Павло Фукс: україно-російський мільярдер, або кочовий аферист з Харкова? ЧАСТИНА 2

Павло Фукс

ПРОДОВЖЕННЯ. ПОЧАТОК: Павло Фукс: україно-російський мільярдер, або кочовий аферист з Харкова? ЧАСТИНА 1

Тепер найцікавіше: ВТБ має міцну репутацію банку «пітерських», тобто оточення Путіна, а деякі джерела уточнюють, що банком управляють люди, що належать до «угрупування Медведєва». Більш того, ВТБ використовується як школи кадрів путінської управлінської еліти: в структури банку на керуючі посади влаштовують дітей російських чиновників (перевірених «єдиноросів»), закінчують економічні вузи.

Тим не менш, афери навколо будівництва «Москва-Сіті» тривали: нехай і не такими нахабними методами, але все ж їх учасники «кидали» на значні суми. І серед них особливо виділялися компанії Павла Фукса, ще з 2002 року займається проектом будівлі «Eurasia Tower» (частина «Москва-Сіті»), до якого в 2003-му приєднався на правах компаньйона Мухтар Аблязов. Отже, в 2008 році, після багаторічного простою, причини якого не вказувалися, компанія «Техінвест» Фукса та «Євразія» Аблязова отримали в Ощадбанку кредитну лінію на 12,5 мільярда рублів (500 мільйонів доларів) для будівництва «Eurasia Tower». Але в 2009-му Аблязов, який ще й очолював казахський банк «Туран Алем», отримав з Астани звинувачення в розкраданні понад 5 мільярдів доларів і втік за кордон. Заодно, як з’ясувалося пізніше, Аблямов встиг «стирити» 70 мільйонів доларів і в Росії, за допомогою своїх будівельних афер в Москві. Павло Фукс негайно скористався ситуацій і якимось чином викупив частку втік Аблямова за 50 мільйонів доларів. Але тут Ощадбанк на підставі отриманих документів про махінації призупинив кредитування будівництва «Eurasia Tower», і воно зупинилося. Фукс і скористався цим: припинив будівництво, але і повертати витрачену частину кредиту (5 з гаком мільярдів) не став. У 2011 році Ощадбанк спробував повернути їх через суд, але марно – і тоді переуступив борг Фукса фірмі «Demoginet Limited» дагестанського бізнесмена Сулеймана Керімова. Так цей хмарочос став довгобудом «Москва-Сіті», причому, за оцінками фахівців, довге перебування під відкритим небом конструкцій каркаса послабило його, тому до часу введення в експлуатацію «Eurasia Tower» може виявитися аварійним будинком, небезпечним для мешканців.

Ще однією будівельною аферою Фукса став проект житлового комплексу «Sky House» (не відноситься до «Москва-Сіті», розташований на Митній вулиці в центрі Москви), яким «MosCity Group» займалася через свою дочірню компанію ТОВ «Олтэр» (ІПН: 7705392409). Цю компанію очолював Роман Фукс — таємничий рідний брат Павла Фукса, про який ніде немає взагалі ніякої інформації. Будівництво «Sky House» почалося в 2008-му, відповідно до Інвестиційного контракту №13-052868-5001-0012-00001-08, укладеної між урядом Москви і ТОВ «ОЛТЭР», і повинно було завершиться в 2012-му, проте не закінчено досі. В ході цієї афери Фуксы розвели на гроші спочатку «Москапстрой», який вклав у будівництво 105 мільйонів доларів. Спроби повернути гроші через суд ні до чого не приводили, а Павло Фукс пропонував «Москапстрою» зарахувати в якості частини боргу відремонтований «MosCity Group» спортивний комплекс «Праця». Але дуже швидко з’ясувалося, що Фукс сильно завищив вартість реконструкції комплексу, по суті, підготувавши ще одну аферу. Потім Фукс «розвів» сім’ю колишнього губернатора Тульської області Володимира Груздева (власник мережі «Сьомий континент»), також взявши у нього гроші, пообіцявши йому потім близько сотні квартир і 200 паркувальних місць у новому житловому комплексі. Також жертвами афери стали прості пайовики, які досі влаштовують свої «перформанси протесту».

Таким чином, SKELET-info може зробити цікавий висновок: з трьох найбільших будівельних проектів Павла Фукса вчасно побудованим виявився лише «Imperia Tower». І це не дивлячись на те, що Павло Фукс регулярно влаштовував скандальні демарші і навіть спробував вийти з проекту, звинувативши компаньйонів в неналежному фінансуванні (як казали, йому не дали стирити і вивести гроші). Може бути тому, що його фінансуванням займався путінський банк ВТБ? А от два інших проекти, «Eurasia Tower» і «Sky House», перетворилися в недобудовані пам’ятники московської корупції та шахрайству Павла Фукса.

Але таких пам’яток могло бути набагато більше. Наприклад, у 2008 році Павло Фукс зустрічався з американським мільярдером Дональдом Трампом (майбутнім президентом США), і намагався спокусити його вкласти гроші в будівництво «Москва-Сіті», обіцяючи назвати одну з веж «Trump Tower». Однак досвідчений (і потомствений) бізнесмен Трамп пропозицію відхилив, мабуть, швидко розкусивши Павла Фукса.

Дональд Трамп і Павло Фукс

 

Як «сфуксить» в Україні?

Про свою батьківщину Павло Фукс всі ці роки теж не забував, але з’являвся в Україні нечасто – мабуть, проектів масштабу «Eurasia Tower» він тут не знаходив. Втім, він намагався. Першу вудку в Київ Фукс закинув після Майдану-2004, коли брав участь у благодійному аукціоні, влаштованому Віктором Ющенком, та купив за мільйон гривень старе дерев’яне корито (нібито купіль). Враховуючи, що президент-пасічник мав до благодійності особливу пристрасть і охоче прощав всіх (включаючи «донецьких»), хто жертвував у його фонди на лікування дітей, на розвиток мистецтв, можна сміливо припустити, що цей мільйон (200 000 доларів) був ціною індульгенції за минулі гріхи Павла Фукса в Харкові. А ще це було його вхідним квитком у «клуб Ющенко», за допомогою якого він старанно готувався нагрешить знову.

У 2007-му році ЗМІ повідомили, що «відомий московський бізнесмен українського походження» Павло Фукс береться за проект будівництва в українській столиці аналога «Москва-Сіті», який, недовго думаючи, назвали «Київ-Сіті». До складу комплексу повинні були входити: два офісних хмарочоса, торгово-розважальний комплекс, спортивно-оздоровчий комплекс, театральний центр, музей мистецтв, кілька готелів і залізнична станція. Місцем вибрали Рибальський острів (насправді це півострів), а перша будівля хмарочоса (під назвою «Одвічне сяйво») повинні були звести на місці заводу «Ремдизель». Чому саме там? Про, це ціла історія, про яку вже всі забули – а дарма!

А почалася вона ще в 90-х, коли колишній заступник міністра будівництва Анатолій Пилипович Бурлыка зайнявся великим бізнесом, в ході чого став президентом ТОВ «Кнауф Гіпс Київ», а також власником підприємств ЗАТ «Деконський гіпс» та ЗАТ «Ремдизель». Останнім він приватизував з грубими порушеннями, що відгукнулося багато років потому. А ще у такого поважного батька був непутящий син Євген, який з молодих років тусувався в середовищі столичного криміналітету і другосортною богеми, займався рекетом, викраденням автомобілів і дорожніми «підставами». Причому, «лохів» на дорогах він виставляв не якимось «мерседесом», а власним «роллс-ройсом»! Можна тільки уявити ті «ціни за ремонт», які він вимагав з своїх невдалих жертв! Ось, власне, що представляв собою людина, яка так загорівся ідеєю «Київ-Сіті», але навряд чи збирався заробити на ній чесним девелопментом. Недовго думаючи, він відразу ж запропонував під забудову територія заводу «Ремдизель», яким володів навпіл з батьком (51% Анатолій Бурлыка, 49% Євген Бурлыка). І «MosCity Group» погодилася, викупивши 51% акцій підприємства у Бурлыки-старшого, залишивши з носом його недолугого сина: якщо навіть той і розраховував стати співвласником «Київ-Сіті», то його б все одно «розвели і кинули ще на стадії підготовки. А ось його батько виявився розумнішим: на отримані гроші він одразу ж купив контрольний пакет акцій ВАТ «Бериславський машинобудівний завод».

 

Євген Бурлыка

 

і його «Роллс-ройс»

Що цікаво: джерела стверджували, що гроші для покупки «Ремдизеля» нібито дав російський мільярдер, член ради директорів «Газпрому» Михайло Аксельрод, який нібито теж хотів вкластися в проект (або його вдало «розвів» Павло Фукс). А ось теж цікаво: на батька і сина Бурлыков Фуксман вийшов з цілої ланцюжку людей, яка починалася з дружини президента Катерини Ющенко (Чумаченко) та її вірного «пажа» Андрія Кислинського — координатор благодійних проектів подружжя Ющенко, який працював штатним радників президента України. Кислинський був пов’язаний з Олегом Голованчуком – раніше судимим за шахрайство в особливо великих розмірах, мав великі зв’язки в напівкримінальному бізнесі і які «тіньовими схемами» столичного будівельного бізнесу. Ну а іншому Голованчука був Євген Бурлыка — раніше вони разом бавляться автомобільними «підставами» на дорогах.

Цікаво, що генеральним підрядником будівництва «Київ-Сіті» називалася турецька фірма ENKA. Це саме її найняло для реконструкції російського Білого Дому, розстріляного танками в 1993-му, оточення Єльцина. І її ж залучали для безпосереднього ведення будівельних робіт в проекті «Москва-Сіті» — адже, по суті, та ж компанія «MosCity Group» являє собою лише кілька офісів, які займаються управлінням проектів та фінансовими операціями, а інженерів і будівельників вона наймає. Словом, Павло Фукс – типовий будівельний посередник (а ще типовий «кидала»).

Хто повинен був фінансувати цю величезну будівництво, і чиї гроші, врешті-решт, були б «сфуксены», залишилося невідомим. Поки намагалися зібрати необхідну суму (вартість проекту заявлялася в мільярд гривень), вибухнула криза 2008 року і будівництво в Україні заморозилося. Павло Фукс знову повернувся до Москви, де продовжив «взувати» компаньйонів і пайовиків. На Олега Голованчука, втянувшегося у війну київських забудовників, було вчинено замах (отримавши 11 куль, він ледве вижив), потім на нього завели нову кримінальну справу, і він утік з країни. Євген Бурлыка подався в підручні Дмитра Фірташа, допомагав того в захопленні підприємств, але в підсумку позбувся свого «Ремдизеля», який за рішенням суду і військової прокуратури в 2011-2012 р. р. був повернутий державі. А головним господарем Рибальського острова став олігарх Петро Порошенко, у якого там розташовані кілька підприємств. І ось в 2016 році в ЗМІ з’явилася інформація про те, що ідея «Ківі-Сіті» реінкарнувалася у новому проекті, який розроблений на найвищому рівні. По-перше, в Київраді з’явився «Детальний план території Рибальський», який передбачає відведення частини острова під будівництво грандіозного адміністративно-ділового центру. По-друге, стало відомо, що вже складеним архітектурним планами, найдорожчі об’єкти будуть збудовані на території розташованого на острові заводу «Ленінська кузня» — власниками якого є Петро Порошенко (80%) і його діловий партнер Ігор Кононенко(12%). Експерти стверджують, що тільки банальний продаж території заводу під будівництво принесло б президенту і його «сірому кардиналу» понад 1,2 мільярда гривень. Але вони зароблять значно більше, якщо самі візьмуть участь у проекті.

 

Навіщо повернувся Фукс?

Незважаючи на невдачу з «Київ-Сіті», Павло Фукс після того зачастив в Україну – спочатку в рідний Харків. Так, у 2012 році разом з Геннадієм Кернесом вони відновили будівництво храму в П’ятихатках. Точніше, заклали фундамент нового, а там сталося ось що. Ще з радянських часів у П’ятихатках був великий пустир, який використовувався жителями як собачий парк – й був прозваний Собаче полі. На початку «нульових» цю територію вирішили виділити під храм УПЦ КП, довго просившую влади надати їм якусь ділянку для будівництва церкви. Проте будівництво так і не почалася, і однією з причин було протидію місцевих адептів Московського патріархату, які виступали проти «бандерівської церкви». Після багаторічних суперечок своє рішення запропонував Кернес: переоформити місце за УПЦ МП і відразу ж закласти там храм. Ось так 8 березня 2012 року, за участю Кернеса і Павла Фукса, був освячений фундамент майбутнього храму святих Тамари і Якова (говорили, що він названий на честь батьків Фукса, однак Тамарою звуть його дружину, а не маму). А відразу після цього Кернес і Фукс відправилися святкувати Пурім.

Павло Фукс виступав там як забудовник, а ось головним спонсором храму пізніше був названий… Олександр Шишкін. Той самий Шишкін з Москви, колишній компаньйон Рудяка та Фукса, екс-депутат Держдуми, який навесні 2014 року голосував за введення російських військ в Україну. А в серпні того ж року Геннадій Кернес, нагнувши депутатів Харківської міськради, удостоїв Шишкіна звання почесного громадянина Харкова. Не за голос на підтримку агресії проти України, звичайно, а за «внесок у розвиток духовності регіону». Цього звання Шишкіна позбавили лише в березні 2017-го, після багаторазових судових розглядів.

Але воістину бурхливу діяльність Павло Фукс розгорнув в Україні з середини 2014 року. Спочатку його фірми почали скуповувати видобувні компанії у колишніх регіоналів. Так, Фуксом були придбані:

  • ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» — 90% акцій належало Юрію Бойко, 10% Юлію Йоффе. Через структури Фукса перепродана компаніям «Co Investments Ltd» та «Lettaer Business Corp».
  • ТОВ «Голден Деррік» — 67% належало Едуарду Ставицькому, перейшли у власність Павла Фукса.
  • ПРАТ «Девон» — 51% акцій належав Юрію Бойко, перейшли у власність Павла Фукса.
  • ПАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» — 45% належало Едуарду Ставицькому, перейшли у власність Павла Фукса.

Проте відомо, що ще в 2013 році Павло Фукс почав гру на енергетичному ринку України через підконтрольну собі компанію «Proxima Capital Group» бізнесмена Володимира Татарчука. Тоді через купівлю СП «Полтавська газонафтова компанія» були «куплені» газові родовища Полтавської області: Ігнатівське, Молчановское, Ново-Миколаївське, Руденковское, Заплавское, Елизаветовское, Червоноярське і Східне. А ось вже в результаті придбань Правда Фукса під контроль було взято Сахалінське родовище – найбільше в Харківській області. Зрозуміло, що газ – це великі гроші, але все ж викликало здивування, чому «будівельний кидала» Фукс раптом кинувся скуповувати газові свердловини в Україні, і чому саме в цих двох регіонах? Чи Не було це елементом «гібридної війни» Росії? Адже Фукс – не якийсь там «лівий» олігарх, він багато років пропрацював в тісній зв’язці з компаніями та банками, безпосередньо пов’язаними з Кремлем. І те, що його не покарали за численні афери, могло говорити про те, що Кремль тримає його на гачку – і може примушувати виконувати якісь доручення. До речі, Фукс вже отримав новий український паспорт (у грудні 2016 року), хоча у нього зберігається і російський. Так чиї ж інтереси буде захищати громадянин двох конфліктуючих країн Павло Фукс?

У числі доручень Кремля могла бути «перекуповування» став проблемним українського «Промінвестбанку», який до цих пір є власністю російського «Внешэкономбанка». Для Кремля дуже важливо зберегти контроль над цим українським банком, який до цих пір залишається одним з найбільших і надійних, і не допустити його повільне задушення як «банку країни-агресора». Для цього потрібно змінити його власника на компанію чи олігарха, підконтрольних Кремлю, але не афиширующих цього. Не факт, що це Павло Фукс, він може бути лише посередником, проте навесні 2017-го, відразу після введення Києвом санкцій відносини «Промінвестбанку», Фукс з’явився з пропозицією про покупку його 25%.

Крім того, Павло Фукс явно не забуває про своїх інтересах. Його не раз бачили разом з Віталієм Хомутинником, з яким вони купували київський БЦ «Парус». Навіщо Фуксу об’єкт нерухомості такого масштабу, здогадатися неважко!

 

Яблуня і яблучка

Безсовісною аферою на кістках жертв Голокосту може закінчитися участь Павла Фукса в проекті будівництва меморіального комплексу «Бабин Яр». Формально там все благоліпно: зібралася група меценатів-олігархів єврейського походження (Пінчук, Фрідман, Суркіс), в якості представників влади підключилися Володимир Гройсман і брати Клички, створили оргкомітет, схвалили будівництво. Але одночасно з цим для фінансування проекту був створений фонд, який пропонується наповнювати пожертвами компаній, організацій, простих людей, а також очікується матеріальна підтримка від державних фондів України, Ізраїлю, Польщі, Німеччини. І з’явилася інформація, що керуючим цим фондом, так само як і головним забудовником проекту (який і буде витрачати ці гроші) стане Павло Фукс – він вже почав збір коштів, регулярно закликаючи підприємців жертвувати до фонду. Мова йде про суму в розмірі до 100 мільйонів доларів, і ті, хто чули про Павла Фуксе, розуміють, що довіряти йому таку суму без жорсткого контролю просто не можна.

Не дивно, що у такого батька виросли і схожі на нього діти. 16 серпня 2011 року до берегів Сардинії прибула шикарна яхта «Kismet» (її оренда на тиждень коштує 600 тисяч євро), з якої зійшли і попрямували до місцевого елітний клуб «Billionaire» четверо молодих людей. Серед них була п’ятнадцятирічна Анастасія Фукс, дочка Павла Фукса, також в мажорах дізналися Сергія Михайлова і Наума Кошаровского, синів московських бізнесменів. Четвертим учасником подій називали Сабіра Шодиева, сина олігарха Фаттаха Шодиева, проте його сім’я – прихильники старих східних традицій, і багато хто сумнівався, що Сабір припустився б такої ганьби, який плямою б ліг на всю його біографію. А мова йшла про те, що з ініціативи Анастасії Фукс компанія замовила кілька десятків пляшок шампанського «Кристал» на загальну суму 86 тисяч євро, почала роздавати відвідувачам клубу, потом обливатися їм як простий газованою водою – а в підсумку втекла, не розплатившись. Те, що було веселим зухвалим пригодою для дочки будівельного афериста, зганьбила сина Фаттаха Шодиева, який бідкався, що тепер в пристойному суспільстві його будуть сприймати як шахрая.

 

Анастасія Фукс і Масуд Абдельхалфид

Хто знає, які б ще «розіграші» влаштувала Анастасія Фукс, якби тато не поспішив віддати її заміж. Шикарне весілля зіграли в липні 2016 року, на Лазурному Березі (Франція), у присутності таких осіб, як Геннадій Кернес, Андрій Малахов, Ігор Крутой, Галина Юдашкіна (дочка Валентина Юдашкіна). Але інтригою весілля були не гості, а наречений: Масуд Абделхафид, онук лівійського генерала Масуда Абделхафида (названий на честь діда), який очолював міністерство внутрішніх справ за часів Муаммара Каддафі. Звичайно, онук не відповідає за справи діда, але, як ми бачимо на прикладі його сужденной, яблучка недалеко падають від своєї яблуні. Чому ж з усіх потенційних женихів своєї Насті, Павло Фукс погодився на її шлюбі з Масудом Абделхафидом? Мабуть, це ще одна таємниця сім’ї Фуксов!

 

Сергій Варіс, для