Віктор Нусенкіс: лжегрек-олігарх на чолі православно-злодійської корпорації. Частина 2

Виктор Нусенкис: лжегрек-олигарх во главе православно-воровской корпорации. Часть 2

Вугілля та «общак»

На цих схемах виникло МПО «Дон», безпосередньо контрольоване Сургаем, яке в 1992 році стало засновником ТОВ «Корпорація «Енергія», пізніше трансформувався у фінансово-промислову групу (ФПГ) «Концерн «Енергія». Спочатку «Енергія» зібрала чимале число спраглих великих легких грошей людей: чиновники, прокурори і податківці Донецької області, директора шахт і управлінь, кілька ОЗУ. Проте потім в «Енергії» позначилися чотири головних власника: це Віктор Нусенкіс, та обрані ним в якості основних компаньйонів Володимир Логвиненко, Геннадій Васильєв і Константінос Папунідіс.

Виктор Нусенкис: лжегрек-олигарх во главе православно-воровской корпорации. Часть 2

Володимир Логвиненко

Чому саме вони? Володимир Логвиненко з 1990 по 1994 рік обіймав посаду першого заступника Донецького обласного виконкому/обладміністрації, і міг би стати губернаторів, якби він не програв вибори Володимиру Щербаню. Пропрацювавши потім гендиректором «Енергії», Логвиненко в 2001-му знову повернувся в обладміністрацію, яку потім все-таки очолював у 2006-2010. По суті, це донецький «сірий кардинал», причому певною мірою незалежний від угруповання Ахметова. Логвиненко — це людина, яка ще з кінця 80-х має величезні зв’язки в середовищі донецьких чиновників всіх рівнів і мастей. Можна сказати, що він став їхнім представником в «Енергії» — але, зрозуміло, навряд чи він став ділитися з ними своїми дивідендами.

Константінос Папунідіс – людина дуже непублічний, незважаючи на те, що багато років очолював наглядову раду «Кредитпромбанк» (входив у ФПГ «Енергія). І це не дивно, оскільки уродженець Грузії Папунідіс має не тільки грецьке громадянство, але й кличку «Костя Грек» (Нусенкіса просто оточують греки), дану йому «братвою» — і є досить великим кримінальним авторитетом. Ходили чутки, що він «коронований грузинський злодій», проте підтвердження цьому немає. Втім, злодійський «общак» довіряють зберігати і не «законникам», а саме цю відповідальну завдання і виконував Папунідіс. Більш того, численні джерела SKELET-info стверджували, що він використовував «Кредитпромбанк» як головне сховище цього «общака». Існує інформація про те, що в 2009 році, під час фінансової кризи, працівники головного офісу «Кредитпромбанку» стали випадковими свідками розмови на підвищених тонах між Папунидисом і Нусенкісом, які з жаром обговорювали долю «общака». Так от, на початку 90-х Папунідіс не просто вклав в «Енергію» гроші «грузинських злодіїв», але і забезпечив їй захист від “наїздів” донецьких ОЗУ Ахатя Брагіна (ще одного Грека), Гени Узбека і Жені Кушніра.

Геннадій Васильєв, з 1991 року очолював Донецьку обласну прокуратуру, також багато в чому забезпечував «Енергії» прикриття від криміналу. Однак, головним чином Васильєв захищав корпорацію від своєї ж «прокурорської мафії», а також від податкової та інших служб, які здатні сильно зіпсувати успішний бізнес – особливо якщо він супроводжується численними аферами і порушенням закону. Варто зауважити, що Геннадій Васильєв пізніше стане для Нусенкіс самим проблемним компаньйоном. У 2011 році, коли Васильєв вже втратив свій колишній вплив і зв’язки, він зажадав вивести з «Енергії» свою частку – доходить в ряді підприємств до 50%. Більше того, потім Васильєв почав відсуджувати у Нусенкіса російські підприємства корпорації (шахти Кузбасу), і навіть залучати для цього російських рейдерів.

У 1996-му до них приєднався ще один компаньйон – Леонід Байсаров, учасник вугільних схем початку 90-х, директор шахти «Червоноармійська-Західна», яка стала першим великим підприємством, приватизованим «Енергією». Пізніше Байсаров обіймав посади гендиректора на різних промислових підприємствах корпорації, а також обирався депутатом Верховної Ради, забезпечуючи їй прикриття з парламенту.

Виктор Нусенкис: лжегрек-олигарх во главе православно-воровской корпорации. Часть 2

Леонід Байсаров

  • ТОВ «Концерн «Енерго»
  • ВАТ «Донецький металургійний завод»
  • ЗАТ металургійний завод «Донецьксталь»
  • ТОВ «Инвестразвитие»
  • ТОВ «Українська промислово-правова група»
  • ТРК «Київська Русь»
  • ВАТ «Кредитпромбанк»
  • Про ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»
  • ВАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод»
  • ТОВ «Укрпромінвест-Авто»
  • ТОВ «CABI»
  • ЗАТ «Коксохімічний завод Макіївкокс»
  • ВАТ «Ясинівський коксохімічний завод»
  • ТОВ «Мар’їнський міжгосподарський комбікормовий завод»
  • ТОВ агрофірма «Агротіс»
  • ЗАТ «Страхова компанія «Гарант Поліс»
  • Profit Center
  • Squir Monor Properties
  • Fintest Holding Limited
  • Fintest Trading Co Ltd
  • Homertron Trading limited (Ірландія)
  • Salesi Investments LTD (Кіпр)
  • Mungisdale Enterprises LTD (Кіпр)
  • Energon Capital Finance (Греція)
  • INDTEK Finance B. V.
  • World Investment Trading

І це без російських активів, до того часу скуплених Віктором Нусенкісом, в число яких входили підприємства Кемеровській області: ВАТ «Шахта «Зарічна», ВАТ «Шахта «Карагайлінську», ТОВ «Шахта Червона Гірка», ТОВ «Серафимовское», ТОВ «Шахтоуправління Карагайлінское» та інші. Взагалі, з 1999 року, купивши під Москвою колишній особняк Шереметьєвих, Нусенкіс фактично поїхав до Росії на ПМЖ, лише зрідка повертаючись в Україну у справах. Наявність у нього російського паспорта вже ні для кого не секрет, навпаки, піднімалося питання, а чи не варто йому здати українську? Крім того, у Нусенкіса ще були активи в Казахстані, про яких немає публічних відомостей, однак SKELET-info відомо, що з казахстанським вугіллям він працював ще в кінці 90-х, використовуючи його для шахрайських схем з бюджетними дотаціями.

Багач і Царство Небесне

В тій чи іншій мірі вірними парафіянами є багато українські олігархи, але ніхто з них не вдарявся в релігію з таким шаленством, як Віктор Нусенкіс – отримав прізвисько «православний олігарх». За словами знайомих з ним людей, Нусенкіс «увірував» на початку 90-х, якраз коли створив «Енергію» і активно займався шахрайством і фактичної крадіжкою бюджетних коштів. Вигнати з корпорації кримінального авторитета Папунідіса або відмовитися від його злодійських грошей він теж не захотів. Тому «Енергія» представляв собою якийсь блюзнірський цирк абсурду, де корупція і кримінал сусідив з удаваною побожністю.

Виктор Нусенкис: лжегрек-олигарх во главе православно-воровской корпорации. Часть 2

Віктор Нусенкіс і митрополит Володимир (Сабодан)

Таким чином можна запідозрити, що Віктор Нусенкіс або невірно зрозумів вчення святих апостолів, або є віруючим православним не більше, ніж греком. Навіть ввівши на своїх заводах і шахтах «православну культуру» (обов’язкові молебні), він надходив зі своїми працівниками аж ніяк не по-християнськи. Зазначалося, що Нусенкіс майже не модернізував виробництво і скупився на реконструкцію шахт — що, зокрема, не раз призводило до аварій з людськими жертвами. При цьому багато нещасні випадку намагалися приховати. Одна з таких трагедій сталася в 2013 році на шахті «Покровська» — колишньої Червоноармійської-Західної». Звівши там капличку і всюди навішавши ікон, Нусенкіс в теж час не спромігся навіть купити для шахтарів нових ліхтарів. З-за цього під час зміни постраждав електрослюсар Віктор Гриценко, якому адміністрація шахти відмовилася підтвердити виробничу травму.

А ось на прикладі побитого селянина Юрія Пономарьова — пайовика ТОВ «Тепличний», яке було куплено нусенкисовской агрофірмою «Арготис», можна побачити долю маленької людини, безжально розчавленого власником «православно-злодійського» концерну. Пономарьов був єдиним пайовиком, який наважився вимагати від «Арготиса» виконати умови договору селян з «Тепличних» — за що був подкараулен на вулиці і жорстоко побитий невідомими, які пошкодили йому внутрішні органи і зробили інвалідом до кінця життя. Православно це?!

Виктор Нусенкис: лжегрек-олигарх во главе православно-воровской корпорации. Часть 2

Схиархимандрит Зосима

Але Нусенкіса більше захоплювала релігійна тематика. Справа в тому, що його наставником і духівником був схиархімандрит Іван Сокур з Волновахи, більш відомий як старець Зосима (1944-2002), той самий, який був духівником Віктора Януковича. На жаль, християнські настанови старця Засимы олігарху і майбутньому президенту, схоже, пройшли повз їх вух. Зате Нусенкіс став повністю поділяти погляди старця про православних церквах: зокрема, Зосима закликав «триматися РПЦ» і не допускати розриву з нею і самостійності УПЦ МП. І ось в 2011 році, будучи учасником помісного собору УПЦ МП (як щедрий жертводавець, Нусенкіс отримав право голосу на соборах РПЦ і УПЦ МП), він впав у лють під час обговорення нового статуту церкви, церкви дає більшу автономію (від Москви). Повідомлялося, що Нусенкіс гучно назвав собор «зборищем» і трохи не прокляв його, після чого заявив «автокефалії в УПЦ МП ніколи не буде!». Скандальну витівку Нусенкіса пробачили тільки тому, що він щомісяця жертвував церкви більше мільйона гривень (одночасно викидаючи на вулицю своїх робітників). Але після цього Нусенкіс вирішив прибрати вихід ряду православних передач на своєму телеканалі «Глас», а потім швидко згорнув та інше фінансування УПЦ МП – перенаправивши ці гроші на посилення спонсорської підтримки РПЦ.

Втім, існує і версія підґрунтя цього скандалу. Повідомлялося, що в планах Нусенкіса було створення якоїсь схеми, за якою його активи передавалися під управління фірми, що належить УПЦ МП. Сенс був у тому, що в такому випадку активи Нусенкіса не тільки уникли б низки податків, але і отримали б захист від арештів і конфіскації. Однак батюшки де запросили за свої послугу жирну частку, ніж вивели з себе побожного, але жадібного Нусенкіса.

Російський світ Віктора Нусенкіса

Тісні відносини Нусенкіса з головами РПЦ обговорювалися в пресі багато разів, одного разу навіть з’явилася інформація про те, що власниками невеликих пакетів акції ФПГ «Енергія» стали патріарх Кирил і ряд ієрархів РПЦ. Якщо це так, то, можливо, свою схему з передачею активів в управління церкви Нусенкісу вдалося здійснити в Росії. Тоді це фактично означало, що його залишилися в Україні підприємства «годували» РПЦ, яка, як відомо, надто заполітизована щодо України. Тим більше, що ще більше заполітизоване щодо України сам Віктор Нусенкіс, який багато років фінансував пропаганду «єдиного русского мира» — зрозуміло, зі столицею в Москві.

Однак питання хто яку церква годує відійшли на другий план у 2014 році, коли з’явилися більш актуальні питання: хто містить учасників спалахнув конфлікту? Здавалося, що Нусенкіс в ньому не бере участь, оскільки повністю зайнятий війною зі своїм компаньйоном Геннадієм Васильєвим. Однак потім з’ясувалося, що знаходилися на території «Донецької республіки» підприємства Нусенкіса не тільки не були розграбовані, але і успішно продовжили свою роботу, перерегистрировавшись у нової влади. СБУ повідомляла, що тільки «Донецьксталь» щомісячно виплачувала в бюджет ДНР більше мільйона гривень – і частина цих грошей йшла на утримання збройних сил і «держбезпеки» сепаратистів. Крім того, що джерела SKELET-info повідомляли, що Нусенкіс надавав матеріальну підтримку «православним» збройним формуванням сепаратистів, що складалися як з місцевих фанатів «Святої Русі», так з прибулих на Донбас росіян.

І, тим не менш, ні Нусенкіс, ні посылавший в Донецьк свої гуманітарні конвої Рінат Ахметов не змогли вберегти свої капітали від їх «націоналізації» сепаратистами. Втім, неодноразово повідомлялося, що ця «націоналізація» не більш ніж добре розіграний спектакль. Насправді ж підприємства були лише умовно виведені «під управління» сепаратистів – тобто була реалізована схема, схожа на ту, яку Нусенкіс хотів здійснити з церквою. Адже ніхто не проводив офіційне відчуження власності, а що там заявив Захарченко – це не більш ніж балаканина. Сенс даної афери в тому, щоб вивести Нусенкіса і Ахметова з-під політичного удару в Україні, відвести їх від звинувачень у фінансуванні сепаратистів – і від можливих подальших за цим санкцій з боку українських органів. Адже Нусенкісу теж ще є що втрачати по цей бік фронту: тут у нього залишилася не тільки шахта «Покровська», але і ряд інших підприємств, а також деяка нерухомість. Крім того, така схема дозволила знайти рішення проблеми української блокади Донбасу: тепер Росія зможе постачати на «націоналізовані» підприємства сировину і комплектуючі під виглядом гуманітарної допомоги» від Росрезерву.

І враховуючи близькість Нусенкіса до російської верхівки (один патріарха Кирила і губернатора Тулєєва напевно має доступ до тіла президента), не буде сенсацією, якщо виявиться що він брав участь у розробці цієї нової афери. І якщо ви скажете, що возити в Донецьк з Росії кокс і руду не вигідно, то згадайте, які шалені бабки робив на ввезенні на Донбас кузбаського вугілля хитромудрий «православний» олігарх!