Путін і Нетаньяху вирішили забути трагедію з Іл-20

Путин и Нетаньяху решили забыть трагедию с Ил-20

Схоже, довгоочікувана розв’язка російсько-ізраїльського кризи нарешті настала. Всі довго думали, як же тепер ми будемо відповідати на провокації інших сторін сирійського конфлікту. Тим більше настав найкращий час — як-ніяк півтора десятка загиблих російських військових. Їх життя, як було повідомлено спочатку, на совісті льотчиків ЦАХАЛ, бомбили північно-західну Сирію ввечері 17 вересня.

Дії Росії начебто віщували серйозна криза — незважаючи на протест з боку Ізраїлю, підтриманого, до речі, США, Москва все ж відправила у Сирію три дивізіони С-300. Вони могли закрити сирійське небо саме там, де найчастіше орудували ізраїльтяни. Начебто передбачалося, що саме для цього ЗРК і перекидаються.

На ділі все виявилося трохи інакше. Схоже, в словах скептиків виявилася частка правди. Цей жест Росії був більше показовим, причому він був націлений на певну аудиторію — на сирійців і іранців. І ті, й інші повинні були побачити в цьому готовність протистояти Росії мало не найпринциповішого їх противнику.

Так, чого лукавити, для Тегерана і Дамаска Тель-Авів є однією з найбільших загроз. У всякому разі, Ізраїль за всі роки війни не раз демонстрував свої ворожі наміри, як, втім, і йому демонстрували те ж саме. І ось Росія, ставши сильно залежною від союзу з персами, змушена була не тільки реагувати на трагедію, але і показувати іранцям, які її партнерські наміри. Вийшло начебто непогано, тільки от спочатку декого в Ірані збентежило, що для розміщення С-300 чомусь використовуються іранські військові об’єкти у Сирії. Для чого, зрозуміло, персам довелося покинути бази або скоротити свою присутність.

Насправді, в цей час, схоже, Москва вже вела окремі переговори з ізраїльтянами. Закінчилось це тим, що Путін в Парижі переговорив з Нетаньяху, і вони явно знайшли спільну мову, інакше просто не можна знайти відповідь на питання, чому російсько-ізраїльські відносини так швидко нормалізувалися. Начебто навіть наш президент запропонував вивести іранців з Сирії, а від Нетаньяху потрібно поклопотатися щодо виведення з-під американських санкцій проти Тегерана. Чи вийде з цього що-небудь корисне для Москви, поки невідомо, зате ось Ізраїль вже пожинає плоди.

Так, наприклад, ЦАХАЛ знову приступив до виконання бойових завдань на території арабської республіки. Він завдав удари, на які Росія практично ніяк не відреагувала, при цьому було оголошено, що під загрозу обстрілу потрапив навіть якийсь цивільний літак. Загалом, все повертається на свої місця, до того положення, яке було до сімнадцятого вересня.

Ця гіпотеза підтверджується ще і частими телефонними переговорами Путіна і Нетаньяху, які, здається, знову дружать. Що обговорюють керівники двох держав? Так, днями обговорювали Сирію. Розмова вийшла, він був більше схожий на розмову двох союзних сторін. Вони обговорили стан речей, боротьбу з тероризмом, зміцнення взаємодії по військовій лінії, а також створення нових каналів зв’язку для запобігання інцидентів в сирійському небі. Ніби ніякої кризи і не було зовсім.

В реальності ж, ніякого союзу немає, і цілі держави переслідують абсолютно різні. Дуже дивно, і ніяк не в’яжеться з тим, що говорилося раніше. Виходить, вказати Тель-Авіву на місце ми не змогли, і тепер будемо вічно терпіти будь-які його витівки? Що ж, можливо, в перспективі і нам слід чекати якої-небудь користі від цього швидко потепління у відносинах.

Російський сходознавець і політолог Олег Гущин відразу після трагедії з Іл-20 припускав, що великих проблем у відносинах РФ та Ізраїлю це не викличе. І справа тут далеко не в тому, що Москва не цінує життя наших військових, а в тому, що ситуація дійсно дуже схожа на випадок, коли було виявлено багато недбалості.

— Є як російське, так і ізраїльське нехлюйство. Вони просто не виконали все так, як треба було. Ну, вилетіли ізраїльтяни, думають, да ладно, пізніше передамо інформацію, коли буде необхідно. Ну і наші не стали морочитися, коли у них з’явилися підозри, що в небі щось не так. Тут ще треба враховувати, що збили-то літак сирійці. А з приводу їх професіоналізму мені дещо відомо. Взагалі, в цілому у арабів часто бувають не найкращі кадри. Але з іншого боку, вони боронили своє небо. Ізраїльтяни, звісно, розуміли, що ховаються за російський літак, але тут така ситуація у них була, що або вони, або інші. Своя життя дорожче.

«СП»: — Ну тоді треба було встановити справжніх винуватців?

— А що сирійцям в такій ситуації пред’явити? Може кого-то там і відчитали або покарали більш суворо, але ситуацію це не міняє. Тут здебільшого винне, повторюся, нехлюйство. А ось з приводу переговорів Путіна і Нетаньяху — тут все добре. Якщо в Парижі вони дійсно обговорювали взаємовигідну угоду, а зараз це мало продовження, то в цьому немає нічого поганого. Це просто відмінний сценарій. Крім того, війну-то треба коли-небудь закінчувати — не вести ж її вічно. А для цього треба як-то скорочувати військову присутність іноземців. Та й до того ж, якщо РФ чогось доб’ється в цьому відношенні, то і Ірану це піде тільки на користь — санкції не зачіпають російські кампанії, значить, вони можуть повноцінно продовжувати співпрацю з персами, а це гроші, економіка.