Хто насправді воював проти СРСР в Афганістані?

Кто на самом деле воевал против СССР в Афганистане?

Відзначаючи 30-річчя виведення радянських військ з Афганістану, в Росії вважали за краще нічого не говорити про те, що СРСР там протистояв головним чином Китай

Дуже цікаву репліку зробив у ФБ журналіст Павло Пряників:

«Почитав багато про 30-річчя виведення радянських військ з Афганістану. І ніде не побачив про те, що в Афганістані ми протистояли в тому числі Китаю. Згадують про моджахедів, США, інші західні країни (що правда, одних французьких військових радників за десятиліття війни на боці моджахедів було понад 400 осіб). Але тема протистояння СРСР і Китаю в 1960-80 – головна умалчиваемая тема в офіційних ЗМІ та суспільній свідомості навіть сьогодні.

Саме Китай першим на початку 1980 року почав масово постачати зброю моджахедам. США, до речі, тільки з 1983-84-го, коли ще й фінансування війни проти СРСР накрутили. А китайських радників (більше 2000) було більше, серед всіх країн, що беруть участь у війні (більше, ніж у США). У Китаю тоді було і кілька військових таборів на території Синцзяна, де тренували моджахедів. Зараз в нашій пропаганді прийнято звинувачувати США, що вони створили цього монстра – ісламізм (того ж Бен Ладена), що до 1980-х його не було, а в «ісламському/арабському світовому опорі» переважали ліві (баасисти, палестинський опір тощо). Це так. Але вина в цьому Китаю – не менше. Це зараз Китай в Синцзяне пригнічує мусульман, а на початку 1980-х він використовував їх проти СРСР на повну котушку.

Те, що і сьогодні у нас готові замовчувати або навіть переписувати історію наших відносин з Китаєм, говорить про одне – ми і сьогодні боїмося Китаю більше, ніж США. Боїмося його зачепити бодай дещицю, щоб викликати його реакцію. У нас зараз зовсім зникла згадка і пам’ять про військовому конфлікті з Китаєм на Даманському і Жаланшколе (на території нинішнього Казахстану) в 1969-му, коли загинули сотні радянських солдатів. Про те, що тоді ж, у 1969-му СРСР єдиний раз у своїй історії сам першим думав почати ядерну війну – відбомбившись по Пекіну і ще 20-30 китайських містах. А якщо без ЯО – то танковими колонами за 2 тижні з Монголії дійти до Пекіна. Про те, що на кордоні з Китаєм СРСР тримав третину своєї армії і взагалі вважав війну з Китаєм більш імовірною, ніж з НАТО.

 

P. S. до Речі, той Даманський ми в підсумку віддали Китаю. Як і ще приблизно 500 кв. км землі на Далекому Сході…»

***

Коментатори цього поста в основному погодилися з такою оцінкою:

Максим Гурков:

«Саме тому Росія і США приречені бути союзниками. Поки є Китай. Для тупих це довго доходить…»

Сергій Тюрін:

«Тоді проти Афганістану і Радянського Союзу воювали мусульманські, західні країни і Китай. Склалася величезна світова фронда проти нашої країни…»

Rinat Bichurin:

«Після 1972 року СРСР почав розробку і виробництво зброї. Ясно, що проти Китаю. Китай був страховищем гірше США.»

Alexander Shulman:

«Як свідок – 1968р. Бої на Даманському. Мотострілецька дивізія, розквартирована тоді в с. Тоцкое-2, Оренбурзької області. Офіцери та їхні сім’ї тривожно обговорюють війну з Китаєм як майже доконаний факт. Раптово приходить наказ про перекидання дивізії в ЗабВО (Забайкальський військовий округ) на китайську кордон. Йде термінова навантаження в ешелони. Через кілька днів все Тоцкое-2 безлюдно – стоять порожні казарми, Доси (житлові будинки для офіцерського складу), військові містечка і місця зберігання бойової техніки…»