблень вже не буде, і реформу продавлять швидко і без розмов. Так що протести потрібні вже не з практичної точки зору, а лише як спосіб вираження невдоволення і презирства.

Те, що Путін взяв все на себе, з одного боку показує, що справа дійсно погано. Але з іншого боку, показує і те, що могло бути ще гірше. Путін рятував зараз пенсійку, а міг би рятувати вже особисто себе. Якби — як очікували деякі цілком авторитетні люди — він скасував або прогнав Медведєва. Він міг здати уряд і Думу, вже проголосували в першому читанні, і ми б ясно зрозуміли, що Володимир Володимирович скидає весь баласт, щоб не потонути самому. Але ні, баласт ще стане в нагоді для більш похмурих часів.

І ще одне важливе спостереження. І воно сумне. Так, Путін і вся його бригада відроджують радянську ідеологічну модель з вкрапленнями XXI століття. Це дурна політика, яка вже привела нас у глухий кут, а далі ми будемо тільки пробивати і пробивати дно в цьому глухому куті.

Так, Путін і його бригада паразитують на економіці країни, заохочуючи пряма крадіжка з бюджету, розпилювання скарбниці і ресурсів.

Але історія з пенсійною реформою показує й інше. У ній немає безпосередньо ідеології. І прямої крадіжки і розпилу теж немає. Влада зіткнулася з проблемою, яку просто не може правильно вирішити. Це моя улюблена історія з відмовою від переведення годинників, в результаті якої ми живемо в протифазі з іншим світом. У чистому вигляді профнепригодное рішення. І коли Путін перелічує заходи, які можна було б зробити замість підвищення віку — типу розпродажу власності, розтрати резервів і введення нових податків — я розумію, що ні він сам, ні його економісти просто не здатні керувати країною ефективно. Якби в Росії дійсно зростало виробництво і ВВП, якщо б реально зростали доходи населення, то й навантаження на пенсійну систему була б значно меншою. Але незважаючи на неймовірні нафтові ціни протягом декількох років, ніяких структурних реформ в країні не сталося! Все, що змогли зробити — це набити про запас кубушки різних резервних фондів і кубушки ці швидко згодилися. А тепер все валимо на лихі 90-е і навіть на наслідки війни!

Путін заблукав навіть в очевидних речах — наприклад, коли говорить про зростання тривалості життя. Адже насправді це, м’яко кажучи, напівправда. Дійсно, середня тривалість життя зросла — але чому? Менше стало вмирати молодих, стали довше жити люди середнього віку. А пенсіонери приблизно скільки жили-стільки й живуть. Тобто після реформи час життя на пенсії скоротиться за фактом на п’ять років! І таких прикладів елементарного нерозуміння ситуації — безліч.

Таким чином, історія з пенсіями показала, що в Росії проводиться не тільки нафталінова політика у сфері ідеології, а й у суто економічній сфері теж! Ми — повністю бездарні з усіх боків. І ясно, що далі може бути тільки гірше, якщо ніяких змін не передбачається. Але, принаймні, Володимир Путін тепер взяв за це всю відповідальність на себе.