Кремль сьогодні чекає остаточний крах — Андрій Ілларіонов

Кремль сегодня ожидает окончательный крах — Андрей Илларионов

Сьогоднішній день – 15 жовтня 2018 р. – може увійти в світову історію. Дата початку третього Великого розколу. Поряд з 16 липня 1054 року, расколовшим християн на східну і західну церкви, і з 31 жовтня 1517 р., расколовшим західне християнство на католиків і протестантів.

Старт нового розколу може дати сьогоднішнє надзвичайне засідання Синоду РПЦ, яке збирається «адекватно і жорстко» відповісти на рішення Синоду Константинопольського патріархату від 11 жовтня. Судячи з коментарів і настрою влади – як духовної, так і світської (див. нічне засідання Ради безпеки Росії від 12 жовтня), полонених, схоже, вирішено не брати. Ймовірність оголошення анафеми Вселенському патріарху Варфоломію і офіційного розриву з Константинополем виглядає далеко не нульовий.

Постає питання: в чому причина можливого розколу?

Серед п’яти пунктів Комюніке Синоду Вселенського патріархату від 11 жовтня, здається, найболючішим для Москви є не стільки зняття анафеми керівників українських церков, навіть не стільки початок надання автокефалії УПЦ, скільки скасування рішення 1686 року: «Анулювати юридичне зобов’язання Синодального листа 1686 року«.

Як відомо, Синодальне лист Константинопольського патріархату 1686 року передавало Московського патріарха не тільки право на хіротонію Київського митрополита, але і контроль над територією всієї Київської митрополії:

«…так найсвятіша епархиа Київська буде підлягає святішому патриаршескому престолу великого і граду Москви…»

Іншими словами, рішення Синоду Вселенського патріарха від 11 жовтня 2018 року повернуло ситуацію на 332 роки тому, тобто вивело всю територію Київської митрополії з-під юридичного контролю Московської патріархії. Слід зауважити, що до складу Київської митрополії станом на 1 червня 1686 р. входили такі єпархії, які перебували здебільшого в межах колишньої Речі Посполитої: Холмська, Перемишльська, Львівська (Галицька), Луцька, Володимир-Волинська, Київська, Бєлгородська, Чернігівська, Брестська, Туровська (Турово-Пинська), Полоцька, Оршанська і Мстиславско-Могилевська (Білоруська), Смоленська, Брянська.

Читайте також:   У Кабулі смертник підірвав себе неподалік від посольства США: десятки загиблих

Кремль сегодня ожидает окончательный крах — Андрей Илларионов

Сайт православної енциклопедії, що працює з благословення Патріарха Московського і Всієї Русі Кирила, що нагадує:

«…у 1686 році Київська митрополія перейшла під юрисдикцію Московського патріарха. Цей акт змушене було визнати і польська держава. Король Ян III Собецький, скріплюючи своїм підписом «Вічний договір» з Москвою, підтвердив, що всі православні єпархії, знаходяться на території Речі Посполитої, залишаються у віданні митрополита Київського, який відтепер перебував під омофором патріарха Московського«.

Зазначене Синодальне лист протягом століть відігравала виняткову роль в обґрунтуванні стратегічної кампанії по встановленню Російським царством, Російською імперією, СРСР політичного контролю над усіма «канонічними територіями» Московського патріархату. Три поділи Речі Посполитої Катерина II виправдовувала своїми претензіями на «дедовское спадщину», проистекавшее нібито підлеглості православних парафіян колишньої Київської митрополії Москві. У 1912 р. на території, вирізаної з привислинских губерній (Царства Польського), була створена найдрібніша (і за площею та чисельністю населення) губернія Російської імперії – Холмська – тільки для того, щоб мати адміністративне відповідність Хелмською єпархії. Вступ Росії в Першу світову війну було зумовлено не тільки і не стільки захистом Сербії, скільки можливістю встановити, нарешті, контроль над православною Галичиною.

В даний час території колишніх Холмської і Перемишльської єпархій перебувають у складі Польської автокефальної православної церкви (згідно з рішенням Константинопольського патріархату 1924 р.).

Території колишніх Львівської, Луцької, Володимир-Волинської, Київської, Бєлгородської, Чернігівської єпархій відносяться до території сучасної України. При нинішніх настроях світської і духовної влади в Києві після чотирьох з гаком років кремлівської війни проти України це означає, що для Московського патріархату ці землі безповоротно втрачені.

Що стосується територій колишніх Смоленської і Брянської єпархій, розташованих у межах нинішньої Російської Федерації, то перспектива перепідпорядкування їх Вселенському патріарху, незалежно від думки Фанару, найближчим часом їм не загрожує.

Читайте також:   Жебрівський не хоче, щоб ВГА підпорядковувалися Оперативного штабу

Проте зовсім інша ситуація складається з територіями чотирьох колишніх єпархій Київської митрополії – Брестської, Турівській, Полоцької, Мстиславско-Могилевської, які знаходяться в межах сучасної Білорусі. Скасування Синодального листа 1686 року означає юридичну повернення територій цих єпархій до статусу, що існував на 1 червня 1686 р., тобто під верховенство Константинопольського патріарха.

Для Московської патріархії і Кремля це означає не тільки втрату ще півтори тисячі парафій і мільйонів парафіян, але і де-факто згоду з остаточним крахом планів створення тисячолітнього православного рейху, вологими мріями про який з нами час від часу ділиться національний лідер.

Зрозуміло, що фактична реалізація автокефалії для Білорусі сьогодні не виглядає надто реалістичною, хоча і не повністю неможливою. Однак при неминучій зміні білоруського політичного керівництва, поступових змін у настроях білоруського суспільства варіант отримання офіційної автокефалії Білоруської православної церквою і переподчении її Вселенському патріарху може цілком стати в порядок денний.

Очевидно, перспективи саме такого роду змусили патріарха Кирила спішно мчати в Мінськ і проводити саме там перше в історії РПЦ за межами Росії надзвичайне засідання Синоду.

Саме такого роду перспективи змусили Ст. Путіна 12 жовтня вилетіти в Білорусь для термінових переговорів з А. Лукашенко.

Саме вони привели до проведеного поза звичайного графіка засідання Ради безпеки Росії, на якому обговорювалася ситуація, що виникла, «після винесеного синодом Константинопольського патріархату рішення приступити до надання автокефалії церкви України, скасування грамоти 1686 року про перехід Київської митрополії під юрисдикцію Московського патріархату і заяви овосстановлении ставропігії Вселенського патріархату в Києві«.

Мабуть, саме вони і змусили російський уряд раптово задуматися про можливості надання Білорусі нового кредиту в 630 млн. дол.

Читайте також:   Луценко: Грузини на приватних літаках привозять гроші для мітингу під Радою

Прискорювані події останніх днів починають нагадувати те, що відбувалося п’ять років тому, – з гарячковими діями Москви з протидії підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом, загрозливою кремлівської риторикою, 3-мільярдним позикою-хабарем Януковичу.

Сьогодні ми знаємо, чим закінчилася кампанія 5-річної давності.

Чи Не чекає нас повторення пройденого?

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *