Скільки дідові за перемогу

Сколько деду за победу

Будь-яка людина, особливо ветерани, має право на гідну старість. Але коштує вона набагато дорожче, ніж готове дати наша держава навіть в саму щедру хвилину.

Президент розпорядився щорічно виплачувати ветеранам Великої Вітчизняної за 10 тисяч рублів. Тобто за 800 з копійками в місяць. Один вечеря в кафе середньої руки або три пляшки горілки. Мова, підкреслюють інформагентства, про безпосередніх учасників війни, яким сьогодні далеко за 90 років.

За підрахунками Мінпраці, таких довгожителів в країні близько 80 тисяч чоловік. Загалом, держава не сильно розориться. На святкування Дня Перемоги воно витрачає в рази більше. Тільки один парад в Москві, як підрахували рік тому журналісти, обходиться бюджету в 500 мільйонів. Я вже не кажу про витрати на натовпу «патріотів», які відпрацьовують гасло «можемо повторити».

Але справа навіть не в цьому. Давно очевидно, що люди в сучасній Росії — спосіб поповнення бюджету, а не його видаткова стаття. І ветерани в тому числі. І все ж новина про щедрі виплати учасникам війни змусила взятися за калькулятор.

Як відомо, одна з цілей нового травневого указу — збільшити середню тривалість життя в країні, а то сьогодні за цим параметром Росія опинилася десь між Болівією і Папуа-Новою Гвінеєю. Жити довше — це добре. Проблема в тому, що з віком люди починають хворіти. Особливо в тих країнах, де безкоштовну медицину оптимізували майже під корінь, а на платну коштів вистачає далеко не у всіх.

Часто хворі люди похилого віку виявляються або зовсім безпорадними, або їм все важче себе обслуговувати. Звичайно, добре, коли поруч є діти. А якщо дітей немає, або вони самі ледве виживають від зарплати до зарплати? В такий момент, по ідеї, плече старим повинна надати держава, що називає себе соціальним. Але плече російської держави — в кращому випадку будинок престарілих, який досі служить синонімом самого страшного, що може статися в житті.

Хоча гідні пансіонати для людей похилого віку в нашій країні теж почали з’являтися. Правда, в основному, приватні. Знаєте, скільки коштує день у такому пансіонаті? Заходимо на сторінку одного з сучасних геріатричних центрів — до речі, далеко не самого дорогого, навіть скромного за європейськими мірками. Одномісний номер 9700 рублів на добу. Двомісний — 6500. Це по програмі «догляд». Якщо потрібна реабілітація — відповідно 14000 і 10000 рублів на добу.

10 тисяч на добу! Ветеранів, які дожили до 95 з лишком, виділили таку суму на рік. Щоб прожити рік в пансіонаті треба викласти 3,5 мільйона рублів. За місяць — 300 тисяч. Це і є та колосальна різниця, яку недоплачує наша влада старим. Тому що будь-яка людина, все життя платив податки і тим більше воював за країну, повинен мати право на гідну старість. А коштує вона дуже і дуже недешево. Особливо, коли мова йде про людей, які втратили можливість до самообслуговування. Їх життя теж не повинна зводитися до «поїсти каші та подивитися телевізор».

На тому ж сайті вразила мене цінами пансіонату в розділі «пільги москвичам» — корисна інформація. Компанія увійшла до державного реєстру постачальників соцпослуг, і частину вартості проживання готовий оплатити столичний бюджет. Там складна система розрахунків, але в підсумку, цитую: «Після отримання субсидії ваш щомісячний платіж з урахуванням 75% пенсії підопічного становитиме 120000 рублів в місяць при розміщенні в двомісному номері та 180000 рублів на місяць за розміщення в одномісному номері». Тобто навіть з держпідтримкою та перерахуванням 75% пенсії, потрапити в такий пансіонат можуть тільки люди з дуже забезпеченими близькими.

Звичайно, є варіанти подешевше — інтернет повний рекламою пансіонатів для людей похилого від 900 рублів в день, але судячи з відгуків, вони мало чим відрізняються від державних будинків престарілих. Адже вартість проживання в таких закладах складається зовсім не з харчування та ЖКГ. Головна стаття витрат — персонал та інфраструктура. Коли економлять на медсестрах, санитарках, прибиральниць, прачках — старі сидять у своїх кімнатах занедбані і немиті. Коли економлять на інфраструктурі — не можуть вийти погуляти навіть влітку.

Я бачила один з дешевих приватних пансіонатів, який відкрили в триповерховому маєтку під Москвою. Колишні господарі, мабуть, люди були нестарі — в будинку дуже круті сходи з низькими поручнями. Пристосувати туди пандус нереально. Ось і ходять постояльці по поверхах взад-вперед, як у в’язниці. А в прольотах сходи сітка натягнута, щоб якщо раптом впадуть, не відразу смерть зашиблись. Страшне видовище.

У найближчі дні перед Днем Перемоги знову з усіх каналів поллються казенні варіації на тему «ніхто не забутий, ніщо не забуте». Знову почнуть вимірювати велич країни міццю військових парадів і числом «Іскандерів» на душу населення. Але якщо чим і міряти це велич, то ставленням держави до людей похилого віку та ветеранам. Тим, хто вже все, що міг, країні віддав і більше нічого віддати не може.

Вони в нашій країні отримують пенсію, на яку можна від сили два дні прожити в гідному пансіонаті. Ветеранам, які отримали від президента ще по 10 тисяч щорічно, пощастило трохи більше — вони зможуть насолоджуватися комфортом три дні в році.

Спасибі дідові за перемогу.