Влада ставить собі діагноз

Власть ставит себе диагноз

2018 рік став часом самооголення російської системи влади на всіх рівнях. Ми побачили її без макіяжу. Нові «примочки» і зміна стилістів вже не допоможуть.

 

Діагноз невтішний і, мабуть, остаточний: ми працюємо тільки на свої інтереси; ми корумповані і цинічні. Так, ми стаємо жалюгідні і смішні — але нам плювати на те, як ми виглядаємо, і ми нікуди й ніколи не підемо!

2018 рік став часом самооголення російської системи влади на всіх рівнях. Ми побачили її без макіяжу. Нові «примочки» і зміна стилістів вже не допоможуть. Гадливое видовище не зникне… Нам ще належить усвідомити наслідки цього самооголення для подальшого ходу подій. Але і тепер багато чого стало остаточно ясно.

Влада продемонструвала нездатність навіть не до життя при демократії. Російська влада продемонструвала нездатність правити при тотально гарантованому единовластии.

Від нещасних гопників-грушников до аварії «Союзу», від комічного медведєвського уряду до пройдисвітів-губернаторів, від призначених Кремлем олігархів і бюрократів в ролі ієрархів РПЦ, до підгодованих інтелектуалів — все раптом заголосило про деградації структур, які «опікуються» Росію. І найголовніше: президент, який підмінив собою всі інститути, змушений витрачати свою не восполняемую легітимність на те, щоб імітувати роботу заржавілою і розпадається «вертикалі». Перетворення кремлівського всесилля в безсилля — це і є російська реальність.

Новим віянням став громадський консенсус щодо того, якою потворною системі ми живемо і тих, хто нами керує. Опитування Левада-Центру та Комітету громадянських ініціатив підтверджують, що цей консенсус вперше включає і широкі верстви суспільства.

Однак драма все ж не в деградації російської влади та створених нею механізмів правління. Мало у світі було режимів і лідерів, які деградували і перетворювалися в пил. Драма в тому, що російська влада на відміну від безхребетної радянської еліти не піде добровільно і готова захищатися. Зовнішня ізоляція і західні санкції, які будуть тільки розширюватися, закривають для правлячого класу можливість передислокації в західний світ. А хто ж із цих хлопців захоче шукати притулку в Китаї? Значить, вони будуть битися у себе вдома і битися до останнього росгвардейца!

Вихід з путінської Росії буде іншим, ніж мирне завершення СРСР. І не тільки тому, що нинішній правлячий клас являє собою інший тип політичних тварин, які звикли мати справу з бляхою. Справа в тому, що ми маємо справу з виникненням системи, яка блокує мирні зміни і виключає реформи «зверху». Ось тільки ключові виклики, з якими нам доведеться зіткнутися, коли з’явиться шанс вийти з цієї безпросвітності.

— Розрив між 10% багатіїв, які контролюють 90% національного багатства, і масою знедоленого населення. Цей розрив — привід для бунту, а не для реформ.

— Дискредитація норм, які б обмежували агресивні людські інстинкти і насильство. Ось вам квиток в Jurassic World.

— Злиття власності і влади в руках репресивного апарату. Цього ніколи не було в російській історії і незрозуміло, що з цим робити.

— Перетворення «лібералів» в основну опору системи, що робить важким формування порядку, заснованого на верховенстві права. «Ліберали» компенсують руйнівну активність силовиків і тому вони цінніші для влади.

— Маргіналізація Росії та її перетворення на світового ізгоя. І це надовго.

Деякі з цих викликів є і в інших недемократичних суспільствах. Але ядерний статус Росії і готовність влади використовувати його для самозахисту роблять нашу ситуацію безпрецедентною.

Звичайно, зростаюче прагнення суспільства до змін вселяє надію. Але будемо готові до того, що влада спробує знову загнати Росію в пастку військового патріотизму. У 2014 році цей трюк спрацював, породивши «крымнашизм». Щоб він спрацював знову, потрібна більш апокаліптична ідея. І хто сказав, що ті, хто нагорі, раптом зупиняться? Адже їм нікуди подітися, і вони самі загнали себе в кут… «Ми все можемо так стрибнути, що мало не здасться!»

У цьому контексті виникають два питання.

Перший: попадеться Росія в ту ж саму пастку? Адже іншої ідеї нейтралізації зростаючого невдоволення у влади немає.

Другий: коли виникне сила, яка запропонує народу вихід з путінського часу і отримає його довіру?

Лілія Шевцова