Новий клієнт генерала Євдокимова – Саша Київський

Валерій Доброславский

Не встигла країна оговтатися від масштабного реваншу «папєрєдніків» — представників «злочинної влади» Віктора Януковича, як розправляти крила стали діячі ще більше забутої епохи – бандитських дев’яностих. Одним з таких «орлів» є виходець із легендарною банди Валерія Доброславского (ОЗУ «Доброслав») Олександр Гончар. У вигляді покровителя і контактера в правоохоронних органах він вибрав одіозного генерала Володимира Євдокимова.

Олександр Гончар

Луганське минуле

Коли наприкінці 90-х років в Луганську донецькі клани закінчували розстрілювати банду «Доброслава», Олександр Олексійович Гончар зміг уникнути незавидної долі «братів» по ножу і кастету. Незважаючи на те, що за словами самого ж Гончара, він був одним з лідерів угруповання і безпосереднім заступником самого Валерія Доброславского, «невидима рука» бандитського «ринку» його не торкнулася. Одна з можливих причин – тісні налагоджені ще в ті роки зв’язки з правоохоронними органами, збереглися до цих пір.

Олександр Гончар народився 07 червня 1964 року в Білорусі. Після Чорнобильської катастрофи переїхав до Луганська. Займався греко-римською боротьбою, що було досить перспективним заняттям в ті роки.

Справа в тому, що, будучи насиченим корисними копалинами, а значить – великою кількістю промислових підприємств – Донбас одним з перших прийняв на себе «кооперативну лихоманку». Тобто можливість заробляти «живі» гроші на державному майні. Як тільки в регіоні з’явилися комерсанти, тут же утворилася природна надбудова з колишніх та потенційних мешканців в’язниць, яких тут так само було в достатній кількості. Регіоном управляли «бригади», сформовані – як би їх зараз назвали – з «титушек» — завсідників спортклубів, не спотворених інтелектом.

Саме таким був Олександр Гончар. В одному з цих клубів він починав заробляти перші гроші, а також отримувати перші звинувачення за статтями «діяльність ОЗГ» та «рекет» разом з братами Володимиром і Сергієм, обростати зв’язками в кримінальному світі, а також у силових структурах.

Приблизно в цей час в Луганській області служать на досить високих посадах у системі МВС екс-перший заступник міністра внутрішніх справ (сьогодні) Володимир Євдокимов та колишній в перші кілька місяців «міністром внутрішніх справ» фейкової «ЛНР» Юрій Івакін. Навіть на той момент це були вже досвідчені міліціонери, які знали бандитські групи поіменно, але швидше «кришували» їх, ніж протистояли їм.

Володимир Євдокимов

 

Юрій Івакін

Серед таких бандитів був Костянтин Хворостяниє, який до недавнього часу був партнером Євдокимова в ряді бізнесів – «Централ Білдінг Менеджмент», «ПК «Геоцентр», «АЛД» (всі три, ймовірно, разом з співзасновником «АТБ» Геннадієм Буткевичем через його довірених осіб). Крім того, Хворостяниє також брав участь у бізнесі сина нинішнього Генпрокурора Юрія Луценка – Олександра (лісопильне ТОВ «Веар» в Рівненській області). У самого Хворостяного і сьогодні у Луганську зареєстрована досить багато підприємств. В 90-ті ж він побудував «бізнес» на роботі з відходами металургійного та інших промислових виробництв.

До речі, і в 90-х, і сьогодні Гончар вирішував свої питання спірного характеру, залучаючи інших бандитів і авторитетів. Але коли проблему не виходило вирішити в такий спосіб, його «поняття» не заважали йому побігти і написати заяви в міліцію. Ось такі вони, «блатні 90-х», колишні – і решта — «смугастими» у міліцейських начальників.

«Саша Київський»

Але повернемося до Гончара. Після скандального розстрілу Доброславского, а потім і більшості членів його угруповання на вулицях Луганська Олександр Гончар перебирається до Києва, де представляється «Сашею Київським». Свої і братів судимості за допомогою старих зв’язків Євдокимова затирає, надаючи правоохоронцям зустрічні послуги: здаючи залишилися в живих бандитів зі своєї та інших ОЗУ.

Приїхавши до столиці, «Саша Київський» тут же обзаводиться усіма атрибутами столичних понтів: 200-метрової квартирою в районі Майдану, 7-літровим «мерседесом» SL-класу. Про рівні понтів можна судити з того факту, що таких автомобілів в світі було випущено всього 85 – з-за величезного об’єму двигуна модель виявилася практично експериментальної.

«Понтовый» Мерседес SL 7.3

Наступним етапом злочинної «кар’єри» стала співпраця з Севою Могилевичем. В кінці 1990-х мало кому відомий Дмитро Фірташ одружується на Марії Калинівської, яка працювала в одній з компаній Могилевича. Гончар вже був якимось чином знайомий з Фірташем і під заступництвом Севи вони спробували розвивати бізнес по доставці вугілля з Кузбасу на дніпропетровські заводи.

Шляхи Гончара і майбутнього газового олігарха та «віденського в’язня» розійшлися вже через кілька років, коли був убитий один з партнерів Фірташа – американський підприємець українського походження. Гончар проходив по справі той чи свідком, чи підозрюваним. Але справа швидко зам’яли завдяки тому ж Євдокимову.

Втім, Гончар недовго сидів без проекту. Вже через кілька місяців після розставання з Фірташем він починає нову сторінку своєї біографії.

Втершісь в довіру до окремих довірливим громадянам зі свого ж «спортивного» круга, Гончар вирішив організувати схему доставки вугілля на українські підприємства з шахт Сибіру. Схема була проста: Гончар брав передоплату з українського бізнесу, їхав в Сибір, в компанію «Сибір-Агро», «висів» там кілька днів і потім говорив, що його кинули – і ні грошей, ні товару не буде. За задумом клієнт повинен був бути доведений до такого стану, щоб самостійно зірватися і поїхати в Сибір. Тоді Гончар «вмивав руки» і «знімав з себе відповідальність». Гроші природно привласнював собі. Одним із постраждалих від такої афери був сербський підприємець Миломир Миколич, який втратив за рахунок такої «псевдопредоплаты» близько $1 млн.

Побожний отельєр

В сьогоднішній Україні кримінальний авторитет, то недобиток ОЗУ «Доброслава» Олександр Гончар вже практично повністю легалізувався. Остаточна зачистка його біографії в базах МВС сталася силами Євдокимова і Івакіна (який, до речі, сьогодні оголошений зрадником Батьківщини і ховається в Криму) ще до Революції 2014 року.

Сьогодні він намагається показати себе успішним підприємцем. «Перлина» його бізнесу – це готель Belle Royalle (ТОВ «Тригирря») в Мукачівському районі Закарпатської області. В нього вкладено, оціночно, не менше 15 млн доларів США. І це при тому, що Гончар все життя ніде не працював офіційно, як і його дружина. Тим не менш, на їх банківських рахунках зберігається близько 30 млн доларів США.

У «Білому роялі» Гончар влаштував собі «гніздо» для бандитських сходок не тільки для місцевих авторитетів, але і для негідників національного рівня. Крім того, злочинна філософія дозволяє йому одночасно приймати у себе в готелі і злодіїв з кримінальними авторитетами, і прокурорів з начальством поліції, які регулярно «зависають» у цьому закладі. «Білий рояль» у ЗМІ був відомий тим, що рекламував себе 4-зірковим готелем, в той час як на ділі не отримав жодної сертифікованої зірки.

Ще одна дивина Гончара – надмірна побожність. Вони з дружиною ще з 90-х рр. так і не отримали ідентифікаційні коди в податковій, боячись отримати собі «звіра».

Білий рояль

Але таке ставлення до релігії не заважає йому сьогодні намагатися безпідставно віджати працюють бізнеси, подаючи абсурдні позови про те, чого насправді не було. При цьому Володимир Євдокимов забезпечує для будь-яких претензій тилову підтримку у вигляді правильних рішень судів і потрібного напрямку роботи слідчого.

Більш того, з Євдокимовим вони увійшли в такий смак відносин, що екс-заступник глави МВС вже збирається лобіювати покупку на Гончара якійсь компанії для розробки вапняного кар’єра. Зокрема, пан Євдокимов – як «дах» з досвідом – вже вирішив всі питання ліцензій для цього кар’єра, а Хворостяниє, по всій видимості, буде допомагати цим дивним чином знайшли один одного в 90-х спорідненим душам фінансово.

Якщо такі «сашка» і їх «титушки» почнуть масово повертатися на вулиці наших міст – це може стати катастрофою не лише фінансового або фізичного порядку, але може спровокувати і спалаху громадянського протистояння. І завдання громадянського суспільства – максимально рано виявити проблему і продіагностувати. Гончар – лакмусовий папірець саме для таких цілей.

Кирило Сергієнко, “Антикор”

Новий клієнт генерала Євдокимова – Саша Київський оновлено: Вересень 14, 2018 автором: Redactor