Михайло Делягін: В сутичку із Заходом Росія підійшла у розібраному стані

Михаил Делягин: В схватку с Западом Россия подошла в разобранном состоянии

У світі піднімається нова хвиля глобальної кризи. Неясно, розтрощить вона звичний порядок і зірве його в Глобальну депресію, як скатертина з накритого столу, або світовим фінансовим спекулянтам знову вдасться ще на кілька років продовжити агонію ліберального порядку.

Ознаки розпаду у вигляді торгових воєн Трампа (ведуться не заради прибутку або вирівнювання диспропорцій у торгівлі, а за владу — і в тому числі владу над Китаєм), цензури в соцмережах та пошукових системах (яка означає розпад інформаційних ринків), втрати Заходом договороздатності і здібності (не кажучи про бажання до співпраці) лякають все більше, але людський геній винахідливий, і багато хто за звичкою вважають його всесильним.

Але, завалиться світ новий виток розпаду зараз або трохи пізніше, Росія входить у наростаючий катаклізм в самому поганому стані, яке тільки можна уявити: з величезними ресурсами (що роблять її привабливою для захоплення, розграбування і руйнування) і повним розбрат у владі та суспільстві (гарантує нездатність для самозахисту).

Після переобрання президента Ст. Ст. Путіна правляча ліберальна тусовка ніби розв’язала проти народу Росії справжню політичну, тобто всеосяжну війну — за кращим американським методичками, — прагнучи, наскільки можна судити по її діям і заявам, нанести громадянам країни максимальний матеріальний і морально-психологічний збиток.

Заходи щодо свідомого погіршення становища громадян та дискредитації влади (крадіжка 5 років життя черговий людожерською пенсійною «реформою», підвищення ПДВ для захлебывающего від грошей бюджету, подорожчання бензину за допомогою «податкового маневру») супроводжуються жахливими і безглуздими заборонами, публічними образами і нарочито нахабною, цинічною брехнею.

В цьому каламутному потоці ненависті до Росії, звіриної і печерної русофобії злилися воєдино два абсолютно різних потоку.

З одного боку, у владу всі три з гаком (рахуючи з 1987 року) десятиліття національної зради рекрутували в першу чергу сервільних, слухняних, не думають виконавців. У корумпованій системі звичайні кар’єристи не витримують конкуренції з членами кримінально-корупційних кланів, які відносяться до звичайних громадян як до «лохам» і до свого корму, а в суспільному житті несвідомо тяжіють до раннього феодалізму, коли трохи обтесавшиеся бандити начебто них ставали цілком легітимними королями, а їх обслуга — князями та іншої аристократією.

Характер державності, створювалася ще в рамках СРСР, наскільки можна зрозуміти, для розграбування радянського спадку, цілком органічний «новим феодалам» і забезпечує найбільший комфорт.

Переобрання президента Путіна в березні 2018 року вони цілком логічно сприйняли як карт-бланш, як звільнення від усіх сковывавших їх до цього пристойності і умовностей, — і почали самовиражатися, відкрито і чесно іменують себе «кастою», роз’яснюючи нетямущим громадянам, яких давно вже відвикли вважати за людей, що «держава вам нічого не винен», а «ми вас народжувати не просили». Оскільки в ранньому феодалізмі ніяких складних інженерних систем не існувало, носії даного типу свідомості не здатні справлятися з найпростішими управлінськими завданнями. Навіть у самих передових мегаполісах влади не в змозі забезпечити прибирання снігу (Санкт-Петербург) та укладання плитки (Москва): для нового покоління «управлінців» подібні завдання, наскільки можна судити, просто непосильні.

Але стихійна хвиля самовираження «нових дворян» — лише відлуння значно більш серйозного і системного проекту, здійснюваного цілком свідомо. Ліберали, щиро вірять в те, що держава зобов’язана служити не біомасі, свят іменується населенням, а глобальним фінансовим спекулянтам, вирішили повернути собі всю повноту влади, втраченої ще після влаштованого ними дефолту 1998 року (коли в країні, наскільки можна судити за масштабами олігархо-реформаторського «розпилу», просто вкрали бюджет, — а потім чесно сказали, що «грошей немає»).

Як це робиться — показала Україна: треба зробити життя людей настільки нестерпним, що вони вийдуть на Майдан і знесуть (зрозуміло, при снайперської підтримки «партнерів» з «рукопожатних країн Заходу) вище політичне керівництво, — і тоді один з олігархів або міністрів (а краще поєднує ці якості) спокійно стане президентом. Ліберальний клан, контролюючий сьогодні в основному соціально-економічну сферу, поверне собі всю повноту влади, як в 90-е роки, і поверне країну у це благословенне для лібералів, бандитів і олігархів час, коли народжуваність впала вдвічі, а смертність вдвічі зросла (як без тіні сорому роз’яснюють ліберальні представники fake science, «виключно природних причин»).

Контроль лібералів за ключовими структурами держави і глибоке розкладання останнього не дозволяє розраховувати на пробудження інстинкту самозбереження ні на колективному, ні на особистому рівні.

Так, Медведєва можуть замінити ефективним господарником Собяніним, поставивши «на Москву» когось з адміністрації президента і не пустивши в пітерські мери Собчак (а Санкт-Петербург після нинішньої зими з тисячами тяжко постраждалих від льоду з дахів і на вулицях може проголосувати і за коня Калігули, якщо він буде не від влади). Однак господарники і виконавці гарантовано не впораються з політичною за своєю природою проблемою відмови держави від свого народу і постійної демонстрації йому в гранично зрозумілою формі своєї ворожості.

Вихід — формування нової або реанімація однієї з існуючих політичних сил чіткого і виразного вираження у політичній сфері і на політичному мовою синтезу соціальних, патріотичних і демократичних цінностей, стихійно проведеного народом Росії ще півтора десятиліття тому.

Ця робота може бути проведена за наявності мінімальних ресурсів і зацікавленості — майже миттєво, за лічені місяці, навіть при зрозумілому активної протидії підлеглих лібералами державних структур, і тоді хвиля народного обурення, що піднімається ліберальним кланом відразу з кількох сторін, не зруйнує, а перетворить Росію і вибудує її заново.

Історія знову відкриває нам чудові і дивовижні можливості, і ми маємо всі шанси скористатися ними, а не згинути в разверзающейся під ногами безодні нового Смутного часу.