Як вплине можлива війна США з Іраном на Росію

Как повлияет возможная война США с Ираном на Россию

На цьому тижні силами ППО Ірану був збитий стратегічний розвідувальний безпілотник ВПС США «Глобал Хок». Природно, це не могло не привести до чергового і різкого загострення відносин між Тегераном і Вашингтоном. Військово-політичну обстановку в зоні можливого конфлікту і можливі наслідки конфлікту для Росії проаналізував військовий оглядач Михайло Ходаренок.

Незабаром після знищення БЛА «Глобал Хок» в американській газеті The New York Times з’явилася інформація, що президент США Дональд Трамп схвалив нанесення військових ударів по Ірану, але потім скасував операцію.

Треба прямо сказати, що до подібних інформаційних вбросам варто ставитися більш ніж скептично.

Якби все це сталося насправді, то так звані «джерела в адміністрації» вже давно були б відсторонені від займаних посад, заарештовані і притягувалися до кримінальної відповідальності за витік абсолютно секретної інформації.

Крім цього, у самої газети NYT за публікацію закритих відповідними грифами дані були б дуже серйозні неприємності.

Почнемо з того, що рішення про початок військових дій проти Ірану (а саме в такому розрізі треба ставити питання), де визначалися б конкретний час і дата, приймалося б досить вузьким колом вищих політичних і військових керівників США. Ніяких витоків з таких нарад не може бути за визначенням.

Тепер про деякі деталі. Між ударом і операцією є вельми суттєва різниця, як мінімум з точки зору тривалості провадження та залучених сил і засобів. Так що добре б уточнити, що все-таки малося на увазі в NYT — нанести разовий ракетно-авіаційного удару або ж приступити до проведення повітряної операції.

Досить кумедно виглядає і інформація видання, що удари планувалося нанести рано вранці, щоб мінімізувати можливе число жертв серед іранських військових і мирного населення. Тут треба зауважити, що США ніколи не турбувало кількість жертв ні серед військових, ні серед мирного населення протиборчої сторони.

Тим більше, головним завданням будь-якого військового конфлікту є нанесення противнику як можна більш важких втрат в особовому складі, бойової та іншої техніки. Саме цим в першу чергу досягаються цілі будь-якого збройного протиборства. Звісно, добре було б, щоб у ході бойових дій втрати серед мирних жителів були б мінімальні, але це далеко не головна, а скоріше, супутня для США завдання.

А в досвітні годинники удари ВПС і ВМС США вже традиційно наносяться з єдиною метою — вилучити вогневе вплив по своїм засобам повітряного нападу зенітної артилерії (як малого, так і середнього калібрів), а також ряду засобів ППО, які використовуються оптичні засоби прицілювання. Нарешті, удар в темний час доби призводить до додаткового морального впливу на особовий склад противника.

Читайте також:   ОБСЄ бере справу Бориса Нємцова під контроль

При цьому треба розуміти, що Іран відразу ж почне відповідати, а можливості у Тегерана (і вельми чималі) для цього є. Іншими словами, почнеться справжня війна. Одним хірургічним ударом для США і тим більше без наслідків, як в Сирії, тут справа ніяк не закінчиться.

Як раніше писалося, в самих Сполучених Штатах поки досить смутно уявляють собі, як буде виглядати військова перемога над Іраном.

Зрозуміло, в ході тривалої повітряної кампанії Сполучені Штати зможуть значною мірою підірвати військово-економічний потенціал Ірану і привести країну до рівня Афганістану, повністю при цьому знищивши галузі економічного комплексу країни, пов’язані з видобутком та експортом вуглеводнів.

Про можливу тривалість цієї кампанії можна лише сперечатися, але, приміром, повітряна кампанія під час «Бурі в пустелі» в 1991 році тривала 38 діб, а розгром Югославії в 1999 році тривав протягом 78 днів. Так що теоретично ніщо не заважає Сполученим Штатам методично громити Іран протягом, скажімо, 100 днів, галузь за галуззю при цьому знищуючи економічний комплекс країни і всю інфраструктуру держави.

Тим не менш, можлива плата за участь у подібному збройному конфлікті може стати для США непомірно високою.

Наприклад, Іран на ворожі дії США почне відповідати ударами балістичних ракет малої і середньої дальності по нафтових і газових терміналів (родовищ) Саудівської Аравії, Катару, Кувейту, Об’єднаних Арабських Еміратів.

Ставки в подібній війні будуть дуже високі, тому є всі підстави вважати, що бойові частини іранських ракет будуть комплектуватися не тільки звичайними осколково-фугасными боєголовками, а й отруйними речовинами, і «брудними» бомбами.

Тут треба зауважити, що, по-перше, навіть при всіх мало не безмежних можливостях американської розвідки далеко не всі стартові позиції підрозділів і частин ракетних військ Ірану будуть виявлені.

По-друге, як б ефективною не була ПРО/ППО США в зоні Перської затоки, всі ракети Тегерана збити американцям все одно не вдасться. А щоб викликати катастрофічні наслідки в регіоні, достатньо буде і кілька влучень іранських ракет в критично важливі інфраструктурні об’єкти Перської затоки.

До цього слід додати, що надійність протиракетної і протиповітряної оборони вуглеводневих терміналів та інших об’єктів нафтогазового комплексу, створеної силами національних збройних сил монархій Перської затоки, м’яко кажучи, викликає більше питань, ніж відповідей.

Читайте також:   Путіну набридло "жувати жуйку" з європейцями

Реалізація такого сценарію на практиці може призвести просто до немислимого хаосу в світовій економіці і зльоту цін на нафту — і це за наймінімальнішими оцінками — до $200-$250 за барель. Швидше за все, саме ці обставини поки стримують Сполучені Штати від удару по Ірану.

Щоб раз і назавжди вирішити іранську проблему, Сполученим Штатам треба здійснити масштабне вторгнення сухопутних військ ЗС США на територію цієї країни. В ході бойових дій повністю розгромити армію і КВІР, усунути політичне керівництво Ісламської республіки і на 10-15 років стати гарнізонами в кожному більш-менш великому населеному пункті, повністю контролюючи при цьому територію Ірану.

Але вчинити подібним чином США не змогли навіть в кілька разів поступається Ірану за розмірами території та чисельністю населення Афганістані. І за майже 18 років ведення бойових дій у цій країні американці домоглися практично нульового результату.

Наслідки війни для Росії

Росія протягом усього загострення ситуації висловлює зацікавленість у підтримці стабільності в регіоні Близького Сходу. На «прямій лінії» 20 червня президент Росії Володимир Путін заявив, що Москва не хотіла б розвитку військового конфлікту в Ірані.

«Але США заявляють, що не виключають й застосування збройної сили. Але хочу відразу сказати, що це було б катастрофою для регіону, як мінімум. Це призвело б до сплеску насильства і, може бути, до збільшення кількості біженців з регіону», — заявив Путін у відповідь на питання, чи буде війна США з Іраном.

Однак, якщо вивести за рамки економічні проблеми, а розглядати суто військові, то, за великим рахунком, вплив на Росію у разі чергового конфлікту в цьому регіоні буде не більше, ніж у війнах 1991 і 2003 років.

Безумовно, в даний час значна частина Російської Федерації (в основному в області Південного федерального округу) знаходяться в зоні досяжності іранських балістичних ракет типу «Шахаб-3» і «Шахаб-4», однак практично неможливо уявити собі ситуацію, при якій об’єкти на території нашої країни знаходяться в числі польотних завдань іранських балістичних ракет.

Є сенс спробувати відповісти на таке питання — чи може Росія гіпотетично надати в разі конфлікту військову допомогу Ірану? У можливому відповіді є як військово-політична, так і військово-технічна сторона.

Для початку розглянемо останню. Щоб Іран вистояв у можливому збройному конфлікті з Сполученими Штатами, рівень армії і флоту Тегерана треба доводити до порівнянних з американськими збройними силами бойових і оперативних можливостей. Відразу треба сказати, що реалізувати подібний задум на практиці надзвичайно важко. Точніше сказати, мають ресурсами це принципово не здійсненна ідея.

Читайте також:   Тиску ще недостатньо

Приміром, вільного сучасного озброєння і військової техніки в Росії просто немає. Якщо навіть буде наймасштабніший замовлення з усіх можливих, то на серійне виробництво зброї піде кілька років. Наприклад, на реалізацію контракту на поставку инозаказчику всього одного полкового комплекту ЗРС С-400 «Тріумф» потрібні роки, а в іранському випадку треба мало не з нуля створити сучасні збройні сили, оснащені самою передовою авіатехнікою, засобами ППО, РЕБ, зв’язку, кораблями і підводними човнами.

А поодинокі постачання Тегерану навіть самого перспективного озброєння ніяких проблем у обороноздатності Ірану кардинально не вирішать.

При цьому відправку військової сили військово-політичному керівництву Росії треба буде пояснити широким масам, а також обґрунтувати геополітичні, військові та економічні плюси, заради яких варто вплутуватися в подібне збройне протиборство.

Що стосується військово-політичної сторони надання допомоги Ірану, то треба відзначити, що більшість значущих у військовому та економічному відношенні країн світу на даному етапі відкрито на підтримку США в плані нанесення ударів по Ірану не виступає (за винятком Ізраїлю і до певної міри Великобританії).

Але ніхто в світі, по всій видимості, не підтримає і Росію, якщо вона в повному обсязі стане намагатися вирішити проблеми Тегерана. Подібний характер дій Москви неминуче призведе хіба що до подальшого посилення всіх проблем, пов’язаних зі спробами залишити Росію в геополітичної ізоляції.

Тому найбільш реалістична політика Москви в даному випадку, швидше за все, буде виглядати наступним чином — засудити можливе військове втручання США в зоні Перської затоки і від всіх інших проблем, пов’язаних з Іраном, триматися за можливості відсторонено. Це не наша війна, за великим рахунком.

Військовий розгром Ірану Сполученими Штатами, крім всіх інших наслідків, може призвести до загострення ситуації в Сирії. Адже ні для кого не секрет, що в значній мірі Тегеран фінансував діяльність адміністрації Башара Асада, і не тільки у сфері закупівель озброєння.

Не слід забувати і про те, що Іран — один гарантів астанинського процесу. Крім того, проіранські формування на території Сирії, як би не ставитися до їх боєздатності, певний внесок у підтримку законного уряду Сирії і стабілізацію обстановки в цій країні все ж вносили. І як складеться ситуація в Сирійській Арабській Республіці після поразки Ірану, залишається тільки гадати.

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *