Патріотизм в Росії залишили для жебраків лузерів

Патриотизм в России оставили для нищих лузеров

…Юнацтву, молодості властиво горіти, з віком ця іскра потихеньку згасає. І головне, у свідомості школярів і студентів повинні бути постійно питання: «Для чого я існую?», «Навіщо потрібно все, що я знаю і вмію?». Під час Великої Вітчизняної війни навіть у самого простого хлопця відкривалися фантастичні духовні і моральні можливості, які рухали його по важких дорогах війни, вели до подвигу, до якого його, зауважте, ніхто ніколи не примушував. Так виховала його радянська школа, радянська система освіти.

Патріотизм повинен бути в кожній людині настільки ж природним, як вміння ходити. Без поваги до свого дому, своєї країні у нас навряд чи що-небудь вийде. Невипадково наш президент Ст. Ст. Путін зазначив: «У нас немає і не може бути ніякої іншої об’єднавчої ідеї, крім патріотизму. Для цього потрібно усвідомлення, і постійно треба про це говорити на всіх рівнях». Але як об’єднати нероб олігархів і збіднілих росіян?

Про «винерах» і «лузерах»

Справа в тому, що вже чверть століття країна живе за кричуще розшаруванні на «винеров» і «лузерів», за висловом одного з «винеров», банківського олігарха Петра Авена, «лузери» — це всі ми, прості громадяни, а ось «винеры» — це те елітне меншість, яка володіє більшістю. Англійська мова їм ближче російської. Патріотизм у «винеров» — це русофобія, це антирадянщина, це звеличення так званих «подвигів» Власова, Шкуро, братів Красновых, повішених за зраду Батьківщини та службу Гітлеру 16 січня 1947 року у дворі Лефортовської в’язниці в присутності всіх злочинців, виведених з камер. Це меморіальні дошки на честь Юденича, Корнілова, Алексєєва, Мамонтова. Чи потрібен пам’ятник Краснову Петру Миколайовичу — бригаденфюреру СС, начальника Головного управління козачих військ гітлерівського вермахту, який заявив: «Москва корчиться в судомах від більшовизму, її потрібно підкорити залізною рукою німецького солдата»? Того самого Краснова, який на службі у фашистів очолював 15-й козачий корпус, відрізнявся особливою жорстокістю щодо радянських військ і мирного населення. Або іншому братові Краснову, також служив у фашистів, якому належать слова: «Росіянами можна пожертвувати во славу козацтва». А адже цей пам’ятник вже встановлений на Кубані, в станиці Еланской Ростовської області.

Хіба могли уявити собі подібне кубанський козак Анатолій Ляпідевський — Герой Радянського Союзу № 1; оренбурзький козак маршал Шапошников; донський козак, генерал армії Штеменко; терський козак адмірал Головко або астраханський козак, двічі герой генерал армії Плієв?! Так і мій отець Тимофій Якович Шварц — учасник громадянської, фінської, Великої Вітчизняної війни, полковник, командир дивізії особливого призначення, був козаком першого червоного козачого корпусу, яким командував дніпропетровський козак Віталій Примаков?! Звичайно, і у більшовиків були свої перегини, особливо коли Свердлов і його вірні помічники Ходорковський, Гипис, Плешт займалися расказачиванием, але, незважаючи на це, основна маса козацтва завжди залишалася вірною своїй Вітчизні і хоробро захищала його під час Великої Вітчизняної війни.

Читайте також:   У Москві затримали передбачуваного винуватця ДТП на Волоколамському шосе

Сьогодні, під виглядом лжепатріотизму, обливають брудом Леніна, Сталіна. Це «винеры доводять, що СРСР винен у загибелі 12 тисяч польських військовополонених у Катині, хоча ще на Нюрнберзькому процесі було визнано, що поляків звірячому розстріляли фашисти.

Зізнаємося чесно — «винеры» служать не Росії, а Захід, для якого Росія неприйнятна при будь-якому економічному або політичному ладі — монархічному, кримінально-олігархічному, радянському або ліберально-буржуазному. Тиск на Росію буде зростати до її руйнування, як мінімум на 50 держав. Протистояти цьому тиску може тільки згуртованість громадян Росії навколо патріотичної ідеї! Нас повинні об’єднувати спільна історія, спільні уявлення про національні інтереси і соціальної справедливості. Ось це і повинно усвідомити підростаюче покоління.

Російський характер

Дітей не можна обманювати, діти не люблять фальші і відразу її відчувають. Будь-яка країна має героїв, на прикладі яких виховується молодь. Ось чому ми постійно і невпинно повинні собі і дітям нагадувати про велич Росії і розповідати про наших справжніх героїв — воїнів, які здобули безліч славних перемог, вчених, що здійснювали великі відкриття, діячів культури, твори яких увійшли в світову скарбницю мистецтва. Ми повинні пишатися ними, незважаючи на нинішнє негативне ставлення до Росії на Заході і на всі оголошені проти нас санкції, наш внесок у світову історію беззаперечний!

Російський характер відрізняється від всіх інших, у цьому я як історик впевнений, і загадкова російська душа — зовсім не фантастика, вона реальна і незмінна, незважаючи на всі катаклізми історії. Звичайно, діти стали іншими, але лише тому, що їм багато чого недодали, і ми самі в цьому винні. Раніше не було в країні жодної школи, яка не побувала б у музеях Москви і Ленінграда. А сьогодні немає чи то грошей, чи то бажання прилучити дітей до нашого великого минулого. Багато хто навіть про своєму місті, краї нічого не знають. Діти мало читають книжок, черпаючи знання про світ в основному з інтернету…

 

Зростає рівень жорстокості і агресії серед молоді, а адже ще 20 років тому це було неможливо! Розмиваються уявлення про добро і зло, стирається межа між хорошим і поганим. А все тому, що дуже мало уваги приділяється підростаючому поколінню з боку батьків, освітніх установ і суспільства в цілому. Держава не вкладає в освіту і виховання достатньо коштів і не оплачує гідно викладацька праця. Але сподіватися тільки на державу не можна — необхідно і нам, ветеранам, людям похилого віку, вчити молодь своїм особистим прикладом…

Читайте також:   У Хабаровському краї слідчі приступили до огляду місця падіння літака

Росію нещодавно виключили як нібито варварську, агресивну країну з ради ООН з прав людини. Виключили Росію з «Великої вісімки», позбавили голосу на Парламентській асамблеї Ради Європи за знищення літака над Україною та «винищення» світового населення Сирії. Природно, все це суцільна маячня і абсурд! Тим більше безглуздо чути такі звинувачення від Європи і Америки, які самі постійно бомбардують інші країни і вбивають невинних людей — нібито в ім’я боротьби за демократію! На наші протести країни Заходу не зважають: вони чують тільки те, що хочуть почути, і не сприймають нас як цивілізована держава. Вони воліли б бачити нашу країну в якості великої держави, а своєї колонії.

В. о. Путін нещодавно пропонував розробити закон про російської нації. Зробити це, звичайно, буде важко, але потрібна ідея, що об’єднує всіх. Є різні пропозиції, в тому числі навіть французька модель, зробила країну здобиччю мігрантів і терористів. Для Росії ж потрібні інші шляхи з чітким позначенням місця насамперед великого російського християнського народу — бо російське більшість, чомусь ніяк не позначене в нашій Конституції, є міною уповільненої дії у разі загострення будь-яких внутрішніх проблем…

Доброта врятує світ

Дослідники Росії в США заявляють, що росіяни — це нібито черства й жорстока нація. Мабуть, вони ніколи не були в Росії і нічого не знають про неї! Добрих людей у нас мільйони. Ще в 1914 році дружина царя і її дочки працювали сестрами милосердя в госпіталях, і не від випадку до випадку, а постійно. Сьогодні створені багаточисельні фонди доброти. Фонд «Віра» (засновник — Віра Миллионщикова) містить 20 регіональних хоспісів. «Оголені серця» Наталії Водянової побудували більше 100 ігрових центрів для дітей. «Старість у радість» Лізи Олескиной курирує 150 будинків-інтернатів. Всього в Росії зареєстровано 8,8 тис. благодійних фондів, які зібрали 160 млрд руб. пожертвувань. Один тільки фонд «Руснавигатор» зібрав 10,4 млрд руб. Федеральний проект «Карта добра» провів 15 892 добрі справи. Масу різних благодійних заходів провів фонд «Справедлива допомога» Єлизавети Глінки, фонд «Лижі мрії» Маргарити Широковой.

Я думаю, що людей розділяють не кордону, не моря і океани, а невігластво, погане виховання і неповага одне до одного. Іноді читаю книги серйозних авторів — Фромма, Юнг, Ніцше — від яких можна заснути або яким не віриш. Замислююся над словами Юнга про те, що в людині живе страх і потрібно зберегти себе перед силою». А якщо ця сила у формі цілої держави? У всьому світі мало терпимості, і, звичайно, керувати такою країною, як Росія, важко, а часом навіть неможливо — розуму і знань не вистачить. Саме відсутність терпимості заважає людям почути один одного. Людина відчуває себе незахищеним, і саме тому сьогодні він захоплюється мистецтвом в пошуках якогось захисту.

Читайте також:   У Игнушетии скасували режим КТО

Музеї та театри переповнені, в них людина шукає якийсь інший, що відрізняється від повсякденного світ, шукає свої мрії, свій настрій, свободу думок, і мистецтво допомагає в цьому. Комп’ютер, інтернет — це, звичайно, колосальна допомога, але при цьому людина не має перестати читати книги, відвідувати виставки, концертні зали. В першу чергу йому потрібна все-таки не техніка, а живе спілкування та безпосередній обмін емоціями. Почитайте великого Бродського, цього Пушкіна XX століття, і ви виявите, що він 30 років тому описував у своїх віршах сьогоднішній день…

Ми поки не знаємо, ким будуть пишатися нащадки, молодь через 50 — 100 років, але я переконаний, що їм буде ким пишатися. Мистецтво і наука — ось що створює піднесений образ країни. Неважливо, що ряд лауреатів Нобелівської премії виїхали на Захід, але вони народилися в Росії і навчені радянською системою освіти, і не важливо, де вони зараз живуть. Не тільки в науки, мистецтва також немає меж. Ось недавно в нашій країні, в різних містах працювала пересувна виставка Айвазовського, або в Парижі Сергій Щукін виставляв безліч картин зі своєї колекції. На ці виставки, особливо на ту, що в Парижі, приїжджала вся Європа — подивитися на полотна Гогена і Матісса, яких не бачили вже 100 років.

Російська — це той, хто Росію любив і їй служив, як Петро I і Олександр III. Щоб жити для Росії, потрібно «ходити п’ятами по лезу ножа і різати в кров свої босі душі», як писав Висоцький.

Важливо виробляти в собі оптимізм, вміти радіти кожній дрібниці. Але найкращий засіб — це допомога людям, яким зараз набагато гірше і важче. Велике щастя бачити, як завдяки твоїм зусиллям радіє хвора людина, як він посміхається, забуваючи про свої недуги. І наскільки чудовою стає життя, коли зробиш щось хороше для країни або для друзів. Кожна людина на цій землі повинен залишати чисті сліди, адже йому за них повертатися. Я остаточно переконуюсь в тому, що люди дуже сильно лестять собі, думаючи про те, які вони великі і могутні. Насправді, ми дуже маленькі, а людське життя неймовірно коротка. Так чи варто витрачати її на сварки, інтриги, образи, особливо з близькими?

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *