Банківська Європа: ефемерний союз і реальність краху

Банковская Европа: эфемерный союз и реальность краха

Об’єднана Європа пережила фінансова криза 2007-2009 рр. важко і вийшла з нього ослабленою. Одним із слабких елементів конструкції Європейського союзу стала банківська система. В цілях подальшого зміцнення економіки ЄС у 2012 році було запропоновано створити банківський союз. Цілями були проголошені розробка і впровадження загальних норм діяльності для банків усіх країн-членів ЄС, створення загальноєвропейського контролю над діяльністю банків, забезпечення функціонування банківської системи без підтримки з боку держави.

Останнє було особливо важливим, оскільки під час кризи 2007-2009 рр. країнам Заходу довелося кинути на порятунок «потопаючих» банків гігантські суми з державних бюджетів. Феномен державної підтримки називали навіть «банківським соціалізмом». Починаючи з 2007 року держави ЄС виділили проблемним фінансовим організаціям більш 675 млрд євро (757 млрд. дол.) у вигляді капіталів та кредитів, а також 1,3 трлн євро у вигляді гарантій. На самітах G20, G8, G7 та інших міжнародних форумах в 2009-2011 рр. лідери держав урочисто клялися, що такого більше не повториться, що рятувати банки повинен хтось інший, а не держава і платники податків.

Датою народження банківського союзу ЄС стало 15 квітня 2014 року. В той день Європейським парламентом були прийняті три закони (директиви): 1) щодо реструктуризації та реорганізації банків; 2) про створення єдиного механізму санації проблемних банків; 3) про створення єдиної системи гарантій банківських вкладів.

4 листопада 2014 року народився загальноєвропейський банківський нагляд, функції якого став виконувати Європейський центральний банк (ЄЦБ). Правда, на нього було покладено завдання здійснювати нагляд лише над найбільшими банками Євросоюзу, число яких було визначено в 130. Інші банки повинні були залишатися (до пори до часу) під наглядом своїх національних центробанків та інших фінансових регуляторів.

Апробація нових підходів до управління банківським сектором почалася ще до офіційного народження європейського банківського союзу (ЕБС). Я маю на увазі так званий кіпрський експеримент. Нагадаю, що навесні 2013 року на Кіпрі вибухнула банківська криза. Одна з його головних причин – проведена реструктуризація грецького суверенного боргу. Банки Кіпру в своїх портфелях мали дуже велику кількість казначейських паперів Греції. У результаті відбулося різке знецінення активів кіпрських банків і виникла реальна загроза банкрутства. Європейська комісія і ЄЦБ запропонували кіпрським банкам рятувати самих себе, не вдаючись до допомоги держави. Тобто вишукати необхідні для фінансового оздоровлення гроші в акціонерів (інвесторів) і у клієнтів. Тоді кіпрські банки були врятовані, але ціною часткової експропріації коштів вкладників. Як це співвідноситься з принципом недоторканості приватної власності, Брюссель і Франкфурт пояснювати не стали. На професійному мовою фінансистів подібна операція називається bail-in (потопаючий банк рятує сам себе). На відміну від традиційної схеми bail-out (коли держава кидає рятувальний круг потопаючому банку). Принцип bail-in став після цього забиватися в усі нормативні документи Європейського союзу, що регламентують створення і функціонування ЕБС.

За три роки було зроблено дуже мало з того, що планувалося в директивах Європарламенту 15 квітня 2014 року. Було прийнято рішення про створення Єдиного механізму санації європейських банків (Single resolution mechanism – SRM). Передбачалося, що механізм почне працювати 1 січня 2016 року, але для того, щоб він запрацював, потрібно сформувати Єдиний фонд санації проблемних банків єврозони (Single resolution fund – SRF). Передбачалося, що фонд буде створений за рахунок відрахувань банків-учасників Єдиного механізму в розмірі 1% від коштів на депозитах і величина його повинна становити 55 млрд. євро. Проте до цих пір не вдається домовитися про квоти та інших технічних деталях. В результаті фонд досі порожній. Ще один елемент Єдиного механізму – Єдиний рада по санації банків (The Single Resolution Board – SRB). У SRB навіть немає виконавчого органу, який займався б реалізацією його рішень, їх змушені виконувати органи національних держав.

Чимало цікавого можна розповісти також про реалізацію рішень в частині створення єдиної системи гарантування банківських вкладів, формування загальноєвропейського банківського нагляду, реструктуризації європейських банків і т. п. Висновок один: ЕБС начебто народився, але ознак життя не проявляє. І скоро може настати смерть цієї дитини.

Привід до таких роздумів мені дали останні події в Італії. Банківська система цієї країни в поганому стані. Обсяг прострочених кредитів італійських банків у минулому році оцінювався в 360 млрд. євро, у тому числі сума безнадійних кредитів – 200 млрд. євро (15% ВВП країни). Особливо у важкому положенні виявилися вісім італійських банків, які треба було терміново рятувати або оголошувати їх банкрутство. Рим неодноразово звертався і до Брюсселя (Європейська комісія), та у Франкфурт (ЄЦБ) з проханням про допомогу італійським банкам, але замість допомоги отримав попередження про те, щоб для порятунку банків Рим ні в якому разі не використовував би схему bail out. Тобто щоб не було ніякої підтримки з боку держави.

Однак Рим попередження не прислухався. У червні стало відомо про рішення італійського уряду з порятунку двох венеціанських банків: держава виплатить 5 мільярдів євро і дасть гарантії на суму до 12 мільярдів євро найбільшого роздрібного банку країни Intesa Sanpaolo, щоб він міг поглинути звалилися Popolare di Vicenza і Veneto Banca. Активи банків-банкрутів будуть розділені на дві частини: хороші і погані. Другі будуть переведені на баланс так званого поганого банку (Bad Bank), а перші розраховує отримати банк Intesa Sanpaolo. Близько 600 відділень двох венеціанських банків передбачається закрити, 3900 чоловік чекає звільнення. Втручання держави убезпечить інші робочі місця і врятує заощадження майже 2 млн вкладників, а також кошти 200 тис. підприємств і фірм. Вже 26 червня банки-банкрути відновили свою роботу, але під новою вивіскою – Intesa Sanpaolo.

Дане рішення уряду Італії контрастує з недавнім порятунком найбільшим банком країни Santander проблемного кредитора Banco Popular. Santander заплатив за поглинання 1 євро, але взяв на себе проблемні кредити стояв на порозі краху банку, у той час як тягар витрат ліг на акціонерів і роздрібних інвесторів (власників облігацій банку). Тобто мала місце схема bail-in, причому не довелося навіть мобілізувати кошти вкладників потопаючого банку.

Рішення уряду Італії з порятунку банків Popolare di Vicenza і Veneto Banca викликало сильне обурення в Брюсселі. Депутат Європарламенту Маркус Фербер (Німеччина) сказав, що Італія порушила правила, припустивши, що Німеччина після цього не буде прагнути до зміцнення зв’язків всередині єврозони. «Це вб’є банківський союз. Це позбавляє сенсу подальшу інтеграцію», – заявив євродепутат. Подія кидають тінь і на ЄЦБ як інститут загальноєвропейського банківського нагляду, який відстежував діяльність Banca Popolare di Vicenza і Veneto Banca і до останнього часу вважав їх платоспроможними. Були незадоволені і в Італії. Ряд депутатів італійського парламенту назвали рішення уряду посяганням на гроші платників податків. Обурилися також акціонери і власники облігацій банку Banco Popular, вважаючи, що з ними вчинили несправедливо.

Італійський уряд, до речі, на початку літа поточного року вело переговори з Брюсселем щодо порятунку допомогою превентивної рекапіталізації третього за величиною італійського банку – Banca Monte dei Paschi di Siena SpA. Превентивна рекапіталізація передбачає поєднання державних і приватних фондів, а також списання боргів. Monte Paschi був заснований в 1472 році в Сієні і вважається найстарішим банком у світі. Нестача капіталу банку оцінена в 8,8 млрд. євро. На початку липня 2017 року стало відомо, що згаданий банк перейшов під контроль держави після вливання в нього 5,4 млрд євро бюджетних коштів. Він представив план реорганізації на найближчі чотири роки, який передбачає скоротити штат приблизно на 5,5 тис. осіб, обмежити зарплати топ-менеджерам, закрити 600 відділень та продати безповоротні кредити на загальну суму 28,6 млрд євро до 2021 року. Якщо вірити прес-релізу банку, то в 2021 році банк має намір отримати чистий прибуток у розмірі понад 1,2 млрд. євро і довести показник прибутковості акціонерного капіталу до 10,7%.

Загалом, Італія сьогодні демонструє Європі «поганий приклад» порятунку банків. Брюссель і Франкфурт побоюються, що він стане заразливим для інших країн-членів ЄС та ЕБС. До дестабілізації банківської системи Європи підштовхне і вихід з Європейського союзу, Великобританії, яка грала не останню роль у формуванні ЕБС. Ще в 2011 році ЄС прийняв рішення про створення банківського регулятора Європи – європейської служби банківського нагляду (European Banking Authority, EBA). Офіс ЄВА був відкритий в Лондоні. Чіткого розмежування повноважень між ЄВА, ЄЦБ та іншими регуляторами Європейського союзу не було. В даний час вирішується питання про перенесення офісу ЄВА на континент. За право прийняти ЄВА борються Париж, Франкфурт, Рим та інші міста континентальної Європи. Швидше за все, офіс все-таки отримає прописку у Франкфурті.

Конкуренція європейських столиць за право прийняти на своїй території офіс ЄВА виглядає мишачою метушнею на тлі реальних загроз банківських систем європейських держав. В даний час абсолютний обсяг «поганих» кредитів банків ЄС оцінюється в 1 трлн. євро (приблизно 1,1 трлн. дол. США). Крім прострочених і безнадійних кредитів у портфелях європейських банків є гігантська кількість інших «поганих» активів. В першу чергу це «токсичні» боргові папери іпотечні, а також казначейські облігації Греції і ряду інших неблагополучних країн. «Погані» активи банківського сектора швидко зростали після фінансової кризи 2007-2009 рр., але програма «кількісного пом’якшення» ЄЦБ маскувала наростаючі ризики. Зараз програма пролонгована до 31 грудня 2017 року, але обсяги скупки паперів Європейським центральним банком з квітня скорочені на чверть, до 60 млрд. євро в місяць. До нескінченності накачувати Європу продукцією свого друкарського верстата ЄЦБ не може. І якщо друкарський верстат ЄЦБ зупиниться, банківська система Європи впаде.