Розрив очікувань і реальності

Разрыв ожиданий и реальности

Чому в 1990-х настало розчарування в ліберальному проекті?

Тому, що радянські люди захотіли жити, як показували в голлівудських фільмах про Беверлі Хіллз, а продовжувати працювати так, як звикли при соціалізмі. Це розрив очікувань і реальності.

Як з тими «двома Волгами» Чубайса. «Волги» отримати хотіли, а задуматися, хто зробить 300 мільйонів автомобілів, не спромоглися і вже точно не збиралися їх робити.

Власне радянські люди хотіли отримати добробут даром. Кожен хотів стати «абрамовичем», але абсолютна більшість не було такими досвідченими і активними, як Роман Аркадійович.

Ну і само собою зрозуміло, що поділене на всіх майно, що залишилося від соціалізму, складало не мільйони з мільярдами для кожного, а несуттєві «копійки». Мова в реальності йде про кілька тисяч доларів на кожного (хочете перевірити цифру, поділіть нинішню капіталізацію фондового ринку РФ на всі 145 млн жителів), і то у випадку розпродажу всій власності країни іноземцям.

При цьому треба відзначити, що крім олігархів, які зробили собі стану на несправедливою «ваучерної приватизації» (при цьому треба розуміти, що будь-яка приватизація чесної бути не може в принципі — завжди будуть скривджені), до числа живуть «як показували в Голлівуді» при Путіні додалися його друзі, вищі та середнього рангу чиновники з родичами, високопоставлені силовики і спритні «силовики» середньої ланки. Але їх багатими зробила не приватизація, а корупція, казнокрадство чиновників і бандитизм «силовиків», які розквітли вже при Путіні.

Крім описаних категорій від лібералізму виграли висококваліфіковані фахівці, які, виїхавши або залишившись в Росії, вийшли на середньоєвропейський рівень життя.

Плюс до них додалися середні і дрібні бізнесмени, яких, правда, в останні роки політики «люди нова нафта» сильно подграбили путінські чиновники і «силовики».

Основна ж маса населення РРФСР зберегла свій радянський сяк-злиденний рівень життя, що приблизно відповідає середньо-низькою радянської продуктивності праці, яка за виключенням паливно-енергетичної галузі та недержавної частини решти економіки, куди прийшов приватний капітал, так і не модернізувалася до західного рівня.

Власне, незрозуміло, чому повинно було бути по-іншому.