Грубе замах на територію Росії. Пан Лавров, де нота протесту?

Грубое покушение на территорию России. Господин Лавров, где нота протеста?

Мабуть, незадоволений минулими переговорами з президентом РФ Володимиром Путіним прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе виплеснув своє погано приховуване роздратування, оголосивши не де-небудь, а у вищому законодавчому органі країни — парламенті — на весь світ, що входять за Конституцією РФ до складу нашої країни острови південної частини Курильської гряди нібито «поширюється суверенітет Японії».

Зазвичай подібне відкрите замах на суверенітет і територіальну цілісність держави призводить до різкого відповідальності, аж до відкликання посла або вже, принаймні, до суворої ноті протесту. Але, схоже, на Смоленській площі, озираючись на чомусь надмірно зацікавлений в Японії Кремль, роблять вигляд, що нічого особливого не сталося, і, за словами офіційного представника МЗС РФ М. Захарової, робота на японському напрямку триває без будь-яких перебоїв:

«Що стосується того, що переговори (про укладення давно стало анахронізмом мирного договору — А. К.) пробуксовують, я абсолютно не поділяю цієї оцінки. Ні в ту, ні в іншу. Я б сказала, що йде робота».

Тобто, як у пісеньці, «все добре, прекрасна маркіза». Та ще «абсолютно»…

Та ні, Марія Володимирівна, далеко не все так милостиво. Дозвольте у зв’язку з обурливими висловлюваннями японського прем’єра нагадати основоположні документи, яких неухильно повинні дотримуватися і керуватися російські дипломати. У «Концепції зовнішньої політики Російської Федерації», зокрема, говориться:

«В цілях забезпечення національних інтересів і реалізації стратегічних національних пріоритетів Російської Федерації зовнішньополітична діяльність держави спрямована на виконання таких основних завдань:

а) забезпечення безпеки країни, її суверенітету і територіальної цілісності, зміцнення правової держави і демократичних інститутів».

Інший документ — «Концепція національної безпеки» — зобов’язує центральні та місцеві органи влади у своїй практичній діяльності виходити з положення про те, що «інтереси держави полягають у непорушності конституційного ладу і територіальної цілісності Росії, політичної, економічної та соціальній стабільності, в безумовному забезпеченні законності і підтримання правопорядку, розвитку рівноправного і взаємовигідного міжнародного співробітництва».

А ось спроби деяких російських політиків та державних чиновників схилятися до поступок Японії в її територіальних вимоги до нашій країні слід визнати, м’яко кажучи, суперечать законодавству РФ і несумісними з інтересами безпеки країни. Не для «антуражу» ж, зрештою, приймаються і затверджуються президентом ці основоположні документи?

Тим більше, що Курильські острови є частиною кордону РФ, яка не тільки служить лінією прикордонного розмежування з Японією, але і являє собою природний передовий рубіж захисту всього далекосхідного узбережжя Росії, що дозволяє контролювати всю акваторію Охотського моря, забезпечувати вільний вихід російського військово-морського флоту в Тихий океан. При цьому особливу важливість мають незамерзаючі і глибоководні протоки між южнокурильскими островами, на які претендує Японія. До того ж при розгляді військово-стратегічного аспекту ситуації в зоні південнокурильських островів слід виходити з того, що Японія є найближчим військово-політичним союзником США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, а в останні роки і в глобальному масштабі.

Підтримуючи заяву міністра закордонних справ РФ С. Лаврова своєму японському колезі Таро Коно про неприйнятність використання в офіційних документах Японії абсурдного, вульгарно спотворює історію і географію терміна «північні території», хотілося б звернути увагу на існуючий в Японії розширювальне тлумачення цього терміну». Як показали минулі днями дебати в японському парламенті, далеко не всі в цій країні обмежуються в домаганнях до нашій країні південними Курилами. Так, наприклад, голова парламентської Комуністичної партії Японії Кадзуо Сії привселюдно зажадав розширити претензії Країни висхідного сонця на всі Курильські острови аж до Камчатки, як це і передбачено в його статуті партії. А підтримувані впливовими силами Японії численні фашистських ультраправі організації шумно у формі шабашів у російського посольства та інших представництв нашої країни у Японії вимагають «негайно повернути всі Курильські острови і Південний Сахалін». Поки офіційно обмежуючись південними Курилами, японський уряд, тим не менш, схвалює видання в країні географічних, включаючи шкільні, карт, на яких всі Курили і Південний Сахалін «в кращому випадку» залишаються не зафарбованими як «спірні території», а то й замазані в колір Японії.

Але навряд чи на часті переговорах з прем’єром Абе піднімаються ці питання, мабуть, щоб не образити друга Сіндзо». А адже така турбота як раз і заохочує японських політиків на наполегливе висунення своїх необґрунтованих і не законних вимог. І те, що цього разу не вийшло задумане, японців не зупинить. Запорукою того озвучені М. Захарової обіцянки «продовжувати роботу».

Цікаво, що невдоволення Абе останніми переговорами з Путіним змушений визнати і один з найбільш активних прихильників здачі Малої Курильської гряди, разом з японськими політиканами і пихатими дипломатами доклав чимало зусиль для реалізації плану такої здачі колишній посол РФ в Японії А. Панов. В інтерв’ю одному російському виданню він припустив, що Абе настрій сильно змінилося після січневого візиту в Москву.

«Може, йому сказали щось таке образливе, що він вирішив тепер відіграти це… Тепер вже навряд чи можемо сподіватися, що якісь зрушення в переговорному процесі можуть бути», — розчарований Панов. Додавши, що японський прем’єр після візиту в Росію або роздратований, або ображений на позицію Росії, від якої чекав більшої поступливості і до цього прагнув. «Йому, мабуть, дуже жорстко все це сказали. І тоді він вирішив: раз ви жорстко, так і я жорстко. Так що тепер, як кажуть, вістря проти вістря», — підсумував колишній дипломат.

Ну, що ж, таке не виключено. І навіть добре, щоб звільнитися від ілюзій і припинити вводити в оману японський і російський народи. А з приводу скривджених, то на таких, як у нас кажуть, «воду возять»…