Російські С-300 Асада не врятують: Ізраїль продовжує бомбити Сирію

Русские С-300 Асада не спасут: Израиль продолжает бомбить Сирию

У кризи в російсько-ізраїльських відносинах, що настав після того, як у вересні був збитий російський військовий літак, відсутня стратегія виходу, і це істотно підвищує напруженість на сирійській арені.

Росія прагне впливати на Ізраїль, щоб той звернув свої авіаудари по Сирії, які, за її побоюванням, призведуть до послаблення режиму Асада. Москва вже три роки веде військово-повітряну кампанію в підтримку жорстокого режиму алавіта Асада в Дамаску і шиїтських союзників режиму під проводом Ірану.

Росія змогла проектувати свою силу в саме серце Близького Сходу, домігшись військово-морського порту, авіабази і центри впливу — кинувши при цьому виклик роль Америки в регіоні.

Але триває ізраїльсько-іранський конфлікт на сирійській землі в змозі піддати ці досягнення ризику внаслідок втягування в цей конфлікт сирійського режиму. Це означає, що інтереси Росії та Ізраїлю прийшли в зіткнення.

Прем’єр-міністр Нетаньяху дав ясно зрозуміти, що, незважаючи на нову позицію Росії, спрямовану проти ізраїльської кампанії «війна в проміжку між двома війнами», Ізраїль не дозволить Ірану створювати на сирійській землі бази для нападу.

Ряд сигналів, транслированных в останні тижні, вказують на те, що Єрусалим і Москва опинилися не в змозі вирішити цю кризу після того, як Росія поклала на Ізраїль відповідальність за інцидент 17 вересня, в результаті якого був збитий російський літак і загинули російські військовослужбовці.

Після втрати свого розвідувального літака Росія відкинула цілий ряд спроб Ізраїлю залатати відносини, включаючи направлення до Москви 20 вересня високопоставленої делегації ізраїльських військових на чолі з шефом ВПС генерал-майором Амикамом Норкиным, завданням якого було інформувати керівництво російських ВВС про те, що сталося.

Ізраїль висловив скорботу у зв’язку з загибеллю 15 членів російського екіпажу і пояснив, що військові літаки ВПС Ізраїлю завдали удару по іранських компонентів виробництва високоточних ракет.

Іранське озброєння перебувало на складі сирійських збройних сил в Латакії на відстані 25 км від російської авіабази Хмеймим і призначалося для Хезболли в Лівані. У цьому містилися ознаки того, що іранці робили ставку на використання Росії в якості прикриття для розповсюдження озброєнь. Іранський Корпус Вартових Ісламської Революції (КВІР) розраховував, що Ізраїль завдасть удару по цій чутливій зоні. Як виявилося, це припущення було хибним.

Потім, за твердженнями Ізраїлю, сирійські ППО випустили залп неприцільного вогню, потрапивши по російському літаку, коли ізраїльські літаки вже наближалися до своїх баз для посадки. Тим не менше, ці пояснення Росією були відкинуті.

8 жовтня в ЗМІ з’явилися повідомлення, в яких стверджувалося, що Нетаньяху був змушений скасувати заплановану зустріч з Путіним в Парижі. І все одно, їм вдалося зустрітися на полях заходу, присвяченого Першій світовій війні, зробивши спробу вирішити цю кризу.

В інших повідомленнях ЗМІ стверджувалося, що за останні тижні колишньому міністру оборону Ліберману не вдалося відновити канали зв’язку зі своїм російським колегою Сергієм Шойгу, який після інциденту з літаком виступив з войовничими заявами щодо Ізраїлю. До того ж Ліберман і Шойгу підтримували цілком хороший діалог.

Росія перевела свою нову політику в Сирії в дії, передавши режиму Асада чотири батареї С-300. Вважається, що сирійські екіпажі ППО проходять навчання застосуванню цих систем, які в змозі виявляти і відстежувати повітряний рух — включаючи цивільне — глибоко всередині території Ізраїлю.

В останні тижні Москва підвищила рівень критики Ізраїлю у зв’язку з його ударами по іранських цілях у Сирії. Міністр закордонних справ Сергій Лавров 5 листопада заявив, що ці атаки не поліпшать ситуацію в Ізраїлі у сфері безпеки, і піддав критиці те, що він назвав неадекватними зусиллями Ізраїлю по координації із збройними силами Росії.

Ці кроки свідчать про нової російської політики по наданню тиску на Єрусалим, щоб той скоротив кількість своїх повітряних ударів.

Тим не менш, міжнародні ЗМІ публікують повідомлення про продовження Ізраїлем ударів по представляють для нього загрозу іранських цілях у Сирії. Це означає, що російська кампанія на даний момент не досягла своїх цілей.

Залишається також неясним, чи хоче чи може Росія чинити ефективний тиск на Іран з тим, щоб той скоротив свою діяльність по спорудженню військової інфраструктури в Сирії, яка пізніше може бути використана для нанесення атак по Ізраїлю. Поки Іран не припинить свої спроби будівництва військової машини в Сирії, Ізраїль не буде відповідати на спроби скоротити його кампанію з нанесення превентивних ударів.

Тому сирійська арена виглядає тривожно. Цілком можна припустити, що ВПС Ізраїлю в змозі подолати системи С-300, в тому числі завдяки використанню нових ізраїльських літаків F-35. Ці літаки були спеціально розроблені, щоб проникати крізь бар’єр сучасних російських систем ППО і розбиратися з ними».

Однак, явне відсутність зв’язку між керівництвом Ізраїлю та Росії означає, що зруйнована важлива частина механізму двосторонньої координації в цілях запобігання небажаних інцидентів в небі Сирії.

Той механізм запобігання та усунення конфліктних ситуацій, який був створений Ізраїлем і Росією ще в початку російської військово-повітряної операції в 2015 році був ефективний до того моменту, поки його не зруйнували. Він поширювався від найвищих ешелонів влади до підрозділів ВПС. Сьогодні ця співпраця менш ефективно. Як здається, поточний дипломатична криза має негативний ефект на координацію дій ВПС двох країн.

У минулому російські системи ППО в Сирії — С-300 і С-400 — перебували там для захисту і оборони російських баз. Зараз же Москва активно поставляє ці системи режиму Асада з явно вираженою метою дозволити Дамаску загрожувати ізраїльським літакам.

Тому лише питанням часу є питання про те, коли сирійці спробують застосувати С-300, щоб відкрити вогонь по ізраїльським військовим літакам. При такому сценарії ВПС Ізраїлю можуть бути зобов’язані знищити джерело вогню для того, щоб захистити себе.

Яким буде кінцевий підсумок цього інциденту залишається невідомим. Крім того, режим Асада, тісно пов’язаний з Іраном, скоїв б кардинальну помилку, якщо б використав свої системи С-300 для того, щоб загрожувати ізраїльському цивільного повітряного руху. І хоча малоймовірно, щоб Асад, який зараз зайнятий тим, щоб зміцнити свою перемогу, постарався б розв’язати нову війну з Ізраїлем, його в цю війну може втягнути ненавмисна ланцюгова реакція.

На оперативному рівні цілком можна припустити, що ВПС Ізраїлю навчилися того, як залишатися непоміченими для знаходяться в регіоні іноземних збройних сил, у тому числі російських сил та їх радарних систем. Це є суттєвим компонентом для збереження елемента несподіванки.

В додаток до цього Ізраїль продовжить втілювати свою політику визначення для Ірану «червоних ліній», тобто, Ізраїль буде діяти, коли Іран принесе в Сирію передові системи озброєння чи стане використовувати Сирії в якості контрабандного маршруту для постачання озброєнь Хезболлі.

Єдиною подією, яка, здається, здатне розрядити ізраїльсько-російський криза є догляд іранців з Сирії. Але Іран продемонстрував, що він прихильний до своєї мети — стати регіональним гегемоном, незважаючи на зростаючий тиск всередині країни та з боку адміністрації Трампа. Вже найближче майбутнє покаже, як будуть Ізраїль, Росія і Іран діяти в небезпечній ситуації і як США будуть підтримувати свого союзника — Ізраїль — у той час, коли Єрусалим буде прокладати свій курс при постійно виникають нові виклики в Сирії.