Державним підприємствам складно стати успішними, так як ними керують люди, які вважають себе чиновниками, мислять як чиновники, тому бояться ініціативи і може робити тільки те, що їм велять.
Попалася на очі стаття в державній газеті, де директор державного підприємства запитує редакцію, чому він не вважається держслужбовцям. Адже підприємство державне, значить я перебуваю на держслужбі… За законом, він звичайно ж не є державним службовцем, але примітний сам факт того, ким вважає себе директор комерційного підприємства, нехай навіть і державного. І це не виняток, а радше правило.
Днями зустрічався з заступником директора державного підприємства з надання житлово-комунальних послуг у Мінському районі. Намагався переконати його в тому, що підприємству потрібно почати надавати одну дуже затребувану послугу, яка розійшлася б як гарячі пиріжки в 30-градусні морози. Людям не просто потрібна ця послуга, вони багато років буквально благають про неї.
Є попит, є підприємство, яке може надавати цю послугу і у якого для цього є всі можливості. Потрібно лише трохи напружитися, провести певну підготовчу роботу, витратити трохи грошей (зовсім трохи) і почати заробляти. Підприємство хронічно збиткова, тримається лише на дотаціях, а директора міняють чи не кожен рік. Нічого не допомагає.
Здавалося б, ось він спосіб вивести підприємство зі збитків – додаткові, затребувані населенням послуги. Одна додаткова послуга, звичайно ж не допоможе. Але напевно, якщо сісти і подумати, можна було б придумати ще кілька додаткових послуг для населення Мінського району, де в котеджах проживають аж ніяк не бідні люди, які готові платити за комфорт. Наприклад, прибирання котеджів теж дуже затребувана і багаті люди платять дуже щедро. Впевнений, якби я був директором цього держпідприємства, то за день би придумав з десяток нових, вельми прибуткових послуг для населення. Можливо, не всі вони стали б прибутковими, припустимо навіть, що всі проваляться. Але я б хоч спробував жити без дотацій з бюджету, без простягнутих рук і сліз в міністерствах з приводу важкого життя.
А як же наше підприємство відповіло на чітко озвучений попит? Заступник директора заявив мені “це не наша компетенція”. Не в нашій компетенції, мовляв, вирішити дане питання. Саме так і ні як інакше. Я б ще зрозумів, якби керівник підприємства сказав, що це не їх сфера діяльності, що надавати дану послугу невигідно, що це призведе до збитків і т. д. Але сфера як раз так, а ось компетенцією такою, їх, виявляється, ніхто не наділив. Більш того, на листи жителів Мінського району підприємство також пише, що надання цієї послуги не входить в його компетенцію і що “дане рішення ви можете оскаржити в ЖКГ Мінського району”.
Такого навіть навмисне не придумаєш. Комерційному підприємству, нехай навіть і державному і працює в сфері ЖКГ, пропонують надавати нові затребувані послуги, а воно каже, що це не його компетенція і пропонує оскаржити рішення в головне підприємство. При цьому на сайті підприємства висить гасло: “Мета нашого підприємства – пропозиція широкого спектру послуг на постійно високій якості обслуговування”. Де ж той широкий спектр?
На ділі виходить, що якщо зверху не прийде розпорядження почати надавати нову послугу, не пропише начальство відповідну пігулку-компетенції, ніхто навіть не поворухнеться. Ініціативи – нуль. Більше того, директор явно з чиновницької братії, так як мислить тими категоріями, як мислять чиновники: не наша компетенція, можете оскаржити. При такому підході, не потрібно навіть напружуватися, щось придумувати, робити розрахунки окупності, нести за щось відповідальність. Все просто і чітко, як у будь-якому держустанові, скажуть зверху – зробимо, а самі проявляти ніякої ініціативи не будемо, раптом щось піде не так – клопоту не оберешся. А за накази зверху начальство і відповість. Але правда в тому, що і директор головного підприємства такої ж чиновник. Він теж не буде проявляти ініціативу, а буде чекати розпорядження з ще більш високих інстанцій. А вище вже міністерство, там з комерційною ініціативою все ще більш безпросвітно. Там, у відповідності з розпорядженнями ще більш вищестоящих інстанцій, не думають над тим, як більше заробити, а як знизити витрати ЖКГ. І знижують. Ось хто б їх ще наказав їм думати, як заробляти…