Колективний Путін

Коллективный Путин

Сьогоднішня російська дискусія проста, як чобіт. Про що ми говоримо? Про що ми пишемо?

Піде? Не піде? Що таке «транзит»? Це перехід до Володимира Путіна в новій ролі або до нового «Путіна»? Тоді хто ним стане? А якщо Путін залишиться, то як — через Держрада, Союзну державу з Білоруссю чи інший трюк? Ворожіння на цій «ромашці» стало національним хобі. Втім, і світ гадає: «Якщо не піде, то що…»
Показати повністю…

Росія розчинилася в Путіні. Створюється враження, що із складного суспільного організму Росія перетворилася в одноклітинна істота, життя якого залежить від відповіді на питання – «піде-не піде?»

Зацикленість еліти — і системи — на пошук відповіді, який не несе нового сенсу, означає політичний та інтелектуальний ступор. Нездатність шукати вихід з глухого кута за межами єдиновладдя. Безпорадність і безнадійність.

Ворожіння «Піде-не піде?» принизливо не лише для нації, але і для лідера, який вже позбавлений шансу здивувати і не має драйву для місії.

Зацикленість на Путіна відводить нас, по-перше, від питання про колективно-групової відповідальності за формування нинішньої влади; по-друге, ускладнює розуміння її логіки і наслідків.

Режисер Віталій Манський своїм фільмом «Свідки Путіна» повернув у російську дискусію питання про архітекторів системи, в якій ми маємо задоволення загнивати (див. коментарі Бориса Вишневського та Ігоря Яковенка). Чимало тих, хто хотів би цю історію про коріння забути… Між тим, сьогоднішнє самодержавство будувала саме єльцинська команда, яка, намагаючись убезпечити себе «дахом», створювала охоронний режим на чолі з силовиком. Причому, таким, що не повинен сумніватися в своїй функції. Так що траєкторія Росії визначалася ще до приходу Путіна в Кремль.

Читайте також:   Американці зійшли з орбіти МКС

Втім, силова «вертикаль» почала споруджуватися ще раніше, коли в 1993 р після розстрілу парламенту писалася і редагувалася самим Єльциним конституція, що закріпила монополію влади в руках президента. Повноважень російського президента може позаздрити будь-який радянський генсек. Хто б не прийшов в Кремль замість Путіна, він вже мав у руках інструмент узурпації влади.

Нинішня «путиниана» змушує підняти ще одне питання: про логіку самодержавства. Неясно, якою мірою цю логіку усвідомлює Путін. Логіка жорстока: власник абсолютистського ресурсу рано чи пізно стає заручником власної «вертикалі». Він стає заручником тих, хто його охороняє. Тих, хто його інформує. Тих, хто готує йому рішення. Тих, хто транслює його думки. Тих, хто його годує, нарешті.

Так було з усіма власниками єдиновладдя. Кожен з них у підсумку кінчав як заручник і одночасно як жертва створеної ним же реальності. Драматична історія не тільки для тих, хто опинився під початком самодержавства. Але і для його носія.

Ось Путін піде. А з ним піде і його найближче коло. Це неминуче — їх колективний догляд стане легітимацією нової влади, яка буде черпати народну підтримку повалення старих володарів. І що ми побачимо, коли завершиться третій акт цієї п’єси? Тотально деморалізовану і безпорадну еліту, яка вміє тільки обслуговувати «вертикаль». І не вміє нічого іншого!

Виявиться, що вирішення «проблеми Путіна» — не дуже важка річ. Що робити з 2 млн 200 тисячами держслужбовців, які звикли функціонувати в корупційному середовищі? Що робити з 5 млн силовиків, заточених на репресії? Що робити з експертами, запрограмованими на обслуговування влади? Що робити з інтелектуалами, паразитуючими в кремлівських радах і наметах? Що робити з «майстрами культури», выпрашивающих у влади, як Андрон Кончаловський, «орієнтир»?

Читайте також:   Чим закінчиться блокада Катару

Куди їх подіти? Де взяти тих, хто цю накип може замінити? І чи можна вірити тим, хто сьогодні намагається відмежуватися від свого співучасті та відповідальності, сподіваючись на роль в новому сценарії? Адже і у них є тільки досвід обслуговування «вертикалі».

А ми все про Путіна….

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *