Едуард Матвійчук: українська митниця гребе «бабло»!

Едуард Матвійчук

У 2015 році позафракційний депутат Верховної Ради Едуард Матвійчук увійшов у число найбідніших народних обранців: він задекларував річний дохід всього в 6719 гривень! Було просто дивно, як при цьому він примудряється не тільки не худать, але і заливати бензином свій «Мерседес S-500», а також будує в Ужгороді маєток, розмірами не поступається графським палацам. «Рідні допомагають», — буркнув тоді Євген Леонідович, вказавши в декларації, що ті за рік заробили 437 тисяч гривень. І все ж навіть ця сума видавалася надто скромною для людини, яка майже 4 роки «доїв» Одеську область на посаді її губернатора, а до цього був спеціалістом тіньового бізнесу Закарпаття.

 

Як стати митником?

Відповідь на це питання – таємниця, відома небагатьом. В іншому випадку, в митники б кинулися половина українців. Нашому героєві ця таємниця була відома. Едуард Леонідович Матвійчук народився 29 квітня 1963 року в селі Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області. Пропустивши з якоїсь причини службу в армії (плоскостопість?), він закінчив спочатку торгово-кулінарне училище, а потім у 1986-му Ужгородський університет за спеціальністю «викладач фізики», яку викладав потім три роки в школах Ясіна та Ужгорода. По суті, 26 років свого життя Едуард Матвійчук марне просидів сиднем, як Ілля Муромець і лише потім став на ноги, кинувши викладання фізики і влаштувавшись інспектором на митницю в місті Чоп.

Хто були ті «каліки перехожі», які допомогли знайти йому цю «блатну» роботу, він ніколи не зізнавався. Однак за чутками, вихідних від знайомих Матвійчука та отриманим SKELET-info, ними були батьки його дружини Євгенії, з якою він познайомився ще навчаючись в університеті. Вона була від нього без розуму, і навіть не замислювалася, що таке бути дружиною шкільного вчителя – але, на щастя, її батьки були прагматики і мали потрібні зв’язки. Вони дали своєму зятю «вудку», і він виявився досить кмітливою людиною, швидко наудив з її допомогою свій стартовий капітал. До речі, завжди пам’ятаючи, кому він зобов’язаний своїм щастям, але і достатком, Едуард Матвійчук завжди записує свої гроші і майно на дружину. Правда, далеко не всі, оскільки між його деклараціями і тим, що про нього розповідають знайомі і сусіди, що про нього дізнаються журналісти, є величезна різниця!

Коли Матвійчук став губернатором Одеської області та почав формувати свій позитивний імідж, то він, мабуть, найняв журналістів з числа тих, хто пише липові відгуки-подяки всяким знахарів і «білим магів». Оскільки саме на них були схожі статті, в яких нібито колишні товариші по службі Матвійчука по митниці розповідали

Едуард Матвійчук

про його кришталевій і принципової чесності: мовляв, не брав хабарів, боровся з контрабандою і пішов тому, що мафія загрожувала вбити. Що ж, «казка брехня та в ній натяк»! Альтернативні джерела повідомляли, що Матвійчука дійсно погрожували вбити – але тільки через його жадібність, оскільки він спробував вимагати «зверху покладеного» у контрабандистів. Однак не вбили, а підставили, в результаті чого в 1996-му Матвійчук був звільнений «за власним бажанням», втративши дуже гарне хлібне місце.

Таємничий бізнес

Втім, при цьому він не втратив свої великі зв’язки, які йдуть за межі України. Звільнився митник Матвійчук тут же знайшов собі роботу в якості президента футбольного клубу «Верховина». Враховуючи, що президентами ФК стають лише їх власники і спонсори, можна тільки здогадуватися про те, скільки «наколядував» за сім років бездоганної служби на митниці інспектор Матвійчук! Але при цьому він ретельно замовчує про те, яким бізнесом зайнявся в 90-е. Взагалі, якщо подивитися в офіційну біографію Едуарда Леонідовича, то ми побачимо якогось жебрака утриманця, який після 1996 року і до самого свого призначення губернатором у 2010-му майже ніде не працював – ну якщо не вважати вісім років, проведених в кріслі депутата Верховної Ради. А адже навіть там рідко можна зустріти людину, яка так ретельно ховає свій бізнес від сторонніх очей. Що викликає справедливе питання: а чим же таким займається Едуард Матвійчук, що це потрібно приховувати?

Жителі Ужгорода стверджують, що сімейству Матвійчуків в місті належать (повністю або частково): торговий центр «Luxor plaza», торговельний центр «Дастор», мережа піцерій «Chili pizza», кілька кафе, і ЗАТ «Ужгородський механічний завод», який вже давно випускає меблі, дерев’яні віконні рами та двері. Варто особливо підкреслити, що нічого цього немає в деклараціях нардепа Едуарда Матвійчука за 2014, 2015 і 2016 роки. Там взагалі немає ніяких підприємств і акцій, там Матвийчуки живуть тільки на зарплату Едуарда Леонідовича і старі заощадження його дружини – виникли незрозуміло як. Така дивина давно мала би зацікавити відповідні органи, однак вони ніби не помічають брехня Матвійчука.

А адже крім названого бізнесу в Ужгороді, у Матвійчуків є ще, причому за кордоном: конкретно в Угорщині. Кілька земляків Едуарда Леонідовича стверджували SKELET-info, що у нього там чи то виробництво, чи туристична база. Нібито цей бізнес Матвійчук «замутив» ще працюючи на митниці, створивши СП – на основі угорської філії, який розгорнув потім бізнес у сусідній країні. Чи варто вірити? З урахуванням вже давно, ще з 2010 року, ходить інформації про наявність другого угорського громадянства у самого Едуарда Матвійчука, а також у його дружини і дітей Марка (2004 рік) і Аліси (1993 рік), ця інформація цілком правдоподібна. Однак, повторимо, крапку у цьому питання повинна була б поставать відповідна перевірка. Заодно було б цікаво дізнатися, що за хороми і на які «шиши» будує Едуард Матвійчук в Ужгороді на вулиці Загорській?

За твердженням журналістів, це маєток належить Едуарду Матвійчуку

 

Дерибан на Дерибасівській

Секретом такої недоторканності Матвійчука може бути його старе знайомство з Петром Порошенко: ще будуть депутатом Закарпатської облради, він став главою фракції «Солідарність». Це дало йому квиток до Верховної Ради у вигляді прохідного місця у списку «Нашої України» на виборах 2002 року. Але через рік Матвійчук несподівано перебіг у Партію Регіонів, спокусившись обіцяними перспективами. З тих пір він став для «помаранчевих» зрадником і «пособників донецьких», і цей імідж був ще більш посилений його губернаторством в 2010-2013 р, тому шлях в ту ж «Солідарність» сьогодні для нього закритий. Однак у SKELET-info є інформація про те, що він як і раніше зберігає хороші стосунки з Петром Порошенком – який і сам не так давно працював в уряді Азарова.

Призначення Матвійчука губернатором Одеси викликало здивування: для маловідомого закарпатського «тіньового» підприємця це був дуже жирний шматок, тим більше, що тоді регіон викликав інтерес відомого Юрія Іванющенка. Зацікавило так, що потім негайно відрядив сюди свого ділового партнера і «наглядача» Івана Аврамова, який в першу чергу прибрав до рук одеську Південну митницю (і знову митниця), а потім почав рейдерську атаку на ринок «7-й кілометр». І все це – під прикриттям губернатора Матвійчука! Тому інформація про те, що призначення Матвійчука в Одесу відбувалося при безпосередній участі Юрія Іванющенка, відповідає дійсності. Забігаючи наперед, скажемо, що потім всі разом і «погоріли»: і Матвієнко, і Іванющенко з Аврамовим.

Своє одеське губернаторство Матвійчук почав з невеликого політичного скандалу: виступив за регіональний статус російської мови і припинив бюджетне фінансування місцевої україномовної газети «Чорноморські новини». Але це було лише непорозуміння на тлі того, як потім він почав пиляти «зекономлений» бюджет Одеси, у тому числі через свою програму «Народний бюджет». Цинізм цієї афери полягав у тому, що програма «Народний бюджет» формально передбачала суспільне схвалення розподілу обласного бюджету. Реально ж його просто розікрали, причому прикриваючись громадською думку. Втім, це думка по дурному формували для Матвійчука одеські «барони», з якими він входив до частку (також на нього підробляв і нині «посилено проукраїнський» політтехнолог Олексій Голобуцький, тільки шкодить іміджу свого боса). І найбільшим дерибаном казенних грошей була реконструкція станції біологічної очистки «Північна», обійшовся бюджету в 731 мільйон гривень! Саме стільки коштувала «реконструкція», раптово трансформувалися в проект «Глибоководний випуск» і являла собою прокладені далеко в море дві труби, по яким повинні були скидати нечистоти. Партнером Матвійчука в цьому проекті був відомий одеський будівельний аферист Руслан Тарпан, тісно пов’язаний з місцевими корупційними і злочинними кланами. Матвійчук гроші виділяв, Тарпан їх «освоював», ну а як і між ким ще розподілялася прибуток, можна тільки здогадуватися. І що ж? Аферою кілька разів займалися правоохоронні органи, навіть називали прізвища підозрюваних і винних – але серед них досі не було прізвища Матвійчука! Навпаки, вона звучала в контексті заклопотаності екс-губернатора розтратою бюджетних коштів і його клопотанням про проведення відповідних перевірок. Та й самого Тарпана там згадували лише побіжно.

Інші афери Матвійчука були не такі масштабні, але зате численні. Серед них: фарбування школи в селі Зеленогірське Любашівського району, що обійшлася в 8,9 мільйона гривень (за ці гроші можна було побудувати нову школу), добудова школи в селі Троїцьке Білявського району (35,3 мільйона гривень), ремонт покриття на Грецькій площі (10 мільйонів гривень), реставрація Англійського клубу (45 мільйонів) і ін

«Заробляв» губернатор і іншими способами. Так, одеські бізнесмени Борис Кауфман і Грановський Олександр Геннадійович (не плутати з киянином Олександром Михайловичем Грановським) дали губернатора Матвійчука, тодішньому меру Одеси Олексію Костусєву та голові фракції ПР в міськраді Геннадія Труханова хабар у розмірі 4 мільйони доларів за забезпечення передачі у їх власність Одеського аеропорту. Причому, весь день розділили між собою ці троє, не поділившись з депутатами міськради.

Зрештою, діяльність хвацько пилившего бюджет губернатора і його приятеля Іванющенко, відбирає у торговців ринок «7-й кілометр», викликали такий резонанс, що президент Янукович зняв Матвійчука з посади, і навіть посварився зі своїм старим «корешем» Юрою Єнакіївським.

Втім, ходила й інша версія скандалу: що, нібито, причиною відставки Матвійчука стала його дружба з Ігорем Марковим (яким він допоміг стати нардепом по 133-му мажоритарному округу), різко высказавшемся проти ПР і Януковича, коли його у вересні 2013 року позбавили мандата через рішення Вищого адміністративного суду (визнавши його перемогу на виборах сфальсифікованою), а через місяць затримали за звинуваченням у справі про побиття проукраїнського активіста в 2007 році. Однак відразу після його затримання Матвійчук «забув» про існування Ігоря Маркова, і навіть підкреслено холодно поводився з його молодшим братом – всіляко підкреслюючи свою лояльність до Януковича. Але в будь-якому випадку, його відставка відбулося вже в листопаді 2013 року, коли Матвійчуку було просто вигідно і самому дистанціюватися від падіння в прірву центральної влади.

Депутат-дармоїд

І так, згідно декларації за 2014 рік, звільнений екс-губернатор сидів на шиї у своєї дружини – і все ж таки вирішив брати участь у парламентських виборах. По тому самому мажоритарному окрузі №133, на якому двома роками раніше Матвійчук допоміг обратися Ігорю Маркову. Схоже, цей округ був «приватизований» їм, але все ж для підстраховки щедро роздавав виборцям продуктові набори, які виглядали не такий вже і насмішкою на тлі посилення кризи в країні. Ось тільки оціночна вартість таких наборів перевищувала 100 гривень, їх було роздано не менше тисячі – звідки ж взяв такі гроші «жебрак» кандидат? Що ж, як жартували одесити, вкрадені у них раніше гроші повертаються до них виборчими хабарами!

 

Передвиборчі подарунки від «жебрака» кандидата

Але щойно отримавши мандат народного депутата, Едуард Леонідович тут же почав гарячково міркувати, як йому «відбити» витрачені на вибори кошти. І він не гребував нічого, навіть вибив собі в наступному році «відшкодування витрат на депутатську діяльність» в розмірі 170 тисяч гривень. Але гірка іронія була як раз у тому, що жодної депутатської діяльності від Матвійчука не виходило, він взагалі потрапив у десятку парламентських дармоїдів, які ігнорували майже всі голосування за законопроекти. І потім він туди ходить?

Втім, за інформацією від близьких до Едуарду Матвійчуку джерел SKELET-info, його періодична поява у Верховній Раді обумовлено лише надією знову звернути на себе увагу і отримати хоч якусь посаду, яка дає доступ до бюджетних коштів. У теж час на той випадок, якщо про нього згадають зовсім не для того, щоб запропонувати портфель, а щоб відібрати мандат, у Матвійчука є запасний план під назвою «Угорщина». Причому, як повідомлялося, його родина вже знаходиться в Європі.

 

Сергій Варіс, для SKELET-info