Водневі блондинки

Водородные блондинки

Вже в глибокій старовині дами намагалися привернути увагу чоловіків з допомогою незвичайного кольору волосся. Іноземні мандрівники, що бували на Русі, описуючи звичай руських жінок по великим святам фарбувати волосся в червоний, здавна вважався найкрасивішим кольором. Вони втирали в голову розтерту в порошок червону глину. Звичайно, така фарба була нестійкою, але від неї цього і не вимагалося.

На Сході ідеальним вважався кольором пекучо-чорний. Експерименти з басмою почалися задовго до арабських завоювань. Басма і хна стали справжнім «зброєю» східних красунь, які бажають бути схожим на райських гурій. Але ці фарби фарбували лише поверхню волосся, не просочуючи їх.

Французький королівський двір подарував світу найдорожчу фарбу для волосся — одним з її компонентів було дрібно настругане золото. Але й вона виявилася нестійкою.

До середини нинішнього століття перукарі билися над створенням такої фарби, яка могла б змагатися з природними барвниками і при цьому довго триматися на волоссі, надаючи їм оригінальний колір.

Нігілісти підказали зовсім вже радикальне рішення: якщо ми не можемо змінити колір волосся, то потрібно просто їх знебарвлення. Пам’ятаючи про популярної колись фразі «джентельмени віддають перевагу білявкам», мільйони жінок кинулися в аптеки за перекисом водню. У результаті, коли у сучасному світі джентельменів стало значно менше, блондинок виявилося занадто багато, до того ж не натуральних, а «водневих».