Росія все ж таки здасть Іран в догоду Ізраїлю

Россия все же сдаст Иран в угоду Израилю

Ізраїльський прем’єр-міністр Біньямін Нетаньяху в найближчі дні прибуде до Москви, щоб зустрітися з Володимиром Путіним. Вже відомо, що головна тема переговорів — це зміцнення позицій Ірану, головного військово-політичного супротивника Ізраїлю.

Невразливу «Хезболла»

Біньямін Нетаньяху приїде в Москву після загибелі російського Іл-20, яка сталася в ніч з 17 на 18 вересня. І хоча літак був збитий засобами сирійських ППО, російське Міноборони негайно поклав провину за його крах саме на ізраїльську сторону, яка проводила небезпечні маневри над провінцією Латакія. «Вільна преса» стала першим виданням в Росії, яке розкрило найбільш ймовірну мішень ізраїльської атаки — це сирійський президент Башар Асад, який як раз збирався вилітати до Москви з військового аеродрому Хмеймим.

Ізраїль давно сприймає сирійське небо як своє власне. Свої агресивні дії Ізраїль пояснює спробою протистояти Ірану, який сьогодні виступає найбільшим військово-політичним союзником Сирії. Досить сказати, що, за даними ізраїльської розвідки, на сирійській території діє не менше 2 тисяч бійців «Комплексу вартових ісламської революції», до 8 тисяч бійців ліванської «Хезболли» і близько 10 тисяч шиїтів бійців з Пакистану, Іраку і Афганістану.

Ізраїль, майже не в силах наносити відчутні удари по території Ірану (над якою розгорнута система ППО «Залізний купол»), атакує іранські військові об’єкти на сирійській території. Зокрема, у травні Ізраїль здійснив у Сирії наймасштабнішу військову операцію з 1973 року (коли проходила Війна Судного дня): синхронний удар по 50 аеродромів, складів зброї, розвідувальним об’єктів та іншим іранським цілям.

На цьому тлі постачання російських комплексів С-300 в Сирію (міністр оборони Сергій Шойгу доповів президенту, що заступлять на бойове чергування 49 одиниць) фактично робить невразливими для ізраїльських атак не тільки сирійські об’єкти — але й іранські. Саме це найбільше і хвилює Ізраїлю, прем’єр-міністр якого негайно висувається в Москву (зауважимо, що після загибелі Іл-20 і звинувачень Міноборони Росії він цього не зробив).

Домовлятися з Росією доведеться всім сторонам

Читайте також:   НАТО підкрадається з північно-заходу

Про те, що сьогодні відбувається на Близькому Сході, «Вільна преса» поговорила з нашим постійним експертом — старшим науковим співробітником Інституту сходознавства РАН, професором Михайлом Рощиным.

«СП»: — Михайло Юрійович, Ізраїль ще задовго до початку громадянської війни проводив спецоперації на території Сирії — досить згадати вбивство начальника спецслужб «Хезболли» Імада Мугнія в 2008 році. Чому взагалі Ізраїль вважає себе вправі безпосередньо втручатися в справи Сирії?

— Ізраїль давно бореться з «Хезболлою». В цьому плані нічого нового не сталося. Але після початку громадянської війни в Сирії Ізраїль відчув, що у нього повністю розв’язані руки, і він може робити в Сирії — і особливо в її повітряному просторі — все, що захоче.

Так воно і було, поки сирійська армія не була в змозі контролювати значну частину сирійської території. Сьогодні становище кардинально змінилося, і це ставить питання про те, що раніше самоправності ізраїльських ВПС в небі над Сирією має бути покладено край.

Росія як один з двох головних союзників Сирії ясно дала зрозуміти, що сирійські ППО будуть оснащені новими сучасними засобами.

«СП»: — Все щільніше з інтересами сирійського військового істеблішменту інтегруються і інтереси Ірану. Правда, ізраїльські видання пишуть про наявність певного розколу між президентом Хасаном Роухани і главою спецслужб Касемом Сулеймані — прихильників, відповідно, «м’якого» і «жорсткого» шляхів у зовнішній політиці. Який з цих шляхів, на ваш погляд, запанує в Ірані у випадку з Сирією, враховуючи зростаюче тиск Ізраїлю?

— Іран — старий союзник Сирії. В часи шаха в період до ісламської революції Ірану була найсильніша армія на Близькому Сході. Після перших турбулентних років революції іранські збройні сили поступово відновили свою бойову міць. Вони пройшли відмінну загартування в роки ірано-іракської війни 1980-1988 років і в останні роки, беручи участь у боротьбі з екстремістами в Сирії.

У Ізраїлю на сьогоднішній день немає союзників у регіоні, які заявляли б про це вголос. Побічно такими є ряд аравійських монархій, починаючи з Саудівської Аравії, ну, і зрозуміло, нікуди не подівся головний геополітичний союзник — США. До речі кажучи, не слід забувати, що при Бараку Обамі відносини з ізраїльським керівництвом залишали бажати кращого… Зараз при Дональда Трампа вони серйозно зміцніли, особливо після виходу з США угоди про іранському ядерному досьє і перенесення американського посольства з Тель-Авіва до Єрусалиму.

Читайте також:   Масовий бан "Кремлівських блогерів" у фейсбуці

Часто забувають, але саме ці дії Трампа змінили політичну конфігурацію на Близькому Сході і призвели до зміцнення по суті союзницьких відносин між Іраном і Росією й подальшому зближенню Росії та Ірану.

Антиізраїльська і антисионистская риторика в Ірані нікуди не зникла, але я б не сказав, що з Тегерана лунали якісь жорсткі заклики до початку бойових дій проти Ізраїлю. Швидше навпаки: Єрусалим постійно закликав в останні роки до нанесення ударів по ядерних об’єктах в Ірані.

Після підписання угоди про іранському ядерному досьє риторика ізраїльських яструбів дещо вщухла, але зараз відновилася. Я думаю, що Росія могла б виступити в якості посередника для непрямих контактів Ірану та Ізраїлю. Час повної свободи рук в Сирії для Ізраїлю підійшло до кінця, і там, знехотя, але починають це усвідомлювати.

«СП»: — Ізраїль під час громадянської війни в Сирії навіть надавав гуманітарну допомогу сирійським військовим: були поставки продовольства, навіть лікування поранених. При цьому в явної симпатії до Башару Асаду ізраїльтян не запідозриш. Знову подвійні стандарти?

— Незважаючи на непрості відносини з Асадом і особливо з його батьком, Ізраїль швидше зацікавлений у збереженні нинішнього сирійського режиму при владі. Це — світський режим, що враховує особливості сирійського поліконфесійного суспільства.

Реальна збройна опозиція в Сирії сьогодні представлена головним чином або екстремістами, або курдами, тобто етнічною меншиною. Нова влада в Дамаску (хоча зараз це чисто гіпотетична можливість) створила б непередбачувані ризики для Ізраїлю і неминуче призвела б до загострення на сирійсько-ізраїльському кордоні.

Росія, на мій погляд, веде сьогодні успішну і майстерну зовнішню політику на Близькому Сході, що приводить у здивування наших опонентів. І в цьому зв’язку ми повинні згадати про позитивну роль Росії як посередника між Сирією та Ізраїлем, здатного знайти точки порозуміння між обома країнами. А вони безумовно є, так як в світі і стабільності зацікавлені обидві сторони.

Читайте також:   Агент «Тато Хом'як»: Навального спіймали на зв'язки з ФСБ

Іран в Сирії в найближчі роки безумовно збереже свою присутність, і тут також Росія могла б успішно виступити у ролі модератора: очевидно, що на нашу думку в Тегерані серйозно прислухаються.

«СП»: — Іран сьогодні по всьому Близькому Сходу нарощує підтримку шиїтських збройних угруповань. У тому числі і в Ємені, де в багаторічній громадянській війні рахунок жертв йде на десятки тисяч. При цьому вся увага прикута до Сирії, а ось що буде з Єменом?

— Війська міжнародної коаліції на чолі з Саудівською Аравією вторглися на територію Ємену 25 березня 2015 року, і з тих пір там йде війна з урядом хуситов, контролюючих велику частину Північного Ємену.

Коаліція, що володіє великою перевагою у військовій могутності, поки що не змогла домогтися вирішальних успіхів і навіть близько підійти до столиці Ємену Сані. З весни коаліція безуспішно намагається взяти головний порт на півночі країни Ходейда, але незважаючи на гучні реляції саудівців сили хуситов раніше успішно обороняють місто.

В результаті війни країна знову фактично розкололася на Північ і Південь. Реальною столицею сил, що підтримують коаліцію, сьогодні став Аден, але при цьому ми повинні пам’ятати, що ще не так давно він був столицею Південного Ємену (до 22 травня 1990 року). На півдні більшість населення становлять суніти, на півночі — шиїти, інтереси яких представляє хуситское уряд. І цілком природно, що Іран підтримує своїх одновірців.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *