Коли ж американці підуть з Сирії? Цим питанням зараз переймаються всі, хто хоч трохи цікавляться Сирією або Близьким Сходом в цілому. Одні чекають цього з нетерпінням: для них американці — щось на зразок ракової пухлини цього неспокійного регіону, і їх вихід буде сприяти одужанню Сирії під чуйним наглядом Росії.
Для інших же кінець західної кампанії в арабській республіці представляється кошмаром. Наприклад, ізраїльтяни і саудівці намагаються всіма силами втримати свого союзника і в цьому прагненні приваблюють його мало не до кожної, навіть самої несерйозною проблеми. Забавно, що Саудівська Аравія і Ізраїль, будучи самими непримиренними ненависниками один одного, в цьому питанні повністю солідарні і, ймовірно, навіть як-то співпрацюють, хоча і ретельно приховують свої контакти. Загалом, всі стежать за тим, що будуть робити Штати. Особливо актуальною ця стеження стала після сенсаційної заяви Дональда Трампа про бажання повернути додому своїх військових. Після цього які тільки чутки не поширювалися. Спочатку всі заметушилися. Сирійська опозиція і їй співчувають занервували, запанікували. Іранці і росіяни, навпаки, передчували полегшення — тепер їм не будуть ставити палки в колеса. Зрозуміло, все це породжувало нескінченні прогнози, які так і залишилися прогнозами.
Ліванці, наприклад, поширили інформацію, що приезжавшая в Бейрут делегація американських військових розвідників запевняла своїх співрозмовників в майбутньому згортання операції в Сирії. Сирійські та іранські ЗМІ не відставали і, посилаючись на непрямі докази, писали, що мало не до кінця 2018 року американські інтервенти нарешті-таки заберуться з САР. У самих же Сполучених Штатах ніби навіть вже змирилися з рішенням Трампа. Багато готувалися до того, що він все-таки дотримає обіцянку. Тим більше президент періодично робив неоднозначні заяви на цю тему, в яких відчувалося велике бажання позбутися від сирійської проблеми.
Потім раптом стало відомо, що на території, підконтрольній Загонам народної самооборони, США розміщують передові радіолокаційні системи з метою закрити небо від усіх ворожих сил або потенційних суперників. Зрозуміло, висновок з цього можна зробити тільки один — Вашингтон не відкличе своїх людей. Припущення остаточно підтвердилося днями. Так, спеціальний представник держсекретаря США по Сирії Джеймс Джеффрі заявив, що Америка розробила «нову стратегію». Трамп уже її схвалив. Новий план передбачає продовження військової кампанії в САР, при цьому Джеффрі сказав «ми нікуди не поспішаємо», додавши, що не може бути й мови про виведення військ до кінця 2018 року.
Наше джерело у військовому керівництві РФ повідомляє, що нова стратегія США передбачає не тільки продовження операції проти Ісламської держави, але і подальше нарощування контингенту з метою зміцнення сепаратистських тенденцій.
Зроблена на курдів ставка дає Вашингтону надію максимально виграти. Боротьба з Іраном — це, насправді, другорядне, тому що, відповідно до нашого джерела, на недавніх переговорах представники США не були настільки категоричні в питанні виведення іранських сил Сирії. Вони робили деякі пропозиції щодо скорочення іранських груп біля Абу-Камаля і в окремих районах Хомса, але в іншому вони розуміли, що Тегеран не можна змусити відкликати своїх людей. До того ж, останнім часом Іран активно нарощує зв’язку з курдськими угрупованнями в Сирії. У північно-західній частині, поблизу району Афрін, окупованого турками, мало місце бути навіть військове співробітництво — тимчасова база невеликого курдського загону розташовувалася в зоні контролю іранців.
Зараз США ламають голову над тим, як отримати вигоду з цього зближення своїх підопічних з Ісламською республікою. Так що, Штати більше зацікавлені у збереженні впливу в тих районах, що контролюються сепаратистами, ніж у боротьбі проти Ірану. Збільшення контингенту та створення нових баз, а також зміцнення вже наявних, викликані необхідністю утримувати курдські райони незалежними від Дамаска в найближчі роки. До того ж, США прагнуть стабілізувати самопроголошені території з метою розвитку в найближчій перспективі економічних проектів. Вже сьогодні в американських енергетичних компаній є ексклюзивні права в Рожаве (назва самопроголошеного курдської держави в Сирії — авт.). Нестабільність — єдина перешкода для реалізації відповідних проектів.
Російський військовий експерт Олексій Леонков завжди був упевнений, що США в будь-якому випадку знайдуть привід залишитися в Сирії. Невдачі їх тільки розохочують. Курдські райони під повним контролем США, так як успіхи загонів народної самооборони — це «повністю американський проект». Це зумовлено не тільки економічними інтересами, але і прагнення добитися повноцінної гегемонії у всій Азії. І зараз американці ставлять перед собою мету створити умови для безпечного розміщення в САР стратегічних ракет, здатних у разі чого долетіти до Китаю, Індії та в інші райони. Так що нічого дивного в цій «нової стратегії» немає.