Інгушетія: червона лінія розбрату

Ингушетия: красная линия раздора

Влади республік спочатку були налаштовані на швидке і безболісне вирішення давніх суперечок навколо адміністративного кордону між двома суб’єктами Федерації. Проте несподівано в Інгушетії підписання угоди з Грізним про кордон і його подальша ратифікація парламентом республіки викликала політичну кризу, здатний призвести до серйозних сутичок. Супротивники передачі ряду територій Інгушетії вважають, що глава республіки Юнус-Бек Євкуров «продав» споконвічні землі.

СТРІЛЯНИНА В ПОВІТРЯ

У четвер, 4 жовтня, весь день зі столиці Інгушетії Магаса, де триває безстроковий мітинг протесту проти ратифікації угоди про кордон з Чечнею, приходять тривожні вісті. Спочатку глава республіки підтвердив ратифікацію парламентом угоди про кордон. Слідом за цим депутати, які вийшли на стихійний мітинг перед будівлею парламенту, стверджують, що 15 із 24 парламентаріїв проголосували проти ратифікації.

До обіду Євкуров мужньо намагався налагодити діалог з протестуючими на площі, але в нього полетіла пляшка і добірна лайка. Довелося ретируватися. А силовикам не залишалося нічого іншого, крім як відкрити попереджувальний вогонь поверх голів.

Угоду про кордон між Чечнею і Інгушетією передбачає обмін територіями. Згідно з документом, Інгушетія отримує шмат рівнинного Надтеречного району, по суті, велике поле колишнього госхоза «Горагорский» на горбистій рівнині, площею до двох тисяч гектарів. До Чечні відходить гірська територія, частина Сунженського району Інгушетії, але істотно більшою площею. Противники обміну говорять про 9% території РИ.

Угоду, а також карта з лінією кордону та іншими даними, які були опубліковані владою республік у відкритому доступі.

Політична криза охопила тільки Інгушетію. У Чечні не було особливої реакції, ЗМІ публікували лише повідомлення з Надтеречного району, жителі якого незадоволені втратою перспективних в сільськогосподарському обороті земель.

ЧОМУ ЧЕЧЕНЦІ І ІНГУШІ ТАК ПО-РІЗНОМУ ВІДРЕАГУВАЛИ НА ПОДІЇ?

«В кінці минулого тижня я поспілкувалася з представниками інгушської громадськості, яка виступає проти підписання договору про кордони Чеченської і Інгушської республік. Потім, щоб зрозуміти ситуацію, попросила надати мені можливість бути присутнім на зустрічі громадськості РИ і глави республіки. За результатами цих зустрічей я утвердилася в думці, що одна з головних причин сьогоднішнього емоційного напруження в республіці полягає в тому, що договір був підписаний таємно, без обговорення, роз’яснень та адекватної реакції на вимогу ініціативних громадян пояснити їм, що відбувається. Це абсолютно неприйнятно», — пише у себе в FacebookЕкатерина Сокирянская, директор проекту програми Європи і Азії Міжнародної кризової групи, найбільш авторитетний в Росії фахівець з вайнахской культурі, Чечні та Інгушетії.

Читайте також:   Суд оштрафував Telegram за відмову співпрацювати з ФСБ

Тривожні для інгушської громадськості сигнали почали надходити ще на початку вересня, коли чеченські будівельники розпочали роботи з будівництва доріг, як тепер з’ясувалося, у відчужуваному районі. Роботи ці проходили під охороною чеченських силовиків.

Політична культура і традиції громадської активності, в Інгушетії і Чечні зовсім різні. У Грозному важко уявити собі масове публічне опонування проектів та задачам, ініційованим лідером республіки Рамзаном Кадировим.

«Антиевкуровская частина общественностиИнгушетии очікувано осідлала протест і «топить» во весь опор. Створюється штучний ажіотаж — нібито Євкуров здає споконвічні землі інгушів. За фактом, це не так», — продовжує Нерознікова.

В Інгушетії сильне громадянське суспільство і майже справжня демократія. У глави республіки Юнус-Бека Євкурова немає повноти влади. 4 жовтня на бік супротивників перегляду кордону встав Конституційний суд Інгушетії. «Угода про нову кордоні з Чечнею не може бути розглянуто ингушским парламентом, так як подібні питання повинні вирішуватися на референдумі», — вважає Суд.

Ігнорування громадської думки й публічного обговорення дійсно значимих питань, може стати фатальною помилкою глави Інгушетії. «Все почалося з таємного підписання Угоди про кордон між республіками. Як відомо, питання зміни меж вирішуються через референдуми, згідно конституції. А тут, спочатку таємно підписали, а потім оголосили, як доконаний факт, що і обурило народ, тим більше на тлі останніх серйозних провалів у фінансово-економічній діяльності Євкурова. Більш того, він хотів у найкоротші терміни протягнути цю Угоду через парламент», — каже в розмові з виданням інгушський політик і громадський активіст Аслан Хамхоєв.

САКРАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗЕМЛІ В ІНГУШСЬКОЇ КУЛЬТУРІ

Угода передбачає обмін нежитловими територіями, жоден населений пункт переданий з юрисдикції однієї республіки в іншу, не буде. Однак не публічність прийняття важливих політичних рішень керівництвом Чечні та Інгушетії, викликала кризу, який повів на другий план обговорення питань про те, яке значення і ресурс передаються Чечні районів.

Читайте також:   Під Ярославлем автобус із юними хокеїстами потрапив у ДТП

Ці гірські райони — місце історичного розселення орстхойцев – субетносу вайнахського культурного масиву, загального і для інгушів, і для чеченців. У орстхойцев трагічна доля — вони також, як і всі вайнахи були виселені в Казахстан в 1944 році. А після повернення більшості їх на батьківщину, їм було заборонено селитися в споконвічних районах. Тим не менш, ця субетнічна група вважається найважливішим «нациеобразующим» елементом і в чеченській, і в інгушської культури, однак в силу свого прикордонного положення, частина з орстхойцев відносить себе до чеченців, частина до вайнахам, частина наполягає на особливої етнічної ідентичності. У конфлікті навколо кордону орстхойцы, на відміну від інгушів, не виступають жорстко з тією або іншою позицією.

«Ця межа, в будь-якому з варіантів ділить територію проживання орстхойцев між двома республіками. Вона ділить нас самих на інгушів і чеченців. Тому, ми в цілому проти неї. Але в сьогоднішній ситуації, бачачи безперспективність будь-яких серйозних перетворень, просили обидві сторони відмовитися від яких-небудь змін кордону», — каже Зураб Цечоєв, представник політично активного крила орстхойцев.

У 1990-х роках поділ Чечено-Інгушської АРСР було продиктоване бажанням інгушів залишатися в складі Росії, тоді як в Чечні виникло в той час де-факто незалежна держава. Вперше владнати територіальний питання в цьому дуже вузькому просторі спробували тодішні лідери Інгушетії і Чечні – Руслан Аушев і Джохар Дудаєв. У 1993-му році вони підписали угоду про територіальне розмежування. Згодом, вже після ліквідації незалежної від Росії чеченської державності, це угода фактично продублювали Ахмад Кадиров і Мурат Зязіков.

Однак інгуші ще більшою мірою, ніж чеченці та інші північнокавказькі народи, гостро реагують на питання, пов’язані з землями, які вони сприймають як свою історичну спадщину. «Інгуші бояться, що у них заберуть землю, як це було після конфлікту з осетинами у 90-х роках. (Конфлікт навколо Приміського району Північної Осетії — прим. ред.). У Чечні є виражене прагнення до розширення свого ареалу проживання, аж до виходу до моря», — розповідає Катерина Нерознікова.

Тому зараз, незважаючи на публікацію тексту угоди про врегулювання прикордонних питань, публікацію карт місцевості і супутньої інформації, для інгушського суспільства, «угодовська» політика влади сприймається як зрада. І, незважаючи на те, що отторгаемая територія розташована високо в горах, там ніхто не живе, а місце має однакову історико-культурне значення для всього вайнахського етнічного масиву, в Інгушетії це угода сприймають як перехід «червоних ліній», що може в найближчі дні посилити конфлікт. Хоча об’єктивно, причин для хвилювань немає.

Читайте також:   В Мосміськсуді прокурор попросив засудити Полонського до восьми років в'язниці

Проблема ускладнюється гостротою внутрішньополітичної боротьби в республіці. «Даттых і Алкун (місцевості в гірській частині Інгушетії) залишаються у складі Інгушетії. З 19 нафтових свердловин 16 залишаються в Інгушетії. Вежі Цечоевых і Мержоевых залишаються на території Інгушетії. За Фортангой (річка, яка вважається прикордонної між Інгушетією та Чечнею), інгуші не жили, і там немає інгушської кладовищ. Там жили орстхойцы, частина з яких сьогодні вважають себе інгушами, частина – чеченцями, і у яких претензій щодо меж немає. Обмін проведений рівноцінний, метр на метр. Межа дуже потрібна, так як із-за її відсутності відбуваються постійні сутички з сусідами і звучать взаємні претензії», — пише Катерина Сокирянская.

Важливе значення має також внутрішньополітична ситуація в республіці. Юнус-Бек Євкуров загруз в конфліктах, в локальній усобиці. У нього багато ворогів, які можуть постаратися, щоб підписання угоди про кордон стало його фатальною помилкою.

«Якщо говорити про популярність Євкурова, то потрібно сказати, вона різко впала за останні чотири роки його правління. Корупція та протекціонізм в республіці зріс до неймовірних висот. Майже всі промислові об’єкти, побудовані за Федеральною цільовою програмою республіки, не працюють та кошторисна вартість їх явно була завищена. У всіх структурах влади засіли родичі великої родини Євкурова, без відповідної освіти професіоналізму. ЖКГ, Водоконал, Енергетику, інфраструктури запустили абсолютно», — вважає Аслан Хамхоєв.

Москва поки що, у всякому разі, на публічному полі ніяк не окреслила свою позицію. Відомо про те, що в республіку летить Руслан Аушев, перший президент Інгушетії, фігура, дуже авторитетна в республіці. Люди, що знаходяться перед будівлею парламенту в Магасі готуються там ночувати. Глава Чечні Рамзан Кадиров в поширеному напередодні зверненні до ингушскому народу заявив про те, що «його влаштовує і воювати». Ситуація помітно загострюється.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *