Токіо вирішив: Путін віддає Курили разом з населенням

Токио решило: Путин отдает Курилы вместе с населением

Японія вже який десяток років просить «взад» так звані «північні території» — російські острови Кунашир, Ітуруп, Шикотан і Хабомаї (це група практично незаселених островів), статус яких визначений після «Акту про беззастережну капітуляцію», підписаної в Токіо вересні 1945 року. Там чорним по білому записано, що «цим ми даємо зобов’язання, що Японський уряд і його наступники (!) будуть чесно виконувати умови «Потсдамської конференції».

А там записано, що японський суверенітет буде обмежений островами Хонсю, Хоккайдо, Кюсю, Сікоку і тими менш великими островами, які їм будуть вказані. Все — паліть бамбук в японську трубочку на берегах проток Лоперуза з видом на Сахалін і Фризу, і Катерини з видимістю Курив.

Тим не менше, кожен черговий прем’єр-міністр Японії, і нинішній Сіндзо Абе в цьому списку не виняток, намагається продавити тему повернення територій. Була невелика лазівка у вигляді радянсько-японської декларації 1956 року (Московська декларація), прекращающая стан війни між двома країнами. В ній, зокрема, передбачався якийсь компромісний варіант з певною часткою ймовірності повернення лише незначної частини територій.

Що домагається Японія зараз? Повернути згадані острови (усі чотири), від претензії на які відмовилась з Сан-Францискому мирного договору 1951 року, які нарівні з Південним Сахаліном втратила за підсумками Другої світової війни — ці території відійшли до Радянського Союзу. Всі наступні роки офіційний Токіо неодноразово намагався повернутися до теми повернення островів, які досі вважає спірними і закликає до Москви про мирне вирішення територіального конфлікту. За згаданою вже Декларації 1956 року, підписаній головою Ради міністрів СРСР Миколою Булганиным і прем’єр-міністром Японії Ітіро Хатоямою, передбачалася можливість передачі Шикотана і групи островів Хабомаї — взамін на нормалізацію торгових і дипломатичних відносин між двома країнами і, увага, підписання мирного договору. Послами тоді обмінялися, налагодили торгівлю, але «замиритися» японці відмовилися, наполягаючи на поверненні всіх «спірних» островів і лише після цього підписати мирний договір.

Зараз ситуація ще більшою мірою зайшла в глухий кут саме із-за позиції Японії, яка чомусь зараз побачила слабкість Росії з цього питання. Спочатку з-за пропозиції російського президента Володимира Путіна, зробленого їм на Східному економічному форумі у Владивостоці у вересні 2018 року, підписати мирний договір без всяких умов. А потім і на російську пропозицію повернутися до обговорення декларації 1956, не обіцяючи при цьому ось так взяти і віддати Шикотан і Хабомаї. Мова йшла лише про можливе спільне використання цих територій, причому виключно в економічному плані.

У Токіо всі зрозуміли неправильно. Вже після саміту країн АСЕАН у Сінгапурі, де Володимир Путін поспілкувався з Сіндзо Абе, останній видав сентенцію, що, мовляв, Японія не збирається розміщувати американські бази на Курилах. З якого боку? Острова як і раніше російські і США, як країна блоку НАТО, пріоритети партнерських відносин Москви не входить.

Путін жорстко не відповів і тут же отримав ще одну підсічку на татамі від Абе, який заявив, що при поверненні курильських островів Японії російські громадяни зможуть проживати на них і далі. Більше того — курильська прописка автоматом дасть паспорт громадянина Країни висхідного сонця. Треба вважати, що ціна квадратного метра на Курилах зросла багаторазово — перспектива отримання японського халявного паспорта може збентежити кого завгодно. Була ти, скажімо, багатодітна мати, яка працює на рибзаводі на Кунаширі, а тут бац — і вже япона-мати, хоч відразу в Токіо їдь.

Дивно, що Путін мовчить про передачу Кунашира і Хабомаї і не виголосив жодної конкретики, хоча його «слова» активно обговорюються на всіх рівнях з формулюваннями «можливо», «не виключено», «за певних обставин». Але сам Путін мовчить — посміхається і раскланивается як справжній японець. При цьому з хитринкою в очах: «Може і Крим заодно візьмете?» А Абе цих натяків не розуміє і пре напролом. Ось і нещодавно видав фразу про те, що в переговорах між Москвою і Токіо за мирним договором настав вирішальний момент.

Звернемо увагу — саме за мирним договором, а не за передачу островів. «Настав вирішальний момент. Ми з президентом Путіним обов’язково поставимо крапку в цьому питанні», — заявив Абе. Світ затамував подих: «Шо, невже віддасть острова японцям?», як ніби Кунашир став важливішим Криму. Треба думати, що український президент Порошенко в цей момент навіть відірвав те, на чому сидять, від крісла.

Будемо виходити з реалій — ніхто нічого поки не віддав. Де-то зі знаком питання висять практично не значимі в економічному і військовому плані острова Малої Курильської гряди Шикотан і Хабомаї, але і їх статус як і раніше російський. Про Кунашир і Ітуруп взагалі немає мови. Принаймні з Москви. Віддати острова — як відрізати.

— Між островами Курильської гряди є лише два протоки, які не замерзають в холодну пору року, — говорив ще наприкінці 2018 року «Вільній пресі» адмірал флоту Володимир Куроєдов, який у свій час командував Тихоокеанським флотом. — Це протока Катерини, розташований між островами Ітуруп і Кунашир, а також протоку Фриза між островами Ітуруп і Уруп. Якщо б ці острови належали іншій країні, важко навіть уявити, як би здійснювалося транспортне сполучення між, наприклад, Петропавловськ-Камчатського і Владивостоком взимку. До того ж, не варто забувати про Військово-морському флоті Росії на Далекому Сході. Кораблі з Владивостока не зможуть вийти в Тихий океан без погодження з третіми країнами. І якщо зараз Охотське море в основному контролюється кораблями берегової охорони російських прикордонників, то при відкритих «воротах» там доведеться тримати великі сили ВМФ для стримування потенційного супротивника.

Ймовірно, що японський прем’єр Абе, якому російський президент Путін перекинув м’яч з написом «підпишемо мирний договір», вирішив відіграти його зі своєю вигодою. Мовляв, легко, підпишемо в обмін на Курили. Путін наполягає: спочатку підпишемо, а там подивимося. Тут свій підступ — які можуть бути взаємні претензії у країн, які підписали мирний договір. Схоже, що цей м’яч так і буде перелітати з одного поля на інше. І обидва гравці будуть змушені блефувати і демонструвати свою правоту у відстоюванні інтересів. Так що обзаводитися курильської пропискою в надії обміняти її на японську, поки як мінімум передчасно.