Скільки коштує президент?

Ризики повернення в Україну Ігоря Коломойського оцінюються в 600 млрд грн за найближчі п’ять років

Сором’язлива здача аналізу крові акторові-масажиста в клініці прихильника та друга породила сумніви в щирості бажання Володимира Зеленського інформувати співвітчизників про свої стосунки з алкоголем або іншими шкідливими речовинами.

Тижнем раніше опублікована народним депутатом Ар’євим інформація про виведення на рахунку Зеленського та його компаньйонів $41 млн Приватбанку змусила засумніватися і в правдивості заяв кандидата в президенти про відсутність спільного бізнесу з Ігорем Коломойським.

Зараз близькі зв’язки з токсичним олігархом – єдиний серйозний інформаційний ризик для переможця першого туру виборів. Справа в тому, що Ігор Коломойський, який вже давно сидить в Ізраїлі, ніколи не приховував прагнення повернутися в Україну та відновити втрачені бізнес-позиції. Якщо врахувати, що тільки за останнє десятиліття він, за оцінками експертів, вивів з країни близько $17 мільярдів, деяких виборців Зеленського може налякати швидке повернення олігарха. Одна справа голосувати за симпатичне нове обличчя в політиці, не обтяжене корупційними скандалами, зовсім інша – бачити за спиною цієї особи найбільшого рейдера України.

Отже, чим ризикує Україна, якщо Коломойський повернеться?

Пункт перший – продовження звичайної для Коломойського практики неринкового збагачення. Експерти стверджують, що за останні десять років Ігор Коломойський виводив з країни в середньому $1,7 мільярдів в рік. Це в дев’ять разів більше, ніж країна на рік витрачає на розвиток культури і в два рази більше, ніж на інвестиції у видобуток вуглеводнів та досягнення енергонезалежності. Сюди входять як відверто шахрайські схеми на кшталт виведення грошей з державної «Укрнафти» за фіктивними контрактами, так і настільки ж незаконне ухилення від оподаткування за допомогою експорту через офшорні компанії. Навіть якщо при лояльному президента Коломойський не збільшить масштаби зловживань (у що зовсім не віриться), то … 1,7х5 років президентства = $8,5 мільярда.

Пункт другий – розділ «Укрнафти» на абсолютно невигідних для держави умовах. Маючи лише 42% акцій компанії, Коломойський запропонував і пролобіював у «Нафтогазі» такий варіант розділу, при якому він отримає весь нафтовий бізнес компанії, тобто, практично всю нафтовидобуток України плюс розгалужену мережу заправок. Враховуючи частку нафти в фінансовому потоці компанії, можна зробити висновок, що міноритарний акціонер при розділі претендує на 75% бізнесу. Державі, що володіє 51% акцій, Коломойський пропонує решта 25% бізнесу. Але і це ще не все. Розділити компанію, яка має солідний податковий борг, неможливо, фіскали будуть рішуче проти. А борг «Укрнафти» перед бюджетом з урахуванням штрафів і пені становить близько 30 млрд грн. І виник він як раз в 2015 році, коли контрольований олігархом менеджмент вивів з компанії за допомогою шахрайських схем близько 15 мільярдів гривень. Так ось, згідно запропонованої Коломойським схемою борг компанії повинен погасити лише один з акціонерів, а саме, державний «Нафтогаз», викупивши, крім іншого, весь обсяг видобутку газу компанії на чотири роки вперед. Нагадаємо, при розділі компанії видобуток газу повинна дістатися «Нафтогазу», який, виходить, найближчі чотири роки буде видобувати газ, за який сам же вже заплатив. Заплутана і весела схема, відчувається почерк великого майстра. Поки реалізація цієї схеми заблокована Кабінетом міністрів, але при лояльному президента…. Втрати держави в цьому випадку складуть близько 30 млрд грн фактично прощеної податкового боргу компанії плюс близько 3 млрд грн від несправедливого розділу (ринкова капіталізація «Укрнафти» на даний момент складає близько 10,1 млрд грн) плюс 16,5 млрд грн недоотриманих коштів за п’ять президентських років через розділу 25/75 на користь міноритарного акціонера. Разом – близько 49,5 млрд грн або $1,83 млрд за поточним курсом.

Пункт третій – суди проти держави Україна. Міноритарні акціонери «Укрнафти», очолювані Ігорем Коломойським, судяться проти держави Україна в Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольма. Розгляд було ініційовано в 2015 році кіпрськими компаніями з орбіти «Привату» Littop Enterprises Limited, Bridgemont Ventures Limited і Bordo Management Limited. Серед претензій міноритаріїв– компенсація за придбання газу компанії «Нафтогазом» за заниженою ціною, встановленої Кабміном, а також – вимога відновити дію акціонерного угоди, підписаної ще прем’єром Юлією Тимошенко, згідно з яким представники «Привату» могли одноосібно призначати менеджмент компанії (як відомо, цей пункт угоди був скасований Лондонським судом). Сума позову становить $5,439 млрд. Зрозуміло, що шанси кіпрських офшорок Коломойського відсудити таку суму близькі до нуля. Для цього Стокгольмського арбітражу довелося б скасовувати рішення Лондонського. Але якщо благоволящий олігарху глава держави порадить міністру юстиції не надто «впиратися» в цьому процесі? І якщо сам міністр юстиції буде призначений за квотою однієї з партій, що Коломойський фінансує або планує провести в парламент вже цієї осені? Тоді, звичайно, можливо все. В тому числі, і «кооператив», при якому держава визнає більшу частину вимог олігарха і заплатить йому мільярди доларів за вигаданий шкоди.

Є і суди у зворотний бік. Наприклад, позови Національного банку України особисто проти Коломойського на загальну суму близько 16 млрд грн. НБУ вимагає виконання Коломойським його зобов’язань за наданими в 2016 році особовим поруками за погашення Приватбанком кредитів рефінансування. Тут, як ми розуміємо, теж можливий повний розворот при наявності лояльного президента. Тільки в двох названих процесах держава Україна ризикує втратити і недоотримати понад 6 мільярдів доларів. А скільки нових процесів можна ініціювати і провести за п’ять років?

Пункт четвертий – повернення Привату. Коломойський неодноразово заявляв, що Приватбанк у нього відібрали незаконно і що він докладе всі зусилля для повернення фінустанови у свою власність. Олігарх при цьому воліє не згадувати, що Приватбанк був націоналізований в абсолютно знекровленому стані і що більша частина грошей вкладників була виведена на закордонні структури. Щоб відновити здатність банку до нормальної роботи НБУ довелося влити в нього 155 мільярдів гривень. Але хто про це згадає, якщо якийсь районний суд постановить повернути банк акціонерам, а президент і контролюючі органи скромно промовчать? Втрати держави в цьому випадку складуть як мінімум ті самі 155 млрд грн або $5,74 млрд за поточним курсом. Вже сьогодні, до другого туру виборів, олігарх вимагає повернути йому $2 млрд «капіталу, який там лежав. Нехай повернуть, і немає питань». Залишається тільки додати, що апетит приходить під час їжі.

Пунктів може бути набагато більше, наведені тільки ті ризики, які лежать на поверхні і інформація про яких є у відкритому доступі. Загальна сума наведених ризиків – 22 мільярди доларів або майже 600 мільярдів гривень за найближчі п’ять років. На охорону здоров’я за цей період країна витратить менше. Але про таку суму можна було б говорити, якщо б ми мали справу з нехай і жадібним, але недалеким і неизобретательным людиною. В Україну повернеться геній бізнес-афер, гравець, що вміє підвищувати ставки. І це буде дуже збіднілий і дуже злий геній. Він, безсумнівно, знайде і інші можливості для заробітку. Неясно тільки, чи витягнуть Україна і українці новий податок розміром у сотні мільярдів гривень.

Активність олігарха в викачування грошей з України може пришвидшити розслідування, яке веде проти нього ФБР за підозрою у відмиванні грошей. Таке розслідування може означати загрозу для багатомільярдних зарубіжних активів Коломойського, створених за рахунок пограбування України. Неважко припустити, де він спробує компенсувати втрати, маючи лояльного президента і солідні позиції в парламенті.

Автор: Сергій Ковальов