Кандидати в президенти витрачають мільйони на ботофермы — чому вони це роблять і чи принесе їм успіх — фото Фото pixabay.com
Соціальні мережі чуйно реагують на будь-який інформаційний привід, пов’язаний з українськими політиками. У п’ятницю, 18 січня, з самого ранку у всіх соціальних мережах кипіли обговорення навколо розслідування про російському бізнесі компаній, пов’язаних з Володимиром Зеленським. До теми жваво долучилися “боти”, часом апелюють однаковими аргументами. Це говорить про те, що під час виборчої кампанії штаби головних претендентів на перемогу не гребують користуватися технологіями ботоферм, створюючи ілюзію громадської думки. “Вести” дізналися, у скільки обходиться кандидатам зміст таких систем, наскільки вони ефективні і яке майбутнє у подібних маніпуляцій в соціальних мережах.
Витрачають десятки тисяч доларів
Строго кажучи, “бот” — робот, спілкується в чатах, месенджерах або інших електронних системах по закладеному програмістам алгоритмом або за допомогою штучного інтелекту. Але зараз цим словом у побуті часто називають акаунт у соціальних мережах, який веде нехай і жива людина, але відпрацьовує інструкції. Інструкції, видані йому роботодавцем. Такий бот, як і бот справжній, імітує діяльність звичайної людини.
Якщо раніше ботофермы створювали штаби партій і кандидатів, залучаючи партпрацівників, які працюють за зарплату з сотнями акаунтів, то зараз ця діяльність перейшла в руки професіоналів. Співтовариство може вести і розвивати окремий адміністратор за 100 доларів на місяць (він одночасно веде масу проектів). Також можна купувати через певних дилерів лайки, шери, коментарі, репости. Послуги такого “лайк-дилера” в середньому коштують 300 доларів на тиждень. У “ботоводов” є різні профілі: від напівпорожніх сторінок з однією фотографією і порожній біографією до майже “живих” акаунтів, заведених більше трьох років тому, з оновлюваною стрічкою і реальними друзями.
Відразу потрібно зазначити, що найдешевшими соцмережі завжди були російські — “Вконтакте” і “Однокласники”. У “Вконтакте”, коли він ще працював в Україні, в свою спільноту можна було найняти за 11 російських рублів за одну дію (коментар, репост та ін). Послуги коштують дорожче в Facebook, а в Twitter послуги одного аккаунта можуть стояти майже долар за дію.
За словами політолога Руслана Бортника, всі ключові претенденти на перемогу в президентських виборах, продовжують витрачати гроші на ботів в різних соцмережах. “Штаби витрачають десятки тисяч доларів на місяць. Це і реклами, і боти, і блогери. Інструменти політичної боротьби не змінюються, їх все ще використовують”, — говорить Бортник.
Відзначимо, що технологія розведення ботоферм і створення механізмів формування ілюзії громадської думки зародилася на початку 2000-х. В Україні її вперше застосували у президентській кампанії 2010 року. Тоді по всім штабам Юлії Тимошенко створили відділи, які створювали акаунти в соцмережах, “Живому журналі”. Там публікували коментарі, матеріали на підтримку тих чи інших кандидатів.Коментатори брали тези з “темників” — документів, які готувалися аналітиками та ідеологами штабу по порядку денному, де роз’яснювалося, як коментувати ту чи іншу подію.
“Така ж технологія працювала і з 2012 року в “Партії регіонів”, яку очолювали в АП. Штабні працівники мали перелік облікових записів в таблицях на комп’ютері і вели соцмережі”, — розповіло джерело “Вістей”, очолював у 2013 році один з штабів “Молодих регіонів” у Миколаївській області.
За словами джерела, реалізовував цю схему політтехнолог Олексій Ситников. Його послугами користувалися політики не тільки в Україні. Послуга була не унікальною, її потім використовували всі кому не лінь. Від дрібних політиків, до кандидатів у президенти. Особливо відзначилися Віктор Медведчук і нардеп, представник “Кропу” Віталій Купрій, скупили сотні тисяч передплатників у соцмережах, які не читають і не репостят їх запису.
Спірна ефективність
Останнім часом експерти відзначають, що ефективність ботоферм помітно знизилася із-за того, що Facebook ввів нові алгоритми, що знижують охоплення аудиторії тим або іншим користувачем. Крім того, Twitter, Youtube і Facebook почали нещадно боротися з ботами, видаляючи мільйони підозрілих акаунтів. Соцмережі зацікавлені, щоб ними користувалися живі люди, тому пішли на цей крок. І вже були жертви. Так нещодавно youtube-канал Юлії Тимошенко втратив майже половину передплатників, які опинилися живими людьми. Але навіть це не зупиняють українських політиків, чиї технологи продовжують закуповувати послуги ботоферм, що легко визначити по тому, як підозрілі акаунти масово просувають ті чи інші меседжі. Крім того, резонансні заяви не обходяться від розгону лайками та репостами, щоб показати цим людям, що тема дійсно значна.
Керуючий партнер IT-компанії Solid-fusion.technology Володимир Богдан розповів “Вістям”, що ефективність дійсно падає не тільки з-за зміни алгоритмів, але і з чисто людського фактора. Мовляв, якість ботів дуже низька.
“Такі боти можуть тільки втручатися в коментарі лідерів думок, реагують на ті чи інші посили в мережі, але і намагаються управляти громадською думкою. Для того, щоб робити це ефективно — компетентність коментарів повинна бути висока. Не на рівні обивателя, а просунутого користувача. Тексти та інструкції штаби дають погані. Потрібні інвестиції на навчання цих людей. Чи окупиться це — велика загадка”, — каже Богдан.
Звідси запитання: якщо технологія неефективна, то чому тоді політики досі наймають масу ботів? Володимир Богдан стверджує, що таке відбувається, бо політиків “розводять” фахівці, щоб освоїти бюджети. Правда, є думка і те, що в соцмережах можна домогтися успіху, якщо їх правильно використовувати. За допомогою інтернету політики намагаються вплинути на найактивніших українців, які могли б потім донести цю думку у себе на роботі, серед родичів, сусідів.
Ломи замість ботів
Замість безликих ботів політтехнологи в мережі почали користуватися послугами лідерів громадської думки (ЛОМов). Так в українському сегменті соцмереж склався феномен “порохоботов” — Ломів, лояльних президентові. Хоч їх і називають “ботами”, але це не просто живі люди, а та, в деякому роді, знаменитості. З реальними передплатниками, послідовниками, шанувальниками. Практично з нізвідки в 2014 році виник канадсько-український блогер Олег Паламар, зійшли “зірки” Мирослава Олешко, Карла Волоха. У топ-блогери подалися розкручені волонтери та військові Роман Доник. Юрій Бірюков, Петро Полтава та багато інших.
Популярний блогер, який ховається під псевдонімом Антон Ходза, розповів, що утримувати подібного блогера коштує близько 2000 доларів в місяць. Також у різних популярних соцмереж можна замовляти пости штучно. “Я бачив ці списки блогерів з розцінками. Вартість – по-різному. В середньому пропонують 150-200 доларів за посаду. Ну, щоб отримати 300, це треба бути вже просто супер-блогером. Або це дуже терміновий меседж”, — каже блогер..
Втім, за словами Ходзы, серед так званих блогерів-“зрадофилов” також практично ніхто не працює безкоштовно і зарплати у них схожі. Серед них можна виділити Олександра Дубинського, Ірму Крат та багатьох інших. Менше отримують Ломи в регіонах, їм, як правило, надсилають одиничні завдання, вартістю близько 2 тис. грн. Це говорить про те, що ставки в мережі політтехнологи почали робити на живих людей, а не на самих реалістичних ботів, хоча, звичка мати віртуальну армію нікуди не поділася. Вибори 2019 року повинні показати, наскільки ефективні армії справжніх і віртуальних блогерів і закінчиться після можливого провалу епоха інтернет-військ.
Суперечать самі собі
Головний недолік ботів і ЛОМов, в тому, що їх поведінка повністю залежить від їх господарів і вони повністю позбавлені своєї точки зору. Розглянемо це на кількох останніх прикладах. Згадаймо гучний скандал, коли на отримання Томосу в Стамбулі в храмі з першими особами держави опинився дніпропетровський бізнесмен Олександр Петровський, який був відомий в минулому, як кримінальний авторитет “Нарік”. Маса блогерів, яка виступала проти колишніх членів Партії регіонів і “Батьківщини” з сумнівною репутацією, були змушені всіляко отбелять Петровського і заявляти про те, що він меценат, ктитор і волонтер.
Показовий недавній випадок, коли програма “Схеми” опублікувала інформацію про те, що у Володимира Зеленського є фірми, у яких все ще є бізнес в Росії. Лояльні до президента блогери, які захищали свого часу бізнес Порошенко в Росії і фабрику “Рошен” в Липецьку, почали засуджувати Зеленського. Ці ж блогери ще раніше називали програму “Схеми” продажними грантоїдами після розслідувань, пов’язаних з Порошенком.
В свою чергу, користувачі, які раніше активно заявляли про те, що Зеленський, на відміну від Порошенка відразу ж закрив бізнес в Росії, моментально “перевзулися” і заявили про те, що немає нічого поганого в такому бизнесею І це лише кілька з десятків подібних прикладів.
Це говорить про те, що такий підхід ведення кампаній в мережі поступається тій же таргетованої реклами, яка допомогла здобути перемогу в США Дональду Трампу. Володимир Богдан вважає, що набагато ефективніше використовувати цільову рекламу, вивчаючи свою аудиторію. “Інструментарій Facebook дозволяє налаштувати свою рекламу під конкретного користувача. Ось що може запропонувати Зеленський всім підряд? Розповісти, що він нове обличчя, чесний і хороший. Якщо ж він вибере категорію бюджетників — пообіцяє їм гідні зарплати. Евробляхерам — дешеві авто і бензин. Людям 30-40 років — можливість створити свій бізнес”, — зазначив експерт.
Кандидати в президенти витрачають мільйони на ботофермы — чому вони це роблять і чи принесе їм успіх оновлено: Січень 21, 2019 автором: Redactor