Україна займає 49-у сходинку в рейтингу країн, де процвітає сучасне рабство. Такі дані містяться в Глобальному індексі рабства за 2018 рік, опублікованому на сайті організації.
25 березня відзначався Міжнародний день пам’яті жертв рабства та работоргівлі. Цей день встановлений Генеральною Асамблеєю ООН в 2007 році.
Для сучасної людини рабство залишається в книгах зарубіжних письменників і поемах Шевченка.У виданні Realist розбиралися, чи працює інститут рабства в Україні і як вона виникає.
Раби не ми, раби німі
За їх даними, в Україні 286 тисяч осіб проживають в рабських умовах, або 6,41 на 1000 осіб. Серед країн Європи та Центральної Азії перше місце займає Туркменістан, Білорусь — на другому місці. Україна опинилася на восьмому, а Росія — на 11. Згідно з даними таблиці по регіонах світу, абсолютна кількість жертв цього явища в Україні становить 301 тисячу. При цьому наголошується, що реакція уряду на ситуацію є середньою по всіх досліджуваних країнах.
На першому місці в Глобальному індексі країн, де представлені всього 167 держав, розмістилася Північна Корея, у якій кожен десятий громадян є потерпілим. Росія в глобальному рейтингу опинилася на 64 місці, тут експерти нарахували 794 тисячі сучасних рабів.
У доповіді визначається сучасне рабство як рабство, а також торгівля людьми, примусова праця, боргова кабала, примусовий або рабська шлюб, а також продаж та експлуатація дітей.
Частіше, ніж викрадення для продажу людських органів, трапляються викрадення людей з метою сексуального використання. Згідно зі звітом ООН, 59% жертв викрадень — це люди, які потрапили в сексуальне рабство. Автори звіту вказують на численні історії сексуальних невільників і невільниць, зокрема, історію сотень езидок з Ірану, викрадених в 2014 році бойовиками, так званого, Ісламської держави. Частини цих жінок вдалося втекти з сексуального рабства, в їх числі була Надія Мурад, минулорічна лауреатка Нобелівської премії миру.
Одну третину всієї кількості жертв викрадень складають люди, яких потім примушують до праці. Найчастіше випадки примусової праці фіксуються на Близькому Сході і в Африці.
За інформацією експертів ООН, вагому роль у злочинній діяльності по торгівлі людьми складають групи, які є сторонами збройних конфліктів, а торгівля людьми є для них джерело прибутку і можливість фінансування своєї діяльності.
Хто стає рабом
Згідно міжнародної класифікації існує більше 5 видів примусової експлуатації людей:
трудова;
залучення в збройний конфлікт;
сексуальна;
вилучення органів;
примусове жебрацтво
та інші.
Як не дивно, від рабства найбільше страждають особини чоловічої статі. Крім того, під вплив потрапляє велика кількість дітей, багато з них зникають, а їх подальша доля, на жаль, невідома. Також найбільш схильні до експлуатації люди з середньою освітою та віком від 18 років. Жертвами стають і одружені і неодружені люди.
У групі ризику перебуває 21% мешканців України, це кожний п’ятий українець. У порівнянні зі світовою статистикою, це дуже високий показник. Експлуатація наших громадян відбувається як в Україні, так і за її межами.
У 2018 році в Одеській області правоохоронці виявили 94 людини, які працювали на сільськогосподарській плантації абсолютно безкоштовно. Вони жили в неналежних умовах, а їх зміни становили щонайменше 13 годин. Всі постраждалі були з різних регіонів України. Зловмисники забрали у цих людей всі документи. Їх знайшли, коли вже була холодна погода, але теплих речей у працівників не було. Практично 90% потерпілих мали серйозні захворювання. Їм надали всю необхідну допомогу: медичну, матеріальну, психологічну допомогу у відновленні документів.
Останні роки торгівля людьми в Україні вважається масштабним явищем і залишається серйозною проблемою для суспільства.
«Рабська Донбас» і війна на сході
В ході під відкритих дебатів Ради безпеки ООН в Нью-Йорку в 2018 році заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця зазначив, що на окупованих територіях Луганської і Донецької областей, де вже три роки триває війна, почастішали випадки торгівлі людьми, а також рабства.
«Роки російської агресії проти України призвели до збільшення ризиків, пов’язаних з торгівлею людьми в Україні. Ми також бачимо численні випадки торгівлі людьми і примусової праці і навіть рабства в окремих районах Донецької і Луганської областей, які знаходяться поза контролем українського уряду», — зазначив Кислиця.
Він підкреслив, що Україна підтримує міжнародні зусилля, спрямовані на протидію та попередження повного спектру порушень прав людини і зловживань в умовах збройних конфліктів та в постконфліктних ситуаціях. Україна виступає за викорінення торгівлі людьми, і боротьба проти цього явища серед пріоритетів діяльності українського уряду в галузі прав людини.
«Росія є єдиною державою-членом Ради Європи, яка не ратифікувала Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми», — зазначив Кислиця.