Театр абсурду

Театр абсурда

Вся країна обговорює реакцію глави Росгвардии Віктора Золотова на розслідування про продуктових постачання відомству, проведене адміністративно заарештованим політиком Олексієм Навальним і його фондом.

Нагадаємо, що головний «охоронець Росії», дізнавшись про звіт ФБК, розмістив на сайті Росгвардии відеозвернення до головного опозиціонера, викликавши його на поєдинок і пообіцявши зробити з Навального «соковиту відбивну».

Результати свого розслідування Фонд боротьби з корупцією, заснований Олексієм Навальним оприлюднив ще в серпні.

В доповіді йшлося про те, що продовольчі товари Росгвардия закуповує у єдиного постачальника, який, у свою чергу, може мати зв’язок з главою російського уряду Дмитром Медведєвим. Генерала армії Віктора Золотова це розсердило настільки, що він не витримав і записав звернення до опозиціонера, звинувачуючи опозиціонера у наклепі.

Тон монологу з подальшим викликом Навального на дуель був таким, що в пам’яті журналіста газети «Ведомости» мимоволі спливли рядки з літературної класики, а саме лермонтовської поеми «Пісня про купця Калашникова», от тільки там обдурений чоловік хотів помститися за зганьблену честь дружини в чесному кулачному бою. У випадку з генеральським зверненням, тон був схожий, ось тільки відплатити кривднику по заслугах генерал обіцяв за «образливі наклепницькі вигадки».

Варто відзначити, що Віктор Золотов є вихідцем з дев’ятого управління КДБ, на основі якого потім була створена Служба охорони. Якщо порівняти діяльність цієї структури з п’ятим управлінням, яке боролося з ідеологічними диверсантами, або з четвертим, які протистоянням антирадянщині, то охоронців можна назвати «вегетаріанцями» від Комітету. Співробітники «дев’ятки», забезпечували охорону важливих осіб, крім володіння прийомами рукопашного бою, навички виживання і невидимістю, повинні були вміти співати, і під гітару теж, вчасно повернути гостроту і в цілому відповідати за сприятливий настрій клієнта, беручи участь у різних розвагах типу полювання, риболовлі та інших подібних заходах. До політичних конфронтациям, до ідейних сутичок з класовими ворогами, до того, щоб дати відсіч знахабнілим наклепникам охоронців в КДБ не готували.

При перегляді відеозвернення Золотова до Навальному згадується і творчість легендарної ліверпульської четвірки The Beatles, до речі, була групою, за радянськими мірками, ідеологічно невитриманою. Так от у бітлів є композиція When i’m Sixty-Four, написана Полом Маккартні і Джоном Ленноном. Автори, які тоді були ще дуже юними, припустили, як відчуває себе людина, що прожив на світі 64 роки. Саме стільки зараз чолі Росгвардии Віктору Золотову. У тексті ліричний герой ніби звертається до постарілої коханої, запитуючи, чи вона все так само прихильна, буде готувати їжу, не піде, зачинивши за собою двері? Натомість він обіцяє допомогу по дому і господарству.

Відеозвернення генерала чимось нагадало цю пісню. Здавалося б, людина займає таку посаду, володіє величезними повноваженнями і владою, але в голосі відчувається хвилювання і напруга, тон плутаючий, і при цьому від арештанта потрібна якась взаємність.

Дуже сильно відчувається те, що Золотову не подобається сама ситуація, в яку він сам себе цим записом і поставив, і антикорупційні заперечення звучать якось зім’ято, і все тому, що чолі Росгвардии потрібно отримати від опозиціонера просту відповідь на просте питання.

Начебто головному охоронцеві хочеться бути слоном з байки Крилова, який не звертав увагу на те, що на нього Моська гавкає, аж Золотову представляється Навальний зі своїми звинуваченнями в корупції, але при цьому нібито незворушний «слон» викликає «Моську» на дуель – воістину, крім як словом «абсурд» відбувається не назвеш.

Спостерігаючи, що і як каже генерал Золотов, виникає виразне відчуття того, щоб публічність – не його коник. Значить, на такий крок його штовхнула лише крайня необхідність. Відкритим залишається питання, хто створив умови цієї крайньої необхідності.