“У ФСБ вміють це робити. Після другого разу ламаються майже все”, – Бабченко про “видеопризнаниях” українських моряків

"В ФСБ умеют это делать. После второго раза ломаются почти все", – Бабченко о "видеопризнаниях" украинских моряков

У мережі з’явилося відео допиту ФСБ трьох українських моряків із захоплених Росією кораблів ВМС України, яке опублікував пропагандистський телеканал TVC.RU.

Ось як ці “відеозізнання” прокоментував журналіст Аркадій Бабченко:

“Щоб ви сказали все, що від вас вимагається, потрібно сім хвилин. Там вміють це робити. Ні слідів не залишиться нічого. Надінуть пакет на голову. Потримають три хвилини. Після першого разу не ламається майже ніхто. Надінуть другий раз. Потримають ще три хвилини. Після другого разу ламаються майже все.

Якщо без пакета – досить просто піз*ить. Тоді людина підпише все, що від нього вимагається, хвилин через тридцять-сорок. Це я знаю вже на собі.

У кожного є точки уразливості. У двох з трьох – родини в Криму. Мене як-те раз допитував ФСБшник після затримання. В окремій кімнаті. Вражає. Правда, вражає.

Фізичного насильства не було взагалі. Але якби він сказав: “Ну, що, у тебе дочка-мама-тато-сестра-бабуся в Криму? За такою-то адресою, в школу ходить в такий-то час, зараз грає на дитячому майданчику, хочеш подивитися фото? Ну, давай запишемо відео”. І запишеш.

Якщо є час і бажання – в полоні зламають вас з імовірністю 99 відсотків. Карбышевых мало. І майже напевно це не ви.

Я от не Карбишев. І якщо мене візьмуть, я скажу все, що вони захочуть. Що я шпигун синегальськой розвідки. Що бандерівці їдять дітей на сніданок. Що Путін – самий кращий, самий великий, самий офігенний людина на світі. Що Порошенко агент Держдепу. Що СБУ мене катувало і змушувало писати пости.

Все, що завгодно Повыпендриваюсь для пристойності, звичайно. Все ті ж самі хвилин тридцять-сорок. А потім скажу.

Читайте також:   На Харківщині воєнком побився з директором школи на очах у дітей

Всі ці відеозізнання не значать нічого. Взагалі нічого. Нехай говорять, що завгодно. Це не має ніякого значення.

Всім і так вже давним давно все зрозуміло. Головне – щоб додому повернулися. Живими. Ну і зайвий термін собі, звичайно, не намотати своїми зізнаннями.

Не про це треба говорити. А про те, як своїх звідти витягати.

А так… Майже у кожного є своя межа. У когось раніше. У когось пізніше. Але він є.

Не поспішайте засуджувати”.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *