Михайло Гриншпон: космічний «распильщик» України. ЧАСТИНА 2

Михайло Гриншпон

ПРОДОВЖЕННЯ. ПОЧАТОК: Михайло Гриншпон: космічний «распильщик» України. ЧАСТИНА 1

 

У 2000-му році виник скандал, який призвів до відставки Довгополого, а потім і Гриншпона – причому, повідомлялося, що Михайло Петрович навіть залишив тимчасово дав драла з України. Формальною причиною скандалу був черговий інцидент на навчаннях: 20 квітня ракета «Точка-У» відхилилася від курсу і потрапила в 9-поверховий будинок в Броварах, при цьому загинули три його жителя. Кузьмук негайно скористався цим для «чистки» свого оточення. Неформальною причиною називали якісь розбіжності між Кузьмуком і Договполым, до якої прилучився Гриншпон. Ну а анонімні джерела повідомляли, що всі троє занадто далеко зайшли у розпродажі армійського майна і розтраті бюджету Міноборони, причому все це було пов’язане з тодішніми збройовими скандалами, в яких звучали імена Вадима Рабиновича, Леоніда Мініна, Семена Могилевича, Леоніда Вульфа, Віктора Бута, Насіння Деркача. І перед Кузьмуком поставили умову: або той позбавляється від заступника радника, або у відставку піде і він теж. Втім, після того як їх давній друг по Міноброни Ігор Смешко в 2002 році став заступником секретаря РНБО, а в 2003 очолив СБУ, Михайло Гриншпон не тільки знову матеріалізувався, але й отримав нову хлібну посаду: радника голови Національного Космічного Агентства України.

Тоді, в 2000-му, при годівниці втримався тільки Микола Маяк, який був знижений до віце-президента ДП «УАТК», поступившись місце і ініціативу, але продовживши вичавлювати прибуток із залишків української військово-транспортної авіації при новому керівництві. Лише у 2008-му, ледве-ледве випутавшісь з чотирьох відкритих проти нього кримінальних справ, Микола Маяк втік з Києва в Житомир, де влаштувався професором в технологічному університеті.

 

Брати обома руками

Про бізнес Гриншпона в «нульові» відомо лише обрывчато, з його хроніки просто вирвані цілі глави, наприклад, відношення до афери банку «Надра». Адже Михайло Гриншпон (як і Тополов) ще в 1993-му став одним із його засновників. Втім, у 1997-му «Надра» відійшли людям Могилевича (і він поставив над ним братів Сигалей), а от холдинг «Київ-Донбас» залишився за людьми Асмакова. Проте в 1999-му Асмаков був убитий, його частку акцій і частку Ройтмана забрали собі брати Константиновські, Віктор Тополов свою частку в «Київ-Донбас» зберіг, а ось доля частки Гриншпона залишилася невідомою, як і його відносини з Константиновскими. Але ось що цікаво: SKELET-info вже повідомляв, що в свою бутність слідчим, а потім начальником Київського УБОЗ, Володимир Гелетей надавав послуги ОЗУ Асмакова, а потім був «міліцейської дахом» для Константиновських. Також повідомлялося, що на гроші вбитого київського «авторитета» Валерія Прищика, вкладених в бізнес, «убозівець» Олексій Савченко (товариш Гелетея) створив «Конверсбанк», а після вклав гроші в покупку банку «Авант» — отримав прізвисько «убоповский». А тепер ще одна невелика деталь, яка багато чого прояснить: засновником і власником банку «Авант» спочатку (з 2008 року) було ТОВ «Лоренс Груп», яке раніше належало Михайлу Гриншпону, а в 2011-му він продав свою частку «Лоренс Груп» (і банку «Авант») Олексія Савченко. До речі, тоді ж Він став віце-президентом «Авант-банку». Загалом, виходить, що відносини Гриншпона з Гелетеєм і іншими «убоповцами» були досить довірчі, а раз так, то навряд чи Гриншпон тоді порвав з «Київ-Донбас» і Константиновскими. Втім, і про якісь їх великих спільних проектів невідомо.

Однак на початку «нульових» Константиновські і Тополов вдарилися в будівельний бізнес, і ось тут Гриншпон вперше проявив себе як рейдера. Будівля ВАТ «Український НДІ аналітичного приладобудування» приглянулася йому ще в 2000-му, коли Гриншпон через своїх людей почав скуповувати акції підприємства. Спочатку він отримав 16% і ввів своїх людей в раду акціонерів. Потім почав тиснути на директора НДІ Олександра Дашковського, схиляючи до того «спільне володіння» — для чого було використано гриншпоновское ТОВ «Міжнародна кадрова агенція «Пальміра», яка стала власником 60% акцій ВАТ «Украналіт». Але тут у Гриншпона трапився період невезіння, йому стало не до рейдерства, а за цей час опомнившийся Дашковський передав майнові права на нерухомість НДІ дочірній фірмі ЗАТ «Украналіт-авто». У 2003-му повернувся Гриншпон спробував покарати «афериста», але у Дашковського з’явилися покровителі в оточенні Ющенка, а також серед формується команди майбутнього київського мера Леоніда Черновецького. Суперечка затягнувся, а в 2005 році суди однозначно взяли сторону Дашковського, залишивши Гриншпона з носом. Але і для Дашковського ця перемога була чисто символічною, тому що в підсумку права на нерухомість НДІ опинилися у В’ячеслава Супруненка – зятя Черновецького.

Але зате невдачу з «Украналіт» Гриншпон компенсував, прибравши в 2007-2008 р. р. до рук 61% акцій ВАТ «АТП-1» — того самого, в якому він колись працював 16 років. Але він керувався не ностальгією: підприємство, яке є складовою частиною ХК «Київміськбуд», виконує величезний обсяг робіт на будівництвах Києва та області (у парку підприємства близько півтисячі одиниць транспорту), і на той час мав у рік до 5 мільйонів доларів прибутку! Крім того, його цікавила територія підприємства розташована в межах міста. Угода відбулася через офшорну компанію «Кидаре Лімітед», керує якою виступив Гриншпон, але після пакет акцій розійшовся між фізичними особами.

У тому ж 2008 році Михайло Гриншпон заявив про себе в ЗМІ як засновник, співвласник і керівник компанії «Нелора» (якою він володіє через офшор «Нелора Лімітед»), яка планувала величезні вкладення (від 500 мільйонів до 2 мільярдів доларів) в будівельний бізнес. Про походження цих грошей можна було тільки здогадуватися, джерела SKELET-info говорили і про капіталі «Київ-Донбас», і про «общаках» київських ОЗУ, і про «убоповской касі», і про те, що вони всі разом вкладаються в бізнес через «Нелору». Серед планів Гриншпона були купівля Романівського склозаводу (попередньо збанкрутілого), забудова території АТП-1 (з перенесенням автопарку за місто), участь у проекті «Київ-Сіті» та будівництво житлового комплексу «Зелена Гора» в Гореничах (через дочірню кіпрську компанію «Нелора-Ленд»). Але потім гримнула криза зруйнував більшу частину цих планів.

Ще одним проектом «Нелоры» було будівництво на території Великої Олександрівки (Бориспільське шосе), де Гриншпон ще в 2005 році організував скупку ділянок та наділів: при загальній оціночної вартості землі в 250 мільйонів доларів, ділянки купували за 40-45 тисяч гривень. Але після виходу в лютому 2006 року нового закону «Про внесення змін у Земельний кодекс України» з’явилася можливість визнати ці угоди недійсними і запропонував селянам Олег Шеремет, юрист з «Блоку Литвина», який спеціалізувався на земельних спорах. Про цілі, які переслідував Шеремет, існували різні думки, але його діяльність викликала затяжну війну, а в підсумку Олег Шеремет був убитий в грудні 2007 року.

Занепад будівельної галузі після світової кризи не ввів Гриншпона в смуток: він швидко знайшов для себе нові джерела надприбутки. Ось тут і знадобився його посаду радника голови Національного космічного агентства України! Як він його використав до цього, залишилося невідомим, але в 2009 році Гриншпон домігся реалізації свого чергового прожекту: НКАУ уклало контракт з компанією «MacDonald, Dettwiler and Associates Ltd.» (MDA) про створення першого українського супутника зв’язку «Либідь» і будівлі в Україні центру його управління. Здавалося б, справа потрібна, проте…

Михайло Гриншпон (стоїть посередині) на підписання договору між MDA і ГК «Укркосмос»

 

Первісна вартість проекту «Либідь» становила 254 мільйони доларів США, і він повинен був увінчатися запуском супутника на «Байконурі» у 2011 році. Однак запуск кілька разів переносили: на 2012 та 2013 рік – під приводом модернізації супутника і збільшення фінансування проекту, в 2014 році – у зв’язку з припиненням військово-технічного співробітництва з Росією, а з 2015 року – через проблеми з будівництвом української ракети-носія. Так «Либідь» і залишився лежати на складі російської компанії «Інформаційні супутникові системи», а розмір витрачених на цей проект сум набагато перевищили спочатку заплановані: різні джерела називали від 300 мільйонів до 2 мільярдів доларів, які в підсумку виявилися просто «распиленными». Саме цікаво, що, згідно з договором з MDA, всі розрахунки з нею йшли через офшорну компанію «Briklin Limited», директором якої був Михайло Гриншпон (він представлявся її керівником і на Міжнародному банківському форумі в Мінську в 2015 році).

Але не тільки на «Либіді» добре нагрів руки радник глави НКАУ. У грудні 2012 року Мінекології України, яким останні дні керував Едуард Ставицький, оголосило черговий тендер на послугу супутникової зйомки і зондування, яка «виграла» компанія «G. X. satellite communication management ltd» — заробила на це 26 мільйонів гривень. І дуже швидко з’ясували журналісти, дана компанія (кіпрський офшор) є бенефіціаром компанії «Нелора Ленд». А ось те, як компанії Гриншпона вдалося отримати такий цікавий тендер, стало відомо лише нещодавно, після того, як журналістів зацікавила доля двох розвалюються будинків на вулиці Тургенєва. У пошуках «відповідального» вони опинилися в кабінеті представника компанії «GX Satellite Communication Management» Михайла Гриншпона, який представляв інтереси компанії-власника «Української індустріальної групи». Так от, як виявилося, засновниками «УІГ»… дружина, мати, батько і теща Едуарда Ставицького! І хоча сам він давно в бігах, давній діловий партнер і друг їх сім’ї «дядя Міша» пильно наглядає за їх нерухомістю. Що відразу викликало запитання: невже в свою бутність міністром екології Едуард Ставицький допоміг виграти компаніям Гриншпона лише один тендер? Як кажуть, тут є що пошукати і журналістам, і прокурорам!

 

Сергій Варіс, для