Не поважаєш влада? В тюрму!

Не уважаешь власть? В тюрьму!

В 2019-му російським депутатам, сенаторам і президенту належить вирішити, чи готові вони збудувати ще більш високу стіну між собою і суспільством.

Однією з найбільш тривожних законодавчих ініціатив року, що минає, стала пропозиція голови комітету Ради Федерації з конституційного законодавства і держбудівництва Андрія Клишаса в черговий раз посилити контроль за висловами в інтернеті.
Показати повністю…

Пакет законопроектів сенатора передбачає, що за поширення «завідомо недостовірної суспільно значимої інформації» фізособам буде загрожувати штраф від 3 до 5 тис. рублів, посадових осіб — від 30 до 50 тис., юрособам — від 400 тис. до 1 млн рублів. Крім того, Клішас пропонує обмежувати доступ до ресурсів, що поширюють матеріали, які виражають в непристойній формі явне неповагу до суспільству, державі, офіційним госсимволам, Конституції і органам влади, а «винних» карати штрафом від 1 до 5 тис. руб. або адміністративним арештом на строк до 15 діб.

Чим це загрожує активістам і простим громадянам?

Артем Козлюк, керівник громадської організації РосКомСвобода:

«Думаю, що після прийняття таких законів стануть карати в першу чергу інтернет-ресурси, які публікують суспільну, політичну, активистскую інформацію. Це буде боротьба з опозиційної думкою.

Я не знаю таких прецедентів в Євросоюзі або в інших державах західного світу, щоб застосовувалася формулювання „за неповагу до держави“, що передбачає обмеження доступу до матеріалу або арешт. В окремих країнах Європи діють закони, які дають можливість обмежувати доступ до тієї чи іншої інформації. Але це, в першу чергу, стосується дитячої порнографії, розповсюдження наркотиків через інтернет-ресурси. І робиться це під серйозним громадським контролем.

В Росії ж, на жаль, величезна кількість інформації віднесли до категорії забороненою. У нас маса відомств, які мають право на обмеження доступу до тієї чи іншої інформації. В таких умовах посилатися на якісь норми західних держав — дивно і абсурдно. У нас виходить виняткова модель цензури, не схожа ні на азіатський тип, ні на європейський. Ми йдемо своїм шляхом“ і вводимо абсолютно нові критерії, що можна обмежувати в мережевому просторі, а що ні».

Іван Павлов, керівник правозахисного об’єднання «Команда 29», кандидат юридичних наук, адвокат:

«В законопроектах чітко вказано, що буде передбачена адміністративна відповідальність. А якщо у влади таке бажання є, і його законодавці підтримають, то будуть порушуватися справи, а людей притягуватимуть до відповідальності. Думаю, що від цієї „зброї масового ураження“ постраждають усі верстви населення. Але, оскільки у нас найбільше активності в Інтернеті проявляє молодь, то ця ініціатива спрямована, насамперед, проти молодих громадян.

Я не знаю про існування таких законів в інших країнах, але у нас вже давно все йде по якомусь власному шляху, коли ми самі придумуємо собі проблеми і потім намагаємося їх вирішити, не звертаючи уваги на весь цивілізований світ. Якщо законопроекти (Клишаса — ред.) приймуть, то це буде шкідливим з точки зору дотримання прав людини, але недивним, оскільки останні тренди у нас задані саме в такому напрямку».

Олексій Глухов, юрист міжнародної правозахисної групи «Агора»:

«В першу чергу під ударом опиняться громадські активісти, тому що вони знаходяться в „шорт-листах“ силовиків і всі їхні соціальні мережі моніторяться. Їх переслідувати сам бог велів, якщо образно висловлюватися.

Навіщо владі це робити? З’являється можливість тиску на активних громадян, що виражають суперечить офіційній точку зору. До того ж рівень освіченості й обережності серед громадських активістів за останній рік зріс. Вони вже, як правило, не постять хоч і нешкідливі, але заборонені зображення, обережніше ставляться до репостам тієї чи іншої інформації, досить серйозно підходять до написання постів. Зараз притягти їх до відповідальності важче, тому і починають придумувати нові способи.

Коли мова йде про критику влади, то чим більше можливостей широко тлумачити той чи інший термін, тим легше залучати. Досить буде сходити до якогось місцевим експерту або викладачеві державного вузу, який на п’ять сторінок розпише, як публікація принижують честь і гідність всієї влади, усієї держави, і взагалі це майже „зрада вітчизни“».

Олексій Синельников, політолог:

«У нас триває боротьба зі словами заради якихось більш правильних слів. Ми потрапили в ситуацію, коли дії вже заборонені, тому переключилися на війну зі словами, а основна активність влади відбувається у сфері „виправлення імен“. Це ознака „зрілого“ держави, якому нема чого і нікуди прагнути.

Чому з’являються такі законопроекти — зрозуміло. Кожен герой хоче вскочити на припічок і прокукурікати як можна голосніше про свою лояльність. Вони це роблять вже в режимі побутового балагану, і за кожним таким реченням я чую якийсь демонічний сміх. Це як якщо б хижак, задираючи жертву, ще над нею і саркастичні віршики читав. Ось і зараз жертву не тільки обдирають, кров з неї смокчуть, але і глумляться над нею.

Те, що такі нарочито дурні висувають законопроекти, — це наслідок загальної атмосфери. Але у всій цій ситуації дуже цікава підґрунтя. Після того, як Дмитро Медведєв виступив зі статтею про 25-річчя Конституції РФ, і ще було кілька виступів з цього приводу, стало ясно, що це не випадковий процес, а мова йде про підготовку зміни Конституції. Адже всі ці законопроекти „про образу величності“ антиконституційними по своїй суті. Неможливо в країні, де в Конституції зазначена свобода слова, приймати такі закони. Значить, ми будемо обговорювати нову Конституцію.

Однак прихильники зміни Конституції у бік обуженной інтерпретації прав людини, обумовленої скріпами, традиційними цінностями, ще якимись обмеженнями, неминуче відкривають двері і контртенденции. Якщо одним хочеться обмежити права, то інші кажуть: хочемо як у Парижі, хочемо безумовного виконання основних принципів. І сам рух, яке здається ініціаторам смішним і консервативним, може призвести до гострого політичного протистояння. Кожна така заявка наближає день, коли ми всі опинимося по різні сторони барикад».

Федір Бірюков, директор Інституту Свободи, політик:

«Я б назвав це несвоєчасним законопроектом, особливо на тлі процесів декриміналізації 282-ї статті. Останнім часом вказується, в тому числі президентом, на необхідність пом’якшення законодавства — бо гайки в свій час були закручені міцно. І поява законопроекту зворотної спрямованості виглядає досить дивно, особливо для внесшей цей законопроект партії „Єдина Росія“, яка і так в останній період викликає все більше негативу у суспільства. Вважаю, що є цілий комплекс обставин, які призвели до появи подібної ініціативи.

Перше — це традиційний відповідь бюрократичного апарату і найбільш реакційною, найбільш барської частини політичного класу, яка постійно робить безглузді заяви: пригадаємо „народжувати не просили“ або гнів Анатолія Чубайса з приводу того, що суспільство не сказали спасибі великому бізнесу. На народне невдоволення або на рух у бік більшої свободи і, зокрема, критики влади цей сектор політичного класу реагує традиційно люто, з роздратуванням — заборонами, спробами посилити законодавство.

Крім того, є серед правлячої еліти досить велика верства, яка систематично дискредитує федеральну владу, роблячи абсурдні заяви і створюючи негативні інформаційні приводи. Подібні законопроекти працюють і на дискредитацію Кремля.

Плюс є чиновники старої формації — особливо це стосується регіональних еліт, які захищаються від критики з боку суспільства в кращих традиціях творів Салтикова-Щедріна. Оскільки критика в Інтернеті найбільш ефективна, вони спрямували свої гострі законодавчі пір’я на цей віртуальний сегмент громадської думки.

Все це вкрай невчасно, недоречно, архаїчно і негативно позначається на політичній стабільності, на тому крихкому „брестський мир“, який існує між владою і суспільством. У чинному законодавстві є всі важелі для захисту авторитету влади і держави. Немає ніякої необхідності придумувати щось ще.

Якщо б у Держдумі існувала народна, демократична партія, вона запропонувала б законопроект, що захищає народ від образ і посягань на громадянські свободи. Тоді б чиновників можна було штрафувати за такі ініціативи. Це стало би дзеркальним відповіддю на спроби бюрократії зберегти свою владу при тотально неефективній роботі».